06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 420/4681/20
адміністративне провадження № К/9901/31524/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС) на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 18.01.2021 позов задовольнив.
02.07.2021 відповідач звернувся з апеляційною скаргою на зазначене судове рішення суду першої інстанції у цій справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
На цю ухвалу ГУ ДПС 17.08.2021 подало до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу відповідача залишено без руху, як таку, що подана після закінчення строку, встановленого статтею встановленого статтею 295 КАС, а підстави для поновлення зазначеного строку, вказані відповідачем у клопотанні, визнанні судом неповажними (відповідач обґрунтовував підставу поновлення строку на подання апеляційної скарги відсутністю коштів для сплати судового збору). До того ж, суд апеляційної інстанції зауважив, що вперше подана апеляційна скарга була повернута згідно з ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2021 у зв'язку з несплатою судового збору у розмірі 3153,00 грн; судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі був сплачений ГУ ДПС згідно з платіжним дорученням від 27.05.2021 №996, однак повторно апеляційну скаргу відповідач подав до суду лише 02.07.2021.
Цією ж ухвалою (від 20.07.2021) запропоновано відповідачу протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав такого пропуску.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху ГУ ДПС подало клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване підставами, яким суд надав вже оцінку в ухвалі від 20.07.2021 про залишення апеляційної скарги без руху. Інших підстав для поновлення строку відповідач не зазначив.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідає правильному застосуванню норми пункту 4 частини першої статті 299 КАС, оскільки зазначені ГУ ДПС підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не можуть бути визнані поважними, так як стосуються адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму «послаблення» у відносинах, які прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу. До таких обставин відносяться, зокрема обставини, що створюють труднощі у сплаті судового збору. Ці обставини не надають права суб'єкту владних повноважень у будь-який час після спливу встановленого законом строку на апеляційне оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Недотримання особою вимог процесуальних норм щодо форми та змісту апеляційної скарги, що стало підставою для її повернення, не є об'єктивною та непереборною обставиною, з якою стаття 121 КАС пов'язує можливість поновлення процесуального строку. Це правило ще в більшій мірі стосується суб'єкта владних повноважень, щодо якого презюмується, що в його розпорядженні є достатньо засобів, зокрема організаційного характеру, для виконання покладених на нього завдань.
Встановлення законом граничних строків для оскарження судових рішень, зокрема для апеляційного оскарження, обумовлено необхідністю забезпечити правову визначеність у правовідносинах. Поновлення пропущеного строку на оскарження судового рішення одному з учасників справи безпосередньо вливає на правове становище іншого учасника.
Право особи повторно звернутися з апеляційною скаргою після її повернення відповідно до положень частини восьмої статті 169, частини другої статті 298 КАС не є абсолютним, таке звернення повинно бути в порядку, встановленому законом.
У цьому випадку прийнятним є застосування висновку Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» «... підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…».
Тобто, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і податкові органи зокрема, зобов'язати діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно (у даному випадку - за рахунок платника податку у зв'язку з порушенням принципу остаточності судового рішення, прийнятого на користь такого платника податку).
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Посилання ГУ ДПС на ухвали Верховного Суду щодо застосування норми процесуального права у подібних правовідносинах також є безпідставним, оскільки питання про поважність причин пропуску процесуального строку оцінюється судом на власний розсуд в кожному конкретному випадку.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись пунктом 5 частини першої, частиною другою статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2021.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
СуддіЄ.А. Усенко І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова