07 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 540/2730/20
адміністративне провадження № К/9901/31157/21
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк А.Г., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо: нездійснення нарахування і виплати на рахунок необхідної суми грошового забезпечення, починаючи з 27 травня 2016 року; нездійснення індексації; нерозрахування та сплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплат, середнього заробітку за час затримки розрахунків; невідшкодування моральної шкоди в розмірі 2500000 грн;
- зобов'язати здійснити нарахування і виплату на рахунок необхідної суми грошового забезпечення, починаючи з 27 травня 2016 року, здійснити її індексацію, розрахувати та сплатити компенсацію втрат частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплат, середній заробіток за час затримки розрахунків;
- відшкодувати моральну шкоду в розмірі 2500000 грн.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, закрито провадження в частині позовних вимог про:
- нарахування і виплати суми грошового забезпечення за період із 27 травня 2016 року по 04 травня 2020 року;
- здійснення індексації грошового забезпечення за період із 27 травня 2016 року по 13 квітня 2020 року;
- нарахування і сплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплат за період із 27 травня 2016 року по 13 квітня 2020 року;
- стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків за період із 27 травня 2016 року по 13 квітня 2020 року.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність УМВС в Херсонській області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період із 05 травня 2020 року по 07 грудня 2020 року;
- стягнуто з УМВС в Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 05 травня 2020 року по 07 грудня 2020 року в сумі 6135,00 грн із відрахуванням обов'язкових платежів;
- визнано протиправною бездіяльність УМВС в Херсонській області щодо нерозрахування та несплати компенсації втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат за період із 14 квітня 2020 року по 07 грудня 2020 року;
- зобов'язано УМВС в Херсонській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 за період із 14 квітня 2020 року по 07 грудня 2020 року;
- стягнуто з УМВС України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 5000 грн моральної шкоди;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
20 серпня 2021 року позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що позивач вдруге звертається із касаційною скаргою на зазначені судові рішення.
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 24 липня 2019 року у справі № 815/6557/16, від 23 квітня 2020 року у справі №820/2727/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 0640/4568/18. Однак у постановах, на які посилається скаржник, Верховний Суд висловив правову позицію щодо розміру та порядку проведення розрахунків.
Враховуючи зміст касаційної скарги, позивач не погоджується із закриттям провадження у справі щодо частини позовних вимог.
Доводів з приводу неправильного застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права під час закриття судами провадження у частині позовних вимог касаційна скарга не містить.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС, скаржником не викладено передбачені статтею 328 КАС України умови, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя А.Г. Загороднюк