Справа № 120/8416/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю.
08 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Іваненко Т.В. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
24 грудня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини, яке оформлене у п. 17 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №12 від 20.08.2020;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 як військовослужбовцю за контрактом одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності з 13.05.2020 внаслідок поранення, травми, пов'язаних із захистом Батьківщини, в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб станом на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, затвердженому постановою КМУ від 25.12.2013 №975.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 17 рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 20.08.2020 №120 про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини.
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням III групи інвалідності внаслідок поранення, травми пов'язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, з урахуванням попередніх виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що з часу первинного встановлення ступеню втрати працездатності (08.05.2018) до дня встановлення ІІІ групи інвалідності (13.05.2020) минуло понад два роки.
Враховуючи положення п. 4 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», апелянт вважає, що у позивача відсутнє право на призначення одноразової грошової допомоги, оскільки дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Також, апелянт не погоджується з висновками суду, що встановлення карантинних обмежень вплинуло на строки повторного огляду позивача органом МСЕК та не дало змоги встановити інвалідність в межах дворічного строку з дня первинного встановлення інвалідності, оскільки встановлений законодавством дворічний строк реалізації права на отримання допомоги у більшому розмірі є присічним і жодним нормативно-правовим актом України його поновлення не передбачено.
18.06.2021 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якій позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 19.10.2017. В період з 25.11.2016 по 27.12.2016 та з 17.01.2017 по 11.04.2017 приймав безпосередню участь в антитерористичній операції в складі військової частини НОМЕР_2 , що не заперечується відповідачем та доводиться матеріалами справи. При виконанні обов'язку військової служби 10.04.2017 позивач отримав наскрізне вогнепальне поранення м'яких тканин внаслідок ведення снайперського вогню з боку незаконних військових формувань.
З 11.04.2017 по 14.04.2017 позивач проходив лікування у Дніпропетровському військовому госпіталі Міністерства оборони України (в/ч НОМЕР_3 ), що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого хірургічного відділення № 2336 від 14.04.2017 (а.с. 16-17).
В подальшому, позивач неодноразово лікувався в наслідок отриманого поранення в наступні періоди: з 18.05.2017 по 09.06.2017; з 11.08.2017 по 21.08.2017; з 22.08.2017 по 11.09.2017 (а.с. 18-24).
Протоколом засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій травм, каліцтв № 50 від 02.02.2018 було підтверджено, що в наслідок отримання поранення, ТАК, пов'язаного із захистом Батьківщини, у ОСОБА_1 виникло захворювання ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини (а.с. 24).
08.05.2018 внаслідок поранення, на підставі акту огляду МСЕК № 10453, рішенням Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №2 ОСОБА_1 було встановлено 25% (двадцять п'ять відсотків) втрати працездатності без встановлення інвалідності, що підтверджується довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 12 ААА № 030094 (а.с. 25).
Позивач неодноразово проходив лікування наслідків поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини у Військово - медичному клінічному центрі Центрального регіону в наступні періоди: з 20.03.2019 по 03.04.2019, з 07.08.2019 по 20.08.2019, з 03.02.2020 по 14.02.2020, з 13.03.2020 по 24.03.2020, що підтверджується виписними епікрізами № 3390, 8644,1427, 3285.
24.03.2020 Госпітальною військово-лікарською комісією хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону, за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_2 від 12.03.20202 № 196, було проведено медичний огляд ОСОБА_1 з метою визначення ступеня придатності до військової служби та встановлено, що Позивач непридатний до військової служби, внаслідок поранення та захворювання, ТАК, пов'язаного з захистом Батьківщини.
Внаслідок отримання поранення та в подальшому набуття захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, яке привело до стану непридатності до військової служби 13.04.2020 ОСОБА_1 було звільнено з військової служби за станом здоров'я відповідно до наказу №14-рс, а 15.04.2020 наказом командира військової частини виключено із списків особового складу.
13.05.2020 Обласною медико - соціальною експертною комісією № 2 Департаменту охорони здоров'я Вінницької ОДА позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності. З метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги за втрату здоров'я, як інваліду ІІІ групи, позивач направив до відповідача відповідні документи.
Протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 120 від 20.08.2020 позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.
Відмова мотивована тим, що заявнику група інвалідності встановлена понад дворічний термін після встановлення ступеню втрати працездатності, а відповідно до статей 16, 16-3 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ), та пункту 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975) у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової допомоги здійснюється за умови якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога, ОГД), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Приписами частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ, заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту б частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги врегульований статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ, який вперше запроваджений з 01 січня 2014 року шляхом доповнення Закону № 2011-ХІІ статтею 16-3 (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04 липня 2012 року №5040-VI).
Призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, врегульовано Порядком № 975.
Пунктом 3 Порядку №975 (в редакції, станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
- у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
- у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (далі також - МСЕК).
З огляду на це, встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Згідно з пунктом 8 Порядку №975 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу ступеня втрати особою професійної працездатності) та абзацу 1 зазначеного пункту, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Слід наголосити, що предметом даного спору є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу, як інваліду 3 групи, встановлену внаслідок травми, так, пов'язаної із захистом Батьківщини.
Згідно з частиною четвертою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, яка набрала чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Надалі, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (який набрав чинності з 01 січня 2017 року) частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим, яким передбачено: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється». Змістовно абзац другий частини четвертої статті 16-3 Закону № 2011-XII є конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.
Обидві ці норми (абзац перший та другий частини четвертої статті 16-3 Закону 2011-XII) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності.
Таким чином, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи.
Положеннями ст.41 Закону №2232-ХІІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Підпунктом «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
В силу ч.9 ст.163 вищезазначеного Закону порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Підпунктом 1 п.6 вказаного Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
При цьому, згідно п.3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Відповідно до матеріалів справи суд встановив, що 08.05.2018 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 25% втрати працездатності внаслідок поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, що сталося 10.04.2017 (довідка серії 12 ААА №030094, що видана на підставі Акту МСЕК №10453) (а.с. 25-26). При цьому, 24 березня 2020, тобто в межах двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, госпітальна військово-лікарська комісія хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Ценрального регіону провела медичний огляд позивача.
Відповідно до свідоцтва про хворобу №211, позивач перебував на обстеженні та лікуванні у 66 ВМГ з 11.04.2017 по 12.04.2017; у військовій частині НОМЕР_3 з 12.04.2017 по 14.04.2017; у ВМКЦ ЦР з 18.05.2017 по 09.06.2017; з 11.08.2017 по 21.08.2017; у ЦВ клінічному санаторію "Хмільник" з 22.08.2017 по 11.09.2017; у ВМКЦ ЦР з 20.03.2019 по 03.04.2019, з 07.08.2019 по 20.08.2019, з 13.01.2020 по 24.01.2020, з 03.02.2020 по 14.02.2020, з 20.02.2020 по 28.02.2020, з 13.03.2020 по 24.03.2020.
Відповідно до п. 11-13 свідоцтва про хворобу №211 зазначено, що результати спеціальних досліджень (рентгенологічних, лабораторних, інструментальних та інших), діагноз і постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення, каліцтва, контузії: поранення, так, пов'язане із захистом Батьківщини; захворювання, так, пов'язані із захистом Батьківщини. Наслідки вогнепального кульового наскрізного поранення лівого плечевого суглобу (10.04.2017).
Також судом встановлено, що на підставі статей 76б, 78в графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.
Вказане вище свідоцтво про хворобу затверджено Регіональною ВЛК 03.04.2020.
13.04.2020 старшого солдата ОСОБА_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я).
Відповідно до довідки акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ за №828611, на підставі акту огляду МСЕК №10411 від 13.05.2020 ОСОБА_1 первинно встановлено третю групу інвалідності.
Колегія суддів підтримує позицію суду першої інстанції, що всі вищезазначені докази вказують на те, що стан здоров'я позивача погіршувався в межах двох років з часу первинного встановлення факту ушкодження здоров'я, а не після спливу двох років, а відтак висновок відповідача, що позивач втратив право на виплату ОГД, в тому числі з врахуванням раніше виплаченої суми, не може вважатися правомірним.
Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
З аналізу наведеної норми вбачається, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичної документації, яка обов'язково включає направлення на МСЕК, та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
Наведене також підтверджується свідоцтвом про хворобу №211, де зазначено коли позивач перебував на лікуванні після поранення, а саме з 11.04.2017 по 12.04.2017; у військовій частині НОМЕР_3 з 12.04.2017 по 14.04.2017; у ВМКЦ ЦР з 18.05.2017 по 09.06.2017; з 11.08.2017 по 21.08.2017; у ЦВ клінічному санаторію "Хмільник" з 22.08.2017 по 11.09.2017; та після первинного встановлення факту ушкодження здоров'я на обстеженні та лікуванні - у ВМКЦ ЦР з 20.03.2019 по 03.04.2019, з 07.08.2019 по 20.08.2019, з 13.01.2020 по 24.01.2020, з 03.02.2020 по 14.02.2020, з 20.02.2020 по 28.02.2020, з 13.03.2020 по 24.03.2020.
Отже, за матеріалами справи, проведення повного обстеження та лікування здійснювалось з 20.03.2019 по 03.04.2019, з 07.08.2019 по 20.08.2019, з 13.01.2020 по 24.01.2020, з 03.02.2020 по 14.02.2020, з 20.02.2020 по 28.02.2020, з 13.03.2020 по 24.03.2020 - день висновку Госпітальної військово-лікарської комісії хірургічного профілю Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону. Разом з тим, проведення медико-соціальної експертизи, за результатами якої складено акт огляду МСЕК, датою якого є 13.05.2020.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на довідку МСЕК, яка видана поза межами дворічного строку, тобто 13.05.2020, а не 08.05.2020, що становить шість днів поза межами цього строку, та вважає за необхідне врахувати, що відповідно до Постанови КМУ від 11.03.2020 року "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" на території України запроваджено карантинні заходи. З метою забезпечення запровадження на території України протиепідемічних та карантинних заходів, Міністерство охорони здоров'я України рекомендувало обмежити проведення засідань медико-експертними комісіями на визначений законодавством термін.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що такі особливості цього періоду не можна залишити поза увагою, та враховуючи, що первинно позивачу встановлено ступінь втрати працездатності 08.05.2018, а ІІІ групу інвалідності 13.05.2020, в ході двох років позивач систематично проходив обстеження та лікування, тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги з врахуванням раніше виплаченої суми, а не як просить позивач в зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності вперше, що, на думку останнього, є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги.
Відповідно до ст. 16-3 Закону №2011- ХІІ як на час встановлення позивачу ступеня втрати працездатності, так і на час встановлення групи інвалідності, передбачає якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
За результатом апеляційного розгляду колегія суддів вважає, що дії відповідача, як суб"єкта владних повноважень у спірних правовідносинах, що виникли між сторонами не відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, погоджується в позицією суду першої інстанції що вимоги позивача є обґрунтованими, а спірне рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум є протиправним та підлягає скасуванню. Порушене право позивача належить захистити шляхом зобов'язання Міністерства оборони України призначити позивачеві одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, з урахуванням виплачених сум.
В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що Вінницький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Іваненко Т.В. Граб Л.С.