Справа № 560/5526/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
01 вересня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Шидловського В.Б. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,
представника позивача: Бейлика А.Б.,
представника відповідача: Пятковського А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ультрасервіс" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити дії,
у вересні 2020 року приватне підприємство «Ультрасервіс» (ПП «Ультрасервіс») звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області (ГУ ДПС у Хмельницькій області) в якому просило:
-визнати неправомірними дії ГУ ДПС у Хмельницькій області щодо нарахування ПП "Ультрасервіс" податкового боргу по орендній платі за землю в сумі 13703,25 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 року №0052131208 на суму 718,27 грн.;
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.12.2017 року № 0051961208 на суму 8857,51 грн.
12 травня 2021 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що 07.11.2017 року Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по орендній платі за землю з юридичних осіб ПП "Ультрасервіс", за результатом якої складено акт від 07.11.2017 року №657522-01-12-08-12/32626.
За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем п. 287.3 ст. 287 ПК України, а саме: підприємством несвоєчасно сплачені узгоджені суми податкових зобов'язань по орендній платі за землю юридичних осіб.
На підставі акту перевірки, 19 грудня 2017 року відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення за порушення строків сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб:
-№0052131208, яким за затримку до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб, до ПП "Ультрасервіс" застосовано штраф в розмірі 10 % в сумі 718,27 грн.;
- №0051961208, яким за затримку понад 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати за земельну ділянку з юридичних осіб, до ПП "Ультрасервіс" застосовано штраф в розмірі 20 % в сумі 8857,51 грн.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (ПК України).
Підпунктом 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пп. 14.1.73 п. 14.1 ст. 14 ПК України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування земельним податком є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 ПК України.
Відповідно до статті 285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Згідно із п. 286.2, 286.4 ст. 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.
Згідно із п. 287.1 ст. 287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно п. 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України (в редакції статті яка була чинною на дату прийняття податкових повідомлень-рішень), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
При цьому, згідно із п. 287.10 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку (орендної плати за земельну ділянку) може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Так, п. 102.1 ст. 102 ПК України визначено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за 2017 рік ПП «Ультрасервіс» помилково за 2017 рік подано податкову декларацію із орендної плати за земельну ділянку. При цьому, позивач 18.02.2020 року подав уточнюючу податкову декларацію із орендної плати за земельну ділянку, де вказав про відсутність нарахування орендної плати за земельну ділянку в 2017 році.
Крім того, 27.01.2016 року рішенням четвертої сесії Хмельницької міської ради №44 вирішено не поновлювати договір оренди землі №96-01-2013/1994210 від 02.08.2013 року, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП "Ультрасервіс".
Також, згідно відповіді Хмельницької міської ради на адвокатський запит представника позивача від 02.10.2020 року за №12-4021-02-20, встановлено, що відповідач 05.02.2016 року був повідомлений про рішення четвертої сесії Хмельницької міської ради № 44, яким вирішено не поновлювати договір оренди землі № 96-01-2013/1994210 від 02.08.2013 року, укладений між Хмельницькою міською радою та ПП "Ультрасервіс".
Із змісту таблиці 1 до акту камеральної перевірки встановлено, що відповідач визначив позивачу суму грошових зобов'язань з порушенням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, тобто після закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, оскільки нарахування штрафів розпочато з 30.06.2014 року, тоді як перевірка проведена 07.11.2017 року, а податкові повідомлення-рішення прийняті 19.12.2017 року.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України, а тому наявні підстави для їх скасування.
При цьому, у апеляційній скарзі відповідачем не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.
Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 08 вересня 2021 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Шидловський В.Б. Боровицький О. А.