Справа № 640/11903/19
07 вересня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кобаля М.І., Степанюка А.Г., секретар судового засідання Романович І.І., за участі позивача ОСОБА_1 , її представника Юрченко К.І., представника відповідача Мельничук І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Суткович Марини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/11903/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання наказу протиправним, поновлення на роботі, зобов'язання вчинити дії
Позивач звернулась до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконним і скасування наказу відповідача від 03.05.2019 №665-к про її звільнення, про зобов'язання відповідача поновити її на посаді, що є рівнозначною посаді державної служби завідувача сектором формування баз даних управління надання послуг на наземному транспорті департаменту адміністративних послуг Укртрансбезпеки з 03.05.2019, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який обрахувати відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, зокрема: за період з 03.05.2019 по 31.05.2019 - перебування на лікарняному в розмірі 21 048,49 грн., за період з 01.06.2010 по 02.07.2019 14516,20 грн., за період з 03.07.2019 по день прийняття судом рішення, про стягнення моральної шкоди в розмірі 14 155,50 грн., та про допущення до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, в межах суми стягнення за один місяць.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.05.2019 №656-К «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено позивачку на посаді завідувача сектору формування баз даних управління надання послуг на наземному транспорті департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті з 04.05.2019; стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 305 293, 06 грн., моральну шкоду 3000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Крім того, допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору формування баз даних управління надання послуг на наземному транспорті департаменту адміністративних послуг Державної служби України з безпеки на транспорті з 04.05.2019 та в частині стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь позивачки середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14 215,74 грн.
Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, в якій зазначено про неправильність в цій частині висновків суду першої інстанції, через порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідачем також подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.
24.05.2021 представником позивача подавалась заява про стягнення судом апеляційної інстанції судових витрат у разі задоволення апеляційної скарги позивача.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021 апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 - залишено без задоволення, апеляційну скаргу адвоката Суткович М.А., що діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 задоволено частково: рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 змінено в мотивувальній частині, в четвертому абзаці резолютивної частини - замінено розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу « 305293,06грн.» на « 408706,74 грн.», у в восьмому абзаці - «14215,74 грн.» на « 19115,46 грн.». В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.02.2021 - залишено без змін.
Приймаючи вказане рішення суд апеляційної інстанції дійшов висновку про неправильність визначення судом першої інстанції розміру середньоденного заробітку, як наслідок інші виплати стягнуті за рішенням суду.
25.08.2021 адвокатом Суткович М.А. подано заяву про ухвалення додаткового рішення у цій справі, зокрема про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу розмірі 22477,46 грн.
Відповідачем подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через те, що наданий договір укладений між ОСОБА_1 та АБ «Ципін і партнери» підписаний не уповноваженою особою, оскільки позивач не надала доказів на підтвердження підписання такого договору в.о. Войновою Т.М.
Колегія суддів заслухавши доповідь головуючого, пояснення сторін, дослідивши обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню у повному обсязі з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
На виконання вказаних вище положень та обов'язку доказування позивачем надано: договір № 20210224/1 про надання правничої (правової) допомоги від 24.02.2021 укладений між АБ «Ципін і партнери» (т.1 а.с.68), доручення від 24.02.2021 р., що є додатком до вказаного договору про надання правничої допомоги (т.1 а.с.70), меморіальні ордери від 08.04.2021, 24.05.2021, 20.07.2021 та два від 19.08.2021, квитанції від 19.08.2021 та 20.07.2021 про оплату позивачкою АБ «Ципін і партнери» юридичних послуг за договором від 24.02.2021 № 20210224/1 на загальну суму 22477,46грн. та розрахунок витрат з обґрунтуванням почасової роботи.
З аналізу наданих позивачем документів на підтвердження обґрунтованості розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів вбачає, що розмір таких витрат є документально підтвердженими, співмірними складності справи, ціною позову та фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Положеннями ч. 1 ст. 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч.ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про їх відповідність вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно ч. 7 ст. 139 КАС України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем подано заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка, на думку колегії, не заслуговують уваги, оскільки не ґрунтуються на нормі закону.
В контексті наведеного, судова колегія приходить до висновку про наявність підстав для відшкодування на користь позивача документально підтверджених судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22477,46 грн., задовольнивши заяву у повному обсязі.
Повний текст виготовлено 08.09.2021 р.
Керуючись ст. 139, 243, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Заяву адвоката Суткович Марини Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення у справі № 640/11903/19 - задовольнити.
Ухвалити додаткове рішення у справі № 640/11903/19 в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ, проспект Перемоги, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39816845) витрати на професійну| правничу допомогу в сумі 22 477,46 грн. (двадцять дві тисячі чотириста сімдесят сім гривень 46 коп).
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
М.І. Кобаль
А.Г. Степанюк