01 вересня 2021 року м. Рівне №460/922/21
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Троянчук Дмитро Миколайович,
відповідача: представники Довгалюк Ірина Леонідівна, Шкрибей Ольга Володимирівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловне управління ДПС у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу ( недоїмки) та рішення, -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якій просить суд, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №00020560708 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року, рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, рішення №0002280708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», податкове повідомлення-рішення №00020550708 від 03.12.2020 року, податкове повідомлення-рішення №00020540708 від 03.12.2020 року, податкове повідомлення-рішення №00020570708 від 03.12.2020 року.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що трудові відносини між фізичними особами-підприємцями - власниками орендованих позивачем транспортними засобами та їх найманими працівниками (екіпажем) будуються самостійно у відповідності до ст. 21, ст. 24 Кодексу законів про працю України, і втручання одного суб'єкта господарювання у діяльність іншого суб'єкта господарювання (ФОП) заборонено чинним законодавством України (п. 3 ст. 5 Господарського Кодексу України). Отже, правовідносини між водіями та ОСОБА_1 не супроводжувалися обов'язковими атрибутами, притаманними трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці. Враховуючи, що висновки акту перевірки про не оформлення трудових відносин з водіями не підтверджені та спростовані документами, тому слід дійти висновку, що у ОСОБА_1 не виникло обов'язку щодо нарахування їм заробітної плати та утримання відповідних податків та зборів. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 16.02.21 позовна заява залишалася без руху. Позивачу встановлювався строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний строк позивач допущені недоліки усунув, відтак позовна заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 01.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
У строк встановлений судом від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній посилається на те, що фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 було надано до перевірки ряд документів, зокрема Договори-заявки перевезення вантажу, акти виконаних робіт (послуг), ТТН, відповідно до яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в своїй діяльності використовував працю найманих працівників (водії) з якими не укладалися трудові договори, а також договори цивільно-правового характеру. На підставі актів виконаних робіт, ТТН та договорів-заявок на перевезення відпровідачем було зроблено висновок, що з водіями, які вказані в цих документах, у ОСОБА_1 мають бути оформлені трудові або цивільно-правові договори. У зв'язку з цим, проведеною перевіркою об'єкт оподаткування по зазначеним вище найманим працівникам у вигляді заробітної плати визначено виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 05.04.2021, за обгрунтованим клопотання представника відповідача, було продовжено відповідачу процесуальний строк для подання відзиву на адміністративний позов та відкладено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 19.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Протокольною ухвалою суду від 19.05.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 23.06.2021.
Ухвалами суду від 23.06.2021 було витребувано додаткові письмові докази та за обґрунтованим клопотанням представника позивача, розгляд справи відкладено до 16.08.2021.
Протокольною ухвалою суду від 16.08.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2021.
У судовому засіданні 01.09.2021 представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідача заперечили проти позовних вимог, та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позову повністю.
На підставі статей 243, 250 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 01.09.2021.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов до наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з приписами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури та які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом досліджено наявні у справі докази та з'ясовано наступне.
В період з 29.10.2020 року по 04.11.2020 року працівником Головного управління ДПС у Рівненській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог іншого законодавства за період з 03.01.2019 року по 28.10.2020 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 03.01.2019 року по 28.10.2020 року.
За результатами такої перевірки було складено акт №2662/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 11.11.2020 року, згідно висновків якого, перевіркою встановлені порушення:
1. пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету та донарахований перевіркою податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 243,60 грн., в т.ч. січень 2019 року - 751,14 грн., лютий 2019 року - 1 502,28 грн., березень 2019 року - 3 004,56 грн., квітень 2019 року - 2 253,42 грн., травень 2019 року - 3 755,7 грн., червень 2019 року - 3 004,56 грн., липень 2019 року - 3 004,56 грн., серпень 2019 року - 4 506,84 грн., вересень 2019 року - 3 004,56 грн., жовтень 2019 року - 751,14 грн., листопад 2019 року - 751,14 грн., грудень 2019 року - 2 253,42 грн., червень 2020 року - 850,14 грн., серпень 2020 року - 850,14 грн.
2. п. 51.1 ст. 51 глави 2, пп. ”б” п. 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 кв.2019 року, 2-3 кв. 2020 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.
3. пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, а саме: не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, зокрема за січень 2019 року, за червень 2019 року, за липень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2020 року.
4. ч. 1 ст. 7, ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) в порушення яких не нараховано та не сплачено єдиного соціального внеску за ставкою 22% на загальну суму 36 964,40 грн. за період з січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року.
5. пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2 520,3 грн.
6. ст. 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України: встановлено не подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх, як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування по гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 , гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_8 , гр. ОСОБА_9 , гр. ОСОБА_10 , гр. ОСОБА_11 , гр. ОСОБА_12 , гр. ОСОБА_13 та гр.
ОСОБА_14 пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями), пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44, Податкового кодексу України, а саме: порушення порядку нарахування та обчислення єдиного внеску та незабезпечення зберігання документів на підставі яких нараховується єдиний внесок (відомості нарахування заробітної плати, табеля обліку робочого часу) за січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року.
8. абзацу 4 п. 63.3 ст. 63 Податкового кодексу України, а саме: не подано до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
ОСОБА_1 не погодився з такими висновками акту перевірки, а також з фактами і даними, викладеними в ньому та подав заперечення від 24.11.2020 року із документами на спростування висновків акту, проте, відповіддю №12912/ФОП/17-00-07-08-04 від 30.11.2020 року висновки залишені відповідачем без змін.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято наступні рішення:
1. податкове повідомлення-рішення №00020560708 від 03.12.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 56 364,09 грн., з яких 30 243,60 грн. - за податковими зобов'язаннями, 20 656,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 5 464,14 грн. - пені.
2. вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року на суму 36 964,40 грн. єдиного внеску.
3. вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року на суму 136 грн..
4. рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 17 443,14 грн. за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
5. рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 136 грн. за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок;
6. рішення №0002280708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1 360 грн. за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
7. податкове повідомлення-рішення №00020550708 від 03.12.2020 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1020 грн. за подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.
8. податкове повідомлення-рішення №00020540708 від 03.12.2020 року, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 6 460 грн. за не подання до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
9. податкове повідомлення-рішення №00020570708 від 03.12.2020 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 4 696,99 грн., з яких 2 520,30 грн. - за податковими зобов'язаннями, 1 721,35 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та 455,34 грн. - пені.
Згідно акту перевірки, в періоді, що підлягав перевірці ФОП ОСОБА_1 здійснював діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту, а саме: перевезення вантажним транспортом по Україні.
Відповідно до документів, наданих для перевірки, у 2019 році платником податків було нараховано 26 934,82 грн. доходів найманим працівникам. Аналізуючи документи встановлено, що ФОП ОСОБА_1 утримано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 4 848,26 грн.
Відповідно до документів, наданих для перевірки, у 2020 році платником податків було нараховано 1 242,89грн доходів найманим працівникам та утримано податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 34,54 грн.
Фізичною особою - платником податків ОСОБА_1 було надано до перевірки ряд документів, зокрема Договори-заявки перевезення вантажу, акти виконаних робіт (послуг), ТТН, відповідно до яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в своїй діяльності використовував працю найманих працівників (водії) з якими не укладалися трудові договори, а також договори цивільно-правового характеру.
В ході перевірки ФОП ОСОБА_1 надав усні пояснення, про те, що водії орендувалися ним разом з транспортними засобами.
Таким чином, в порушення пп. 14.1.180, п. 14.1 ст. 14, пп. 164.2.1 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПК України, внаслідок чого не утриманий і не перерахований до бюджету податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 30 243,60 грн.
Також перевіркою порядку заповнення Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) за період з 03.01.2019 року по 18.08.2020 року достовірності, повноти відображення в ньому відповідних відомостей встановлено порушення п.51.1 ст.51 глави 2, пп. ”б” п. 176.2 ст. 176 розділу IV ПК України, розділу III «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку», затвердженого в новій редакції Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року №111/26556, а саме: подання податкових розрахунків за формою 1 ДФ за 1-4 кв.2019 року, 2-3 кв.2020 року не в повному обсязі, з недостовірними відомостями.
Також перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», встановлено порушення п. 1.ст. 4, пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 1 ст. 7 , п. 5 ст. 8 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: занижено базу нарахування єдиного внеску за січень 2019 року по грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року на загальну суму 160 652,12 грн.
Також перевіркою ведення обліку сум, на які нараховуються єдиний внесок, встановлено неналежне ведення первинних документів та незабезпечення зберігання первинних документів у січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року на підставі яких нараховується єдиний внесок (відомості нарахування заробітної плати, табеля обліку робочого часу, книга обліку доходів і витрат та інші), чим порушено пп. 2 п. 2 ст. 6, п. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №2464-УІ від 08.07.2010р. (із змінами та доповненнями), пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 ПК України.
Перевіркою встановлено не подання звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, зокрема за січень 2019 року, за червень 2019 року, за липень 2019 року, за серпень 2019 року, за вересень 2019 року, за жовтень 2019 року, за листопад 2019 року, за грудень 2019 року, за червень 2020 року, за серпень 2020 року, чим порушено пп. 4 п. 2 ст. 6 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями.
Також перевіркою правильності сплати єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок встановлено порушення п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 року №2464-VІ а саме: несплата єдиного соціального внеску за ставкою 22% на загальну суму 36 964,40 грн. за період з січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та серпень 2020 року.
Крім того, перевіркою правильності визначення бази оподаткування військовим збором встановлено порушення пп. 1.1, пп. 1.2, пп. 1.3, пп. 1.4, пп. 1.5, пп. 1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в порушення яких не утриманий і не перерахований до бюджету військовий збір в сумі 2 520,30 грн., у випадках, коли податковим агентом - ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано військовий збір при виплаті заробітної плати за період січень 2019 року - грудень 2019 року, червень 2020 року та липень 2020 року загальну суму 168 020 грн., за виконання робіт без відповідного укладання трудових відносин.
Крім того, в ході розгляду заперечень встановлено, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до Договорів-заявок перевезення вантажу, актів виконаних робіт (послуг) та ТТН, при здійсненні господарської діяльності з перевезення вантажів, використовував 19 транспортних засобів, серед них 11 вантажних автомобілів та 8 причіпів, у зв'язку із чим, в порушення абзацу 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України, ФОП ОСОБА_1 не подано до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням.
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.
До перевірки та до матеріалів справи позивачем було надано копію Договору оренди автомобілів від 01.01.2019 року №1 (без нотаріального посвідчення), укладений між ФОП ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_2 ) - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 - Орендар, про те що Орендодавець зобов'язується передати орендарю у безоплатне користування транспортні засоби. Відповідно до пункту 1.3 Договору, автомобілі які передаються будуть використовуватися Орендарем для здійснення господарської діяльності. Відповідно до пункту 1.5 Договору, водіями автомобілів є водії Орендодавця. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що договір діє строком з 01.01.2019 року по 31.12.2025 року.
Крім того, ОСОБА_1 до перевірки та до матеріалів справи було надано копію Договору оренди автомобілів від 01.01.2019 року №1 (без нотаріального посвідчення), укладений між ФОП ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_4 ) - Орендодавець та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 - Орендар, про те, що Орендодавець зобов'язується передати орендарю у безоплатне користування транспортні засоби. Відповідно до пункту 1.3 Договору, автомобілі які передаються будуть використовуватися Орендарем для здійснення господарської діяльності. Відповідно до пункту 1.5 Договору, водіями автомобілів є водії Орендодавця. Пунктом 3.3 Договору передбачено, що договір діє строком з 01.01.2019 року по 31.12.2025 року.
Разом з тим, як фізична особа-підприємець ОСОБА_1 був зареєстрований Управлінням забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради 03.01.2019 року, номер запису про державну реєстрацію №26080000000040191, код основного виду економічної діяльності: 49.41- Вантажний автомобільний транспорт.
Отже, як встановлено судом, на момент укладання вищезазначених договорів - 01.01.2019 року, ОСОБА_1 ( НОМЕР_5 ) не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем.
Згідно з ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 226 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин. визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Таким чином, встановивши під час проведення перевірки, що договори оренди транспортних засобів, укладених між позивачем та ФОП ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_16 , є нікчемними, відповідач не мав законодавчих підстав застосувати юридичні наслідки таких правочинів, а саме: встановлення ознак трудових відносин між позивачем та водіями транспортних засобів, та, як наслідок нарахування податків і зборів у зв'язку із такими трудовими відносинами. Крім того, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, обов'язку для подання до контролюючого органу повідомлення ф. 20-ОПП про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, у позивача не виникло.
Суд зазначає, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення - відшкодувати вартість того, що одержано. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Щодо твердження відповідача про наявність ознак трудових відносин між позивачем та водіями транспортних засобів, то суд враховує наступне.
За правилами статті 21 КЗпП України, трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
При цьому, цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але для цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.
Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У відповідності до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором
Основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою договору є отримання певного матеріального результату, послуги. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо. Натомість, за цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляються актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата.
Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється нормами КЗпП України та інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема, нормами Цивільного кодексу України.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Висновки аналогічного змісту також викладені у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 та від 26.09.2018 у справі №822/723/17.
Стверджуючи про наявність ознак трудових відносин, відповідач в акті перевірки та у відзиві не наводить доказів обов'язкових атрибутів, притаманним трудовим договорам, зокрема такими, як: внутрішній трудовий розпорядок, визначені умови праці і керування процесом праці.
Згідно до приписів ст. 17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 року по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.
При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб'єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.
Таким чином, висновки та рішення суб'єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.
Фактично єдиною підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимог трудового законодавства України стали висновки акту перевірки, які обґрунтовані тим, що у договорах-заявках та актах виконаних робіт, за якими здійснювалось транспортні перевезення були зазначені 13 водіїв транспортних засобів.
Разом з тим, суд зазначає, що наявність трудових відносин неможливо встановити виключно за договорів-заявок та актів виконаних робіт, оскільки для встановлення об'єктивних обставин необхідно з'ясувати саме характер взаємовідносин між особами (системність, підпорядкованість, трудовий розпорядок, оплата праці, тощо).
В даному випадку, відповідачем належним чином не було перевірено наявність трудових відносин між позивачем та вищевказаними громадянами.
В свою чергу, матеріалами справи (звітами про суми нарахованої заробітної плати, податковими розрахунками 1ДФ, платіжними дорученнями про сплату податків і зборів, довідками ОК-7 про застрахованих осіб та відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на ухвалу суду) підтверджується, що громадяни ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_6 ; ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_7 ; ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_8 ; ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_9 ; ОСОБА_20 , РНОКПП НОМЕР_10 ; ОСОБА_21 , РНОКПП НОМЕР_11 ; ОСОБА_22 , РНОКПП НОМЕР_12 ; ОСОБА_23 , РНОКПП НОМЕР_13 ; ОСОБА_24 , РНОКПП НОМЕР_14 ; ОСОБА_25 , РНОКПП НОМЕР_15 ; ОСОБА_26 , РНОКПП НОМЕР_16 ; ОСОБА_27 , РНОКПП НОМЕР_17 ; ОСОБА_28 , РНОКПП НОМЕР_18 перебували у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_15 та ФОП ОСОБА_16 в період здійснення господарської діяльності позивача.
Крім того, досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, подані позивачем, суд встановив, що у товарно-транспортній накладній №67 від 06.02.2019 року автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_29 , в той час, як в акті надання послуг №1 від 07.02.2019 року, оформленого за результатами такої послуги з перевезення, зазначено виконавцем послуг ФОП ОСОБА_1 , в товарно-транспортній накладній №Р71 від 08.02.2019 року автомобільним перевізником виступає ТОВ «Грандмайстер УА», в той час, як в акті надання послуг №2 від 11.02.2019 року, оформленого за результатами такої послуги з перевезення, зазначено виконавцем послуг ФОП ОСОБА_1 , в товарно-транспортній накладній №Р74 від 14.02.2019 року автомобільним перевізником виступає ФОП ОСОБА_30 , в товарно-транспортній накладній №Р479 від 14.02.2019 року автомобільним перевізником виступає ФОП ОСОБА_31 , в той час, як в акті надання послуг №3 від 15.02.2019 року, оформленого за результатами таких послуг з перевезення, зазначено виконавцем послуг ФОП ОСОБА_1 .
Такі ж розбіжності між виконавцями послуг і перевізниками виявлені судом у товарно-транспортних накладних №ТТН-000420 від 05.03.2019 року, №Р125 від 05.03.2019 року, №Р146 від 13.03.2019 року, №15 від 15.03.2019 року, №Р25 від 08.04.2019 року, №Р225 від 17.04.2019 року, №Р859 від 18.04.2019 року, №1255 від 19.04.2019 року, №Р239 від 24.04.2019 року, №Р247 від 02.05.2019 року, №Р248 та №Р249 від 02.05.2019 року, №18 від 06.05.2019 року, №АВ05060519-0105 від 06.05.2019 року, №ЦБ00003575 від 10.05.2019 року, №Р264 та №Р265 від 15.05.2019 року, №Р225 від 21.05.2019 року, №Р300 від 30.05.2019 року, №Р302 від 30.05.2019 року, №Р307 від 04.06.2019 року, №Р318 від 10.06.2019 року, №Р336 від 20.06.2019 року, №Р339 від 21.06.2019 року, №Р356 від 03.07.2019 року, №Р364 від 09.07.2019 року, №Р366 від 10.07.2019 року, №10/07/2019-1 від 10.07.2019 року, №Р368 від 11.07.2019 року, №Р372 від 15.07.2019 року, №Р382 від 19.07.2019 року, №Р386 від 24.07.2019 року, №Р389 від 25.07.2019 року, №Р401 від 30.07.2019 року, від 01.08.2019 року, №Р407 від 01.08.2019 року, №Р412 від 02.08.2019 року, №05-08 від 05.08.2019 року, №05-08-19 від 05.08.2019 року, №Р419 від 06.08.2019 року, №Р426 від 09.08.2019 року, №Р429 від 13.08.2019 року, №Р450 від 22.08.2019 року, №Р449 від 22.08.2019 року, №Р463 від 02.09.2019 року, №Р489 від 10.09.2019 року, №Р503 та №Р502 від 13.09.2019 року, №Р507 від 16.09.2019 року, №Р669 від 25.11.2019 року, №Р671 від 26.11.2019 року, №Р679 від 02.12.2019 року, №Р688 від 04.12.2019 року, №Р696 від 10.12.2019 року, №Р735 від 20.12.2019 року та в актах виконаних робіт №1 від 06.03.2019 року, №2 від 06.03.2019 року, №4 від 14.03.2019 року, №5 від 15.03.2019 року, №2 від 09.04.2019 року, №3 від 18.04.2019 року, №4 від 19.04.2019 року, №5 від 20.04.2019 року, № 6 від 25.04.2019 року, №1 від 03.05.2019 року, №2 від 03.05.2019 року, №3 від 07.05.2019 року, №4 від 07.05.2019 року, №6 від 13.05.2019 року, №7 від 16.05.2019 року, №8 від 22.05.2019 року, №11 від 31.05.2019 року, №12 від 31.05.2019 року, №2 від 05.06.2019 року, №4 від 11.06.2019 року, №5 від 21.06.2019 року, №6 від 22.06.2019 року, №1 від 04.07.2019 року, №5 від 10.07.2019 року, №6 від 11.07.2019 року, №7 від 11.07.2019 року, №8 від 12.07.2019 року, №9 від 16.07.2019 року, №10 від 22.07.2019 року, №11 від 25.07.2019 року, №12 від 26.07.2019 року, №13 від 31.07.2019 року, №1 від 02.08.2019 року, №2 від 02.08.2019 року, №3 від 05.08.2019 року, №4 від 06.08.2019 року, №5 від 06.08.2019 року, №6 від 07.08.2019 року, №7 від 12.08.2019 року, №8 від 14.08.2019 року, №9 від 23.08.2019 року, №10 від 23.10.2019 року, №1 від 03.09.2019 року, №2 від 11.09.2019 року, №3 від 16.09.2019 року, №4 від 17.09.2019 року, №2 від 26.11.2019 року, №3 від 27.11.2019 року, №4 від 03.12.2019 року, №5 від 05.12.2019 року, №6 від 11.12.2019 року, №10 від 23.12.2019 року.
Суд зазначає, що описуючи в акті перевірки акти виконаних робіт та договори-заявки, на підставі яких відповідачем встановлено прізвища водіїв, що здійснювали перевезення, відповідач не надав оцінки тому, що у товарно-транспортних накладних, складених за результатами перевезень, зазначено інших автомобільних перевізників, а не позивача.
У зв'язку із цим, відповідач під час проведення перевірки належним чином не встановив, хто надавав послуги з перевезення із залученням водіїв - позивач (згідно актів виконаних робіт) чи інші суб'єкти господарювання (згідно товарно-транспортних накладних).
Отже, висновок (а по суті констатація, якій не передували фактичне встановлення обставин, їх оцінка та аналіз) про порушення позивачем вимог чинного законодавства здійснений без врахування всіх обставин та документів, що мали бути враховані при прийнятті оскаржуваних рішень відповідачем.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами судового розгляду, факт порушення позивачем трудового та податкового законодавства не доведено, оскільки жодних належних та допустимих доказів порушення трудового законодавства позивачем стороною відповідача не надано.
З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що спірні податкове повідомлення-рішення, вимоги та рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності рішень суб'єкта владних повноважень, наведеним у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, так як прийняті не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги задоволено, на користь позивача належить стягнути сплачений ним судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу ( недоїмки) та рішення, задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №00020560708 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-35 від 03.12.2020 року, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-12662-13 від 18.02.2021 року, рішення №0002300708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, рішення №0002290708 від 03.12.2020 року про застосування штрафних санкцій за неналежне ведення бухгалтерської документації, на підставі якої нараховується єдиний внесок, рішення №0002280708 від 03.12.2020 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 00020550708 від 03.12.2020, № 00020540708 від 03.12.2020, № 00020570708 від 03.12.2020 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати на суму 1245 (одна тисяча двісті сорок п'ять) грн. 81 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 07 вересня 2021 року
Суддя Д.П. Зозуля