36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.09.2021 Справа № 917/1092/21
Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ"
до Комунального закладу культури "Кременчуцька міська публічна бібліотека"
про стягнення 685 437,22 грн
без виклику представників сторін
встановив:
До господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" з позовом до Комунального закладу культури "Кременчуцька міська публічна бібліотека" про стягнення 685 437,22 грн згідно договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 2563 від 18.10.2019, у тому числі 632 279,94 грн - основного боргу за поставлену теплову енергію, 39 970,32 грн - інфляційних, 13 186,96 грн - 3% річних.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином здійснює оплату послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді.
Відповідач у відзиві (вхід. №8760 від 09.08.2021) зазначив, що він є закладом культури, який фінансується з міського бюджету; своєчасне виконання зобов'язання не залежить від волі відповідача; відповідач здійснив часткове погашення боргу на загальну суму 121301,00 грн; станом на 05 серпня 2021 року заборгованість відповідача становить 510 978,94 грн.
Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 8928 від 13.08.2021) зазначив, що заборгованість за теплову енергію, спожиту в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року присуджено до стягнення згідно з рішенням Господарського суду Полтавської області від 03.11.2020 у справі № 917/1319/20, а предметом розгляду цієї справи є стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопад 2020 року по квітень 2021 року; проведена відповідачем оплата в сумі 32 812,81 грн. згідно призначення платежу була віднесена позивачем на погашення боргу минулого періоду - за квітень 2020 року; за спірний період позивач зарахував оплати на суму 88488,19 грн.; отже, борг відповідача становить 543 791,75 грн.; вимоги про стягнення інфляційних та 3 % річних, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права внаслідок знецінення грошових коштів кредитора.
За даними сайту АТ «Укрпошта» відповідь на відзив вручена відповідачу 12.08.2021. Отже, кінцевий строк для подання заперечення - 17.08.2021. відповідач заперечення на відповідь до суду не надіслав.
Позивач подав клопотання № 38/1240 від 10.08.2021 про зменшення розміру позовних вимог, в якому прохає стягнути 596949,03 грн, у тому числі: 543791,75 грн - основного боргу за поставлену теплову енергію, 39970,32 грн - інфляційних, 13 186,96 грн - 3% річних.
За змістом п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог, змінити предмет або підстави позову до закінчення підготовчого засідання.
Суд приймає клопотання про зменшення позовних вимог. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли, строки для їх подання закінчилися.
У цій справі судом були вчинені такі процесуальні дії.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 позов був переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с.94).
Ухвалою господарського суду від 09.07.2021 було залишено позовну заяву без руху та встановлено строк для усунення недоліків (а.с.97). Позивач у встановлений судом строк виправив вказані недоліки (а.с.100-106).
Ухвалою від 21.07.2021 суд відкрив провадження у справі № 917/1092/21, визнав справу малозначною, постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.108-109).
Про відкриття провадження у справі позивач та відповідач повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями від 22.07.2021 (а.с.110-111) та поданими заявами по суті справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК сторони суду не надали.
Заяви із запереченнями щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження сторони суду не надали.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 568 від 19.04.2019 року ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" визначено виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по лівобережній частині міста Кременчука від джерела ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" (а.с.17).
ТОВ "Кременчуцька ТЕЦ" і Комунальний заклад культури «Кременчуцька міська централізована бібліотечна система для дорослих» уклали договір № 2563 від 18.10.2019 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір; а.с.8-11).
Надалі Комунальний заклад культури «Кременчуцька міська централізована бібліотечна система для дорослих» (ідентифікаційний код 05464069) змінив свою назву на Комунальний заклад культури "Кременчуцька міська публічна бібліотека» (ідентифікаційний код 05464069), що підтверджено відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.96).
Згідно з п.1.1 Договору позивач - теплопостачальна організація зобов'язується надавати споживачеві (відповідачу) вчасно та відповідної якості послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами та здійснювати інші платежі у строки і на умовах, передбачених цим договором та додатками до нього.
В п. 1.2 Договору визначено, що тарифи на послуги з теплопостачання затверджуються в установленому порядку відповідно до діючого законодавства України.
В Додатку № 2 до Договору встановлено фактичні обсяги теплового навантаження та теплопостачання і орієнтовна вартість теплової енергії відпущеної споживачу за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладання Договору, а в Додатку № 3 до Договору встановлено тариф на момент укладення договору, можливість його зміни і повідомлення про це споживача (а.с.13-14).
Розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються у відповідності до п. 23 “Правил користування тепловою енергією” (далі - Правила) затверджених постановою КМУ № 1198 від 03.10.2007 , п. 2.2.2 Договору та Додатку № 4 “Порядок розрахунків за спожиту теплову енергію” до Договору (а.с 15).
Згідно з п. 23 Правил розрахунки за використану теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору, на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
Згідно з п. 2 Додатку № 4 до Договору споживач, який має прилади обліку, щомісяця самостійно знімає покази станом на 25 число календарного місяця (розрахункового періоду), оформлює “Відомість про фактичні покази розрахункових приладів обліку” та надає її Теплопостачальній організації для здійснення розрахунку, оформлення рахунку та “Акта про обсяги спожитої споживачем теплової енергії”. Наявність приладу обліку на об'єкті споживача вказано в Додатку № 1 до Договору.
Позивач у позові посилається на те, що на виконання умов договору за період листопад 2019 - квітень 2021 поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 1 354 519,20грн.
В підтвердження вказаного позивач надав акти про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.10.2019, від 31.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021 (а.с.65-73).
Акти від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 30.04.2021 відповідач не підписав, проте заперечень щодо наданих послуг теплопостачання відповідач суду не заявив.
Відповідно до п.5 Додатку № 4 до Договору у разі неповернення споживачем належно підтвердженого акта про обсяги спожитої споживачем теплової енергії або відмови від його підпису, останній вважається дійсним з дати його виписки (а.с.15).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1082 від 24.12.2019 у період з грудня 2019 року по квітень 2020 року позивачем здійснювався перерахунок за теплову енергію зв'язку зі зміною ціни газу, придбаного у поточному місяці, в рахунках позивача відображено коефіцієнт перерахунку в місяці наступному за звітним.
На оплату наданих послуг позивачем виписані відповідачу відповідні рахунки за №№2563 від 31.10.2019, від 30.11.2019, від 31.12.2019, від 31.01.2020, від 29.02.2020, від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021, від 30.04.2021 (а.с.34-49).
Факт вручення вказаних рахунків та актів відповідачу підтверджується реєстрами доставки рахунків та актів про обсяги спожитої теплової енергії жовтень 2019 р., листопад 2019 р., грудень 2019 р., січень 2020 р., лютий 2020 р., березень 2020 р., квітень 2020 р., травень 2020 р., жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р., квітень 2021 р. (а.с.50-64).
Відповідач за отримані послуги розрахувався частково.
Як свідчить рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2020 у справі № 917/1319/20 між тими ж сторонами, заборгованість за послуги з поставки теплової енергії за листопад 2019 р., грудень 2019 р., січень 2020 р., лютий 2020 р., березень 2020 р., квітень 2020 р. була предметом розгляду справи № 917/1319/20 (а.с. 18-21).
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з Єдиного державного реєстру судових рішень рішення Господарського суду Полтавської області від 03.11.2020 у справі № 917/1319/20 не оскаржувалось та набрало законної сили.
За змістом п. 2 ч. 1 ст. 175, п. 3 ч.1 ст. 226, п. 3 ч. 1 ст.231 ГПК України спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не може бути предметом повторного розгляду у іншій справі.
Таким чином, поза межами справи № 917/1319/20 є правовідносини щодо основного боргу за теплову енергію, поставлену за жовтень 2020 р., за листопад 2020 р., грудень 2020 р, січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р., квітень 2021 р.
Отже, правовідносини за періоди жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р., квітень 2021р. підлягають дослідженню у межах справи № 917/1092/21.
В підтвердження надання послуг за жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., квітень 2021 р. позивач надав:
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.10.2020 на суму 24056,96 грн (а.с.69),
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 30.11.2020 на суму 107195,99 грн (а.с.69),
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.12.2020 на суму 137827,40 грн (а.с.70),
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.01.2021 на суму 165279,24 грн (а.с.71),
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 28.02.2021 на суму 144308,39 грн (а.с.72),
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 31.03.2021 на суму 147600,26 грн (а.с.72).
акт про обсяги спожитої (поставленої) споживачу (субспоживачу) теплової енергії від 30.04.2021 на суму 34989,70 грн (а.с.73).
Загальна вартість послуг теплопостачання, наданих за жовтень 2020 р., листопад 2020 р., грудень 2020 р., січень 2021 р., лютий 2021 р., березень 2021 р., квітень 2021 р. становила 761257,94 грн.
Відповідач за надані послуги теплопостачання розрахувався частково, сплативши 128978,00 грн, що підтверджується виписками банку з особового рахунку від 29.01.2021, від 11.02.2021, від 29.04.2021, від 20.05.2021, від 26.05.2021, від 02.06.2021 (а.с.78-83).
Отже, на дату звернення з позовом заборгованість відповідача становила 632 297,94 грн.
Після подачі позову відповідач частково сплатив основний борг у сумі 88488,19 грн (згідно з платіжними дорученнями № 311 від 24.06.2021 на суму 2274,00 грн, № 312 від 24.06.2021 на суму 46965,05 грн, № 322 від 05.07.2021 на суму 11400,00 грн, № 339 від 07.07.2021 на суму 27848,19 грн).
В зв'язку з цим позивач у клопотанні (вхід. № 8928 від 13.08.2021) зменшив розмір позовних вимог та прохає стягнути 543791,75 грн основного боргу за поставлену теплову енергію.
Суд зазначає, що проведена відповідачем оплата в сумі 32 812,81 грн. за платіжним дорученням № 338 від 07.07.2021 правомірно була віднесена позивачем на погашення боргу минулого періоду - за квітень 2020 року, оскільки в призначенні платежу відповідач вказав, що цей платіж здійснюється за централізоване опалення за 04.2020 рік, рахунок № 2563 від 20.02.2020.
Отже, заборгованість відповідача за теплову енергію становить 543791,75 грн.
При вирішенні спору суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечувати безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про теплопостачання” сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачем (далі Закон). Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності (ст. 2 Закону).
Відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання” теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 цього Закону, згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч. 6 ст. 25 Закону України “Про теплопостачання”).
Відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати отриманих послуг.
За умовами вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання надавати послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води відповідачу, а споживач зобов'язався проводити оплату вартості спожитої теплової енергії у визначеному порядку та строки.
Отже, позовні вимоги про стягнення 543791,75 грн основного боргу суд визнає обґрунтованими та задовольняє.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 625 ЦК України позивач заявив до стягнення 39970,32 грн інфляційних, нарахованих на зобов'язання листопада 2019 року за період 01.06.2020 - 06.05.2021, на зобов'язання грудня 2019 року за період 01.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання січня 2020 року за період 01.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання березня 2020 року за період 01.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання квітня 2020 року за період 15.05.2020 - 06.05.2021, на зобов'язання жовтня 2020 року за період 17.11.2020 - 28.01.2021, на зобов'язання листопада 2020 року за період 15.12.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання грудня 2020 року за період 20.01.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання січня 2021 року за період 19.02.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання лютого 2021 за період 18.03.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання березня 2021 за період 21.04.2021 - 15.06.2021 (а.с.27-30).
Також позивач прохає стягнути 13186,96 грн - 3% річних, нараховані на зобов'язання листопада 2019 року за період 17.06.2020 - 06.05.2021, на зобов'язання грудня 2019 року за період 17.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання січня 2020 року за період 17.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання лютого 2020 року за період 17.06.2020 - 20.08.2020, на зобов'язання березня 2020 року за період 17.06.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання квітня 2020 року за період 17.06.2020 - 06.05.2021, на зобов'язання жовтня 2020 року за період 17.11.2020 - 28.01.2021, на зобов'язання листопада 2020 року за період 15.12.2020 - 15.06.2021, на зобов'язання грудня 2020 року за період 20.01.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання січня 2021 року за період 19.02.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання лютого 2021 року за період 18.03.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання березня 2021 року за період 21.04.2021 - 15.06.2021, на зобов'язання квітня 2021 року за період 21.05.2020 - 15.06.2021. (а.с.31).
В рішенні Господарського суду Полтавської області від 03.11.2020 вказано, що предметом спору у справі № 917/1319/20 були 3% річних, нараховані з 05.12.2019 по 16.06.2020, а інфляційні нараховані з 01.01.2020 по 31.05.2020 (а.с.18-21).
Суд, дослідивши надані розрахунки, встановив, що заявлені у справі № 917/1092/21 суми 3 % річних та інфляційний нараховані позивачем після періоду, що був предметом розгляду у справі № 917/1319/20 (а.с.18-21).
Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення.
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.
Регламентоване законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор має право вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань, пені та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 905/1758/18.
Доказів повного доказів сплати боргу у заявлений період прострочення відповідач суду не надав.
Таким чином, позивач правомірно нарахував 3 % річних та інфляційних за вказаний позивачем період на існуючий борг.
Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі у вигляді судового збору.
Суд встановив, що при подачі позову позивач сплатив 10281,56 грн судового збору за платіжним дорученням від 25.06.2021 № 76 (а.с.7). Факт надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено виписками від 29.06.2021 (а.с.95).
Позивач у клопотанні про зменшення розміру позовних вимог прохає стягнути 596949,03 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір” за розгляд майнових вимог про стягнення 596949,03 грн належна до сплати сума судового збору становить 8954,24 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 8954,24 грн повністю покладається на відповідача.
Судовий збір в розмірі 1327,32 грн підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ч.1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”.
Суд роз'яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач має право звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.
Керуючись ст. 252, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Прийняти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" про зменшення розміру позовних вимог.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Комунального закладу культури "Кременчуцька міська публічна бібліотека" (вул. Європейська, буд. 66/13, м. Кременчук, Полтавська область, 39601; ідентифікаційний код 05464069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" (вул. Свіштовська, буд. 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600; ідентифікаційний код 42225136) 543791 грн 75 коп. основного боргу за спожиту теплову енергію, 39970 грн 32коп. - інфляційних, 13186 грн 96 коп. - 3% річних, 8954 грн 24 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору.
Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду через Господарський суд Полтавської області.
Дата складання повного судового рішення: 08 вересня 2021 року.
Суддя Т. М. Безрук