36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
08.09.2021 Справа № 917/1408/21
Суддя Тимощенко О.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по справі №917/1408/21
за позовною заявою ОСОБА_1 АДРЕСА_1
до відповідача Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002
про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2
06.09.2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою від 08.09.2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк 3 дні з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.
Разом з позовною заявою від позивача до суду надійшла заява про забезпечення позову шляхом: 1) накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) заборони Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" та іншим особам здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода", у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього. Також позивач просить суд не застосовувати зустрічне забезпечення до вказаної заяви.
Дана заява вмотивована тим, що позивачем подано позов про визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .
Протягом розгляду даного позову відповідач зможе виконати рішення оспорюваних зборів та відчужити нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 . Забезпечення позову зможе запобігти можливим порушенням майнових прав позивача, як учасника трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА".
При розгляді заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову суд керувався наступним.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з приписами частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно та (або грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Положення ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, зокрема, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
З матеріалів справи вбачається, що метою звернення до суду із відповідним позовом є захист порушеного права позивача як учасника Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" шляхом визнання недійсним рішення загальних зборів трудового колективу Колективного підприємства "КРАСА І МОДА", що оформлені протоколом від 19.08.2021 року, на яких було прийнято рішення про відчуження належного на праві власності Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" нежитлового приміщення за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 27.
Тобто, у даному випадку при вирішенні питання про забезпечення позову має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).
Судом також встановлено, що Октябрським районним судом м. Полтави розглядалася цивільна справа №554/3974/16-ц про визнання рішень загальних зборів учасників Колективного підприємства "КРАСА І МОДА" та зобов'язання вчинити певні дії. Ухвалою від 21.06.2016 року в рамках даної справи суд забезпечив позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно та забороною органам державної реєстрації прав (у тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, іншим особам та органам у разі виконання ними повноважень державного реєстратора, іншим уповноваженим суб'єктам державної реєстрації прав), а також нотаріусам, як спеціальним суб'єктам, на яких покладаються функції державного реєстратора прав, здійснювати будь-які реєстраційні та нотаріальні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомості.
Ухвалою від 26.08.2021 року за заявою сторони суд скасував заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21.06.2016 року по цивільній справі №554/3974/16-ц.
Отже, вищевикладене свідчить про високу ймовірність відчуження відповідачем нежитлового приміщення за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 27.
У разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі відбудеться відчуження нежитлового приміщення за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вул. Соборності, 27, що належить на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" , то позивач (якщо буде доведено обґрунтованість його позовних вимог) не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
Обраний позивачем спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 27, що належать на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжитий судом захід до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.
Необхідність застосування заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, а відтак суд дійшов висновку про те, що не вжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки спірне майно фактично перебуває та залишається у володінні власника, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження щодо можливості розпоряджатися ним, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а у разі відмови у задоволенні позову - становище відповідача та інших учасників буде відновлене до того стану, яким воно було до вжиття заходів до забезпечення позову.
Обраний позивачем спосіб забезпечення у вигляді арешту такого майна є розумним, обґрунтованим та адекватним. Права та інтереси позивача, про захист яких він просить суд, співвідносяться з майновими наслідками такого виду забезпечення.
Суд вважає, що накладення арешту на нерухоме майно, відчуження якого є предметом спірного рішення, спрямоване на збереження цього майна, яке, за твердженням позивача, відповідач намагається відчужити за рішенням зборів, прийнятих за відсутності кворуму, у зв'язку з чим позивач і звернувся з позовом у цій справі.
Отже, накладення арешту на спірне майно у цій справі має логічний зв'язок з предметом позовних вимог, і такий захід може забезпечити ефективний захист прав або інтересів позивача в разі ухвалення рішення про задоволення позову.
Обраний позивачем другий захід забезпечення позову шляхом заборони Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" та іншим особам здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: Полтавська область, м. Полтава, вулиця Соборності, будинок 27, що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода", у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього, на думку суду, є втручанням в господарську діяльність відповідача, виходить за межі предмету спору і тому у суду відсутні підстави для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині (оскільки дії, договори та правочини щодо спірного приміщення можуть стосуватися і утримання самого приміщення в належному стані та забезпечення діяльності відповідача, а позивач не конкретизує та не обґрунтовує які саме дії та договори ).
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву про забезпечення позову частково в частині накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В прохальній частині заяви про забезпечення позову заявник просить суд не застосовувати зустрічне забезпечення позову.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ГПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Частиною першою статті 141 ГПК України передбачено право, а не обов'язок суду вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), а тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить пропозиції щодо зустрічного позову, не є порушенням норм статей 139, 140 ГПК України.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі № 924/789/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 11.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 14.08.2019 у справі №910/3802/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19, від 20.08.2020 року у справі м910/6503/19.
В даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні.
Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 136,137,138-141,234 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.
2. Вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода" (вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 03061657) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 2445645353101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
3. В частині заяви про забезпечення позову шляхом заборони Колективному підприємству "КРАСА І МОДА" та іншим особам здійснювати будь-які дії з нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , що належать на праві власності Колективному підприємству "Краса і мода", у тому числі укладати договори, вчиняти інші правочини щодо нього - відмовити.
4. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили 08.09.2021 року, підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень, та може бути пред'явлена до виконання по 08.09.2024 року.
5. Стягувачем за даною ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
6. Боржник за ухвалою є: Колективне підприємство "Краса і мода" (вул. Європейська, 86, м. Полтава, Полтавська область,36002, ідентифікаційний код 03061657)
Ухвала підписана 08.09.2021 року.
Ухвала може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст.ст.235,255-256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя О.М. Тимощенко