36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
07.09.21 Справа № 917/2014/20
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут", 36022, м.Полтава, вул. Панянки, буд. 65Б, ідент. код 42223804
до відповідача 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, 37600, м. Миргород, вул. Гоголя, буд. 179, ідент. код 34264453
про стягнення 3 594, 42 грн.
Суддя Іванко Л.А.
Без виклику учасників справи
встановив:
28.12.2020 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" до 3 Територіального Одеського вузла урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року в розмірі 3 594, 42 грн., з них: 2892,83 грн. - пеня, 701,59 грн. - 3% річних.
В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов"язань в частині своєчасної сплати платежів за спожиту електричну енергію за лютий 2020 року.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази:
- копію заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг;
- копію Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг;
- копію Додатку №3 до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (комерційна пропозиція №9-УП);
- копію рахунку за активну електричну енергію разом з актом купівлі-продажу електричної енергії за лютий 2020р. та докази їх направлення;
- копію рахунків пені, 3% річних з доказами їх направлення;
- роздруківка трекінгу поштового відстеження про отримання відправлення;
- копія розрахунків;
- копія реєстру надходжень платежів;
- роздруківки ухвали господарського суду Полтавської області від 27.11.2020 №917/1659/20, рішення господарського суду Полтавської області від 25.08.2020 року №917/992/20
Ухвалою господарського суду від 04.01.2021 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/2014/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи. Ухвала суду від 04.01.2021 про відкриття провадження у справі отримана представником позивача 20.01.2021 року та представником відповідача 20.01.2021 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
04.02.2021 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. В поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що 3 ТВУЗ Держспецзв'язку є державною установою, тобто у своїй діяльності перш за все дотримується бюджетного законодавства та при здійсненні закупівель товарів, робіт та послуг, ураховуючи вартісні межі, керується Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 року №922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). Постачання електричної енергії ТОВ «Полтаваенергозбут» 3 ТВУЗ Держспецзв'язку здійснювалося відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 59/19/34 (далі - договір № 59/19/34), який був укладений 01.03.2019 року за результатами переговорної процедури закупівлі за ідентифікатором ID: UA-2019-02-15-000518-с, з урахуванням продовження його дії (додаткова угода від 28.12.2019 року № 7) діяв до 31 січня 2020 року.
Крім того, відповідно до заяви - приєднання, 3 ТВУЗ Держспецзв'язку приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг. Цей договір є публічним, умови його є однаковими для всіх споживачів: як для побутових, так і для не побутових. Додатком до цього договору є комерційна пропозиція, в якій встановлювалися постачальником універсальної послуги додаткові умови, що відсутні у публічному договорі.
Але, на переконання відповідача, обсяги закупівлі електричної енергії та загальна сума договору (бюджетне зобов'язання) були визначені у договорі про постачання електричної енергії № 59/19/34, який і був основним договором, для проведення розрахунків за спожиту електричну енергію, через органи Державної казначейської служби України.
За даними відповідача, всі рахунки за спожиту в 2019 році і січні 2020 року за електроенергію були сплачені, тобто зобов'язання 3 ТВУЗ Держспецзв'язку, визначені умовами договору № 59/19/34, виконані в повному обсязі. Заборгованість в сумі 71927,71 грн. за електричну енергію у лютому 2020 року відповідач пояснює наступними обставинами:
Абзацом 5 пункту 13.6. договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг передбачено, що дія договору припиняється у разі зміни постачальника електричної енергії.
Враховуючи вимоги Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (далі - НКРЕКП) від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) було змінено електропостачальника, а саме, між 3 ТВУЗ Держспецзв'язку та новим електропостачальником - ТОВ «Енергогазрезерв» було укладено договір 28.01.2020 року про постачання електричної енергії споживачу за № Е/253-20/18 (далі - договір № Е/253-20/18), п. 2.1 якого передбачає, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється цілодобово з 01.02.2020 року по 31.12.2020 року.
У пункті 10.2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг зазначено, що зміна електропостачальника здійснюється згідно з порядком, встановленим ПРРЕЕ.
Зміна електропостачальника регулюється розділом VI ПРРЕЕ.
Пункт 6.1.5. Повідомлення про намір укласти новий договір з новим електропостачальником надається у вигляді заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу. Заява-приєднання є додатком до договору № Е/253-20/18, укладеного з ТОВ «Енергогазрезерв» 28.01.2020 року.
Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2.15 ПРРЕЕ електропостачальники зобов'язані повідомляти оператора системи розподілу (передачі) про укладення та припинення договору із споживачем в установленому цими Правилами порядку.
За даними відповідача, протягом лютого місяця 2020 року 3 ТВУЗ Держспецзв'язку не отримував від жодного учасника роздрібного ринку електричної енергії будь-яких повідомлень щодо неможливості своєчасної з 01.02.2020 року зміни електропостачальника. У зміні електропостачальника беруть участь учасники роздрібного ринку електричної енергії: попередній електропостачальник - ТОВ «Полтаваенергозбут», новий електропостачальник- ТОВ «Енергогазрезерв», оператор системи розподілу - AT «Полтаваобленерго».
Відповідно до пункту 6.1.16 ПРРЕЕ попередній електропостачальник після отримання від адміністратора комерційного обліку повідомлення про зміну електропостачальника повинен здійснити всі необхідні заходи щодо припинення дії договору про постачання електричної енергії споживачу зі споживачем та не пізніше ніж за 5 календарних днів до закінчення строку дії договору про постачання електричної енергії споживачу має виставити споживачу рахунок за електричну енергію, сформований на підставі прогнозних даних комерційного обліку, наданих адміністратором комерційного обліку, як цього вимагає пункт 6.1.17 ПРРЕЕ, але всупереч вимогам чинних нормативних актів ТОВ «Полтаваенергозбут» надіслав рахунок та акт від 09.03.2020 року тільки 07.04.2020 року, який отриманий тільки 10 квітня 2020 року. За умовами комерційної пропозиції рахунок та акт купівлі-продажу електричної енергії надається з 15 по 18 числа звітного місяця.
Під час розгляду справи № 917/992/20 у Господарському суді Полтавської області було встановлено, що адміністратором комерційного обліку AT «Полтаваобленерго» відповідно до п.6.1.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії було направлено позивачу лист від 19.02.2020 року вих. №04-34/3156, з повідомленням про те, що 3 ТВУЗ Держспецзв'язку було змінено постачальника електроенергії на ТОВ «Енергогазрезерв» з 01.03.2020 року.
Тобто, як стверджує відповідач, 3 ТВУЗ Держспецзв'язку, не знав та не міг знати та передбачати, що зобов'язання ТОВ «Енергогазрезерв» за укладеним договором № Е/253-20/18 у період з 01 до 29 лютого 2020 року не виконувалися.
За результатами розгляду справи № 917/992/20 судом було ухвалено рішення про стягнення з відповідача 71 927,71 грн. - основного боргу та 2 056,27 грн. - витрат по сплаті судового збору, в частині вимог щодо нарахування пені - 1352,05 грн. та 3 % річних - 247,62 грн. суд відмовив.
На виконання рішення суду по справі №917/992/20, яке набрало законної сили, сума 71927,71 грн. була сплачена відповідачем платіжним дорученням від
25.09.2020 року № 949.
Як вказує відповідач, саме бездіяльність ТОВ «Енергогазрезерв» щодо не проведення чи несвоєчасного проведення необхідних дій, передбачених ПРРЕЕ щодо зміни електропостачальника, призвела в свою чергу до розгляду справи в суді з приводу стягнення з відповідача боргу за електричну енергію за лютий 2020 року.
З огляду на вищезазначене, відповідач стверджує про відсутність своєї вини щодо виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію у лютому 2020 року та відповідно звільнення від відповідальності у вигляді пені та 3 % річних.
15.02.2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив відповідача. В поданій відповіді позивач вказує на те, що порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної сплати платежів за фактично спожиту електричну енергію за період лютий 2020р., підтверджується рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020р. по справі № 917/992/20, яке відповідачем не оскаржувалося.
Оплата за електричну енергію за лютий 2020р., згідно отриманого 3 ТВУЗ Держспецзв'язку 10.02.2020р. рахунку, в порушення умов Договору, надійшла на спецрахунок постачальника лише 28.09.2020р. При цьому, відповідно до комерційної пропозиції №9-УП, Договір діє до повного його виконання Сторонами, включаючи штрафні санкції.
Позивач вважає, що посилання відповідача на незаконні дії ТОВ «Енергогазрезерв» не спростовують доводів позивача щодо наявності грошових зобов'язань 3 ТВУЗ Держспецзв'язку перед ТОВ «Полтаваенергозбут» у вигляді штрафних санкцій, а долучені відповідачем документи, а саме лист AT «Полтаваобленерго» від 19.02.2020р. № 04-34/3156 «Щодо зміни постачальника» вказує, що відповідач був обізнаний про постачання електричної енергії ТОВ «Полтаваенергозбут» до 01.03.2020р.
Крім того, позивач вказує, що доводи відповідача про відсутність його вини спростовуються матеріалами справи, а саме: рахунком ПА № 21900059 за активну електричну енергію за період споживання лютий 2020 року, який відповідач отримав 10.04.2020р. і відповідно до умов Договору повинен був оплатити на протязі 5 днів з дня отримання вказаного рахунку. Тобто на момент отримання рахунку відповідач був обізнаний, що заміна постачальника з 01.02.2020р. - не відбулася, але не зважаючи на свій обов'язок щодо сплати рахунку в 5-денний термін з моменту його отримання - відповідач рахунок оплатив тільки 28.09.2020р., тобто з порушенням строку, передбаченого Договором.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що порушення ТОВ «Енергогазрезерв» строків повідомлення адміністратора розрахунків (AT «Полтаваобленерго») про зміну електропостачальника, ніяким чином не впливає на порушення строків оплати відповідачем рахунку ПА № 21900059 за активну електричну енергію за період споживання лютий 2020 року, оскільки відповідач після спливу 5-денного строку вже достовірно знав про те, що порушує зобов'язання, передбачені умовами Договору, що на думку позивача, доводить умисел відповідача щодо несплати вказаного рахунку у встановлений умовами Договору строк.
За викладеного, заперечення відповідача, викладені у відзиві позивач вважає безпідставними та необгрунтованими.
05.03.2021 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив). В поданих запереченнях відповідач підтримує позицію, викладену у відзиві на позовну заяву та вказує на відсутність у відповідача вини щодо виникнення заборгованості за спожиту електричну енергію в лютому 2020 року.
18.03.2021 року від позивача надійшли пояснення, в яких останній не погоджується із запереченнями відповідача з підстав, викладених у відповіді на відзив.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив таке.
На виконання пункту 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) AT «Полтаваобленерго» відокремило зі свого складу постачальника електричної енергії ТОВ «Полтаваенергозбут», яке згідно отриманої ліцензії з 01 січня 2019 року здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам та є окремою юридичною особою.
При цьому, постачальник, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу, упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території - Полтавська область.
Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону - тимчасово, на період з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2020 року, універсальні послуги, крім побутових та малих непобутових споживачів, надаються постачальником таких послуг також бюджетним установам незалежно від розміру договірної потужності.
Відповідно до п.1.2.8. Правил ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 року (далі - ПРРЕЕ), постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Пунктом 7 Постанови № 312 Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. передбачено, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (пункт 13 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону).
01.01.2019 року 3 Територіальним Одеським вузлом Урядового зв"язку Державної Служби спеціального зв"язку та захисту інформації України підписано та направлено до ТОВ «Полтаваенергозбут» заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з 01.01.2019р. із зазначеними підприємством персоніфікованими даними.
З 01.01.2019р. 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України споживав електричну енергію, яка постачалася ТОВ «Полтаваенергозбут» до об'єктів Споживача, зазначених у поданій заяві - приєднання та здійснював оплату, отриманих від постачальника рахунків, нарахованих відповідно до комерційної пропозиції №9-УП, яка розроблена для установ бюджетної сфери, незалежно від розміру договірної потужності, електроустановки яких приєднані до мереж оператора системи розподілу AT «Полтаваобленерго», до яких відноситься 3 ТВУЗ Держспецзв"язку.
Таким чином, 01.01.2019р. відповідно до ст. ст. 633, 634 ЦК, п. 1.2.8. ПРРЕЕ, п. 7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018р., шляхом подання заяви-приєднання, споживання електричної енергії та оплати рахунків, 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21900059 (далі по тексту - Договір) на умовах комерційної пропозиції №9- УП, чим засвідчили вільне волевиявлення щодо приєднання до умов Договору в повному обсязі.
З моменту акцептування вказаного Договору в установленому ПРРЕЕ порядку, 3 Територіальний Одеський вузол урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі - відповідач) та ТОВ «Полтаваенергозбут» (далі - позивач) набули всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
За умовами Договору Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору (п.2.1. Договору).
Згідно обраної комерційної пропозиції №9-УП, яка є невід'ємною частиною Договору - оплата вартості електричної енергії, включаючи витрати за послуги з розподілу, здійснюється виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника універсальних послуг у відповідності до рахунків, виставлених на підставі даних про обсяги спожитої електричної енергії, наданих ОСР (оператор системи розподілу - AT «Полтаваобленерго»).
Оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання(п.5.10).
Відповідно до умов Договору, оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів (п.5.9. Договору).
За умовами п. 6.2. Договору відповідач зобов'язався забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно умовами цього Договору.
Позивач зазначає, що в порушення строків, визначених КП №9-УП, оплата 3 ТВУЗ Держспецзв"язку за фактично спожиту електричну енергію за лютий 2020р. у розмірі 71 927,71 грн, відповідно до рахунку за активну електричну енергію за лютий 2020 року, який отриманий відповідачем 10.04.2020р. та на виконання рішення Господарського суду Полтавської області від 25.08.2020р., надійшла на спецрахунок постачальника 28.09.2020р., що, відповідно до позицій викладених у п.4.4.1. постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №10, Постановах Верховного Суду від 10.09.2019р. № 916/2403/18, від 09.11.2018р. №911/3685/17 свідчить про визнання відповідачем боргу.
Порушення відповідачем строків здійснення оплати позивач підтверджує чеком про направлення рахунку, роздруківкою трекінгу поштового відстеження про отримання відправлення, реєстром надходжень платежів по Договору.
Відповідно до п.5.11. Договору, у разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Комерційною пропозицією № 9-УП, передбачено, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Крім того, за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання споживач сплачує суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України.
Разом з цим, відповідно до комерційної пропозиції №9-УП, Договір діє до повного його виконання сторонами, включаючи штрафні санкції.
Таким чином, у зв'язку з несвоєчасною оплатою 3 ТВУЗ Держспецзв"язку вартості фактично спожитої електричної енергії за лютий 2020р. у розмірі 71 927,71 грн, відповідно до умов Договору та вимог ч.2 ст.625 Цивільного Кодексу України, ТОВ «Полтаваенергозбут» здійснило нарахування пені за активну електричну енергію за період з 01.06.2020р. по 27.09.2020р. у розмірі 2 892,83 грн., 3 % річних за період з 01.06.2020р. по 27.09.2020р. у розмірі 701,59 грн.(розрахунки додаються) та, вважаючи свої права порушеними, звернувся з позовом до суду про стягнення зазначених сум в судовому порядку.
Вирішуючи спір суд виходив із наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вже зазначалось судом, 01.01.2019 року відповідно до ст.ст.633, 634 ЦК, п.1.2.8 ПРРЕЕ, п.7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року, шляхом подання заяви-приєдання та по факту споживання електричної енергії відповідач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії (Договір) на умовах комерційної пропозиції № 9-УП.
Відповідач у відзиві на позов визнає факт укладення з позивачем договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом подання заяви-приєднання.
Погодившись та підписавши вказану заяву-приєднання відповідач засвідчив вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору.
Отже, з моменту акцептування вказаного договору в установленому ПРРЕЕ порядку, позивач та відповідач набули всіх прав та обов'язків за Договором і несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинного законодавством України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Встановлено, що в порушення взятих на себе зобов"язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 21900059 від 01.01.2019 відповідач у строк, обумовлений Договором не розрахувався за спожиту ним в лютому 2020 року електроенергію на суму 71927,71 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області №917/992/20 від 25.08.2020 року стягнуто з 3 територіального Одеського вузлу урядового зв'язку Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" 71 927,71 грн. основного боргу, за спожиту відповідачем в лютому 2020 року електроенергію, та 2 056,27 грн. - витрат по сплаті судового збору.
Зазначеним рішенням також спростовуються доводи відповідача стосовно відсутності у нього зобов"язання по сплаті за спожиту в лютому 2020 року електроенергію позивачу з посиланням на зміну постачальника електроенергії.
Рішення господарського суду Полтавської області №917/992/20 від 25.08.2020 року не оскаржувалось та набрало законної сили.
Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, рішення господарського суду Полтавської області №917/992/20 від 25.08.2020 року має преюдиціальне значення, а встановлені ним факти повторного доведення не потребують.
Предметом спору в межах даної справи є стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 року в розмірі 3 594, 42 грн., з них: 2892,83 грн. - пеня, 701,59 грн. - 3% річних за несвоєчасну оплату відповідачем електричної енергії, спожиту в лютому 2020 року.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Відповідно до п. 5.11 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Позивачем, на підставі п. 5.11 Договору та ст. 625 ЦК України нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 2892,83 грн. пені нарахованої за період з 01.06.2020 року по 27.09.2020 року та 701,59 грн. 3% річних нарахованих за загальний період з 01.06.2020 року по 27.09.2020 року (розрахунки додаються).
Умовами комерційної пропозиції № 9-УП встановлено, що оплата рахунка за фактично спожиту електричну енергію має бути здійснена споживачем протягом 5 робочих днів від дня його отримання.
Як вбачається з матеріалів справи, оплата відповідачем за фактично спожиту електричну енергію за лютий 2020 року в розмірі 71927,71 грн., відповідно до рахунку за активну електричну енергію за лютий 2020 року, який отриманий відповідачем 10.04.2020 року, та на виконання рішення суду, надійшла на рахунок позивача 28.09.2020 року (за платіжним дорученням № 949).
При перевірці заявлених вимог в частині стягнення пені та річних суд не виявив завищення їх розміру з боку позивача та визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення 2892,83 грн. пені нарахованої за період з 01.06.2020 року по 27.09.2020 року та 701,59 грн. 3% річних нарахованих за загальний період з 01.06.2020 року по 27.09.2020 року (розрахунки додаються).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2892,83 грн. пені та 701,59 грн. 3% річних підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому, підлягають задоволенню.
За ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з 3 Територіального Одеського вузла урядового зв"язку Державної служби спеціального зв"язку та захисту інформації України (37600, Полтавська область, м.Миргород, вул.Гоголя, 179, ідент. код 342164453) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаваенергозбут" (36022, м. Полтава, вул. Панянки, буд. 65Б, іден. код 42223804) 2892,83 грн. - пені, 701,59 грн. - 3% річних, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.256 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя Іванко Л.А.