65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"08" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2698/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,
розглянувши зареєстровану 06.09.2021 р. за вх. № 2-1127/21
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ"
про забезпечення
позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" (66304, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 198, корпус Г)
до Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області (66300, Одеська обл., м. Подільськ, вул. Соборна, буд. 66-А)
про визнання незаконним та скасування рішення уповноважених осіб Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та визнання недійсним договору про закупівлю,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, в якій просить:
- визнати незаконним та скасувати рішення тендерного комітету Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оформлене протоколом від 20.08.2021 р. № 4, про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА" переможцем процедури закупівлі;
- визнати незаконним та скасувати рішення тендерного комітету Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оформлене протоколом від 17.08.2021 р. № 3 про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" на підставі п.1 ст.31;
- визнати недійсним договір від 25.08.2021 р. № 37, укладений між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА", за результатами закупівлі № UA-2021-08-02-002293-a та застосувати наслідки недійсності, передбачені ст.216 ЦК України.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" посилається на те, що його тендерну пропозицію відхиллено із порушенням законодавства України, а договір про закупівлю послуг укладено між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА" на п'ятий день після оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір його укладенні всупереч положень ч.5 ст.33 Закону України «Про публічні закупівлі».
Одночасно з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" звернулось до Господарського суду Одеської області з заявою (зареєстрована 06.09.2021 р. за вх. № 2-1127/21) про забезпечення позову шляхом:
- заборони Управлінню Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області виконання будь-яких дій за договором закупівлі від 25.08.2021 р. № 37, укладеного між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА", за результатами закупівель № UA-2021-08-02-002293-a до набрання законної сили рішенням у справі;
- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА" виконання будь-яких дії за договором закупівлі від 25.08.2021 р. № 37, укладеного між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА", за результатами закупівель № UA-2021-08-02-002293-a до набрання законної сили рішенням у справі.
Необхідність забезпечення позову мотивована тим, що договір № 37 між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА" укладено 25.08.2021 р., відповідно до п.3 розділу 2 якого оплата за послуги, які надаються здійснюється щомісячно протягом 10 днів з отримання акту виконаних робіт (надання послуг), тобто, на думку позивача в вересні 2021 р. буде здійснено першу оплату послуг за договором. На дату ухвалення рішення зобов'язання за оспорюваним правочином можуть бути виконанні, оскільки розгляд справи може зайняти значно більше часу ніж передбаченим умовами договору строк початку надання послуг та їх оплату, а повернення бюджетних коштів у разі визнання правочину недійсним становитиме тривалий час та призведе до порушення прав позивача на отримання вчасної оплати за надання послуг.
Відповідно до ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
У відповідно до ч.1 ст.137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.11 ст.137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.73 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
У п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.06 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Згідно з п.9 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 №16, господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Предметом спору у даній справі є вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" про:
- визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оформленого протоколом від 20.08.2021 р. № 4, про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА" переможцем процедури закупівлі;
- визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету Управління Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області, оформленого протоколом від 17.08.2021 р. про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" на підставі п.1 ст.31;
- визнання недійсним договору від 25.08.2021 р. № 37, укладеного між Управлінням Спорту та Молодіжної Політики Подільської міської ради Подільського району Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю "БРМ ОХОРОНА", за результатами закупівлі № UA-2021-08-02-002293-a та застосування наслідків недійсності, передбачених ст.216 ЦК України.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, на думку суду, наведені в заяві про забезпечення позову мотивування щодо наявності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не можна визнати достатньо обґрунтованим. Господарський суд зазначає, що і матеріали заяви про забезпечення не містять належних доказів та відповідних даних, на підтвердження того, що невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, оскільки обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном (в тому числі грошовими коштами) іноді призводить до незворотних наслідків.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Приписами ч.1 ст.79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно до ч.ч.1,2,3 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Як вбачається із поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову, остання не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить будь-якого документального обґрунтування наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.136,137,139,140,234,235 ГПК України, суд постановив:
У задоволенні заяви (зареєстрована 06.09.2021 р. за вх. № 2-1127/21) Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІРМА"ФЕДЕРАЛ" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили в день її постановлення і може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя С.Ф. Гут