08 вересня 2021 року Справа № 915/1350/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області,
головуючий суддя Давченко Т.М.,
розглянувши матеріали
позову ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1 ;
до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",
вул. Малопідвальна, 8, м. Київ, 01601;
bank@pib.ua;
про визнання недійсним кредитного договору
ОСОБА_1 пред?явлено до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі ? Банк) позов про визнання недійсним у порядку ст. 215 ЦК України укладеного між Банком та позивачем (який на той час був зареєстрованим як фізична особа-підприємець) кредитного договору від 06.05.2008 № 1-36.
Позов мотивовано тим, що на момент укладення спірного договору було відсутнім волевиявлення позивача на його укладення, як це передбачено ч. 3 ст. 203 ЦК України. Так, позивач стверджує, що він ніколи особисто не звертався до Банку з приводу отримання кредиту, не підписував ніяких заявок на отримання коштів і не укладав ніяких кредитних договорів, не отримував від Банку ніяких коштів; кредитний договір укладений без відома ОСОБА_1 .
Разом із тим, позивачем у січні 2021 року з'ясовано, що у провадженні Господарського суду Миколаївської області перебувала справа № 5016/657/2011(16/47) за позовом Банку до фізичної особи-підприємця Ніколенка С.І. про стягнення заборгованості за указаним вище кредитним договором, і рішенням Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 позовні вимоги Банку задоволені в повному обсязі.
На виконання указаного рішення суду 18.04.2011 видано відповідний наказ, який Банком пред?явлено до виконання, внаслідок чого Южноукраїнським міським відділом ДВС ГТУЮ у Миколаївській області відкрите виконавче провадження (ВП) № 60605951; на даний час державним виконавцем вчиняються виконавчі дії щодо реалізації майна позивача для задоволення вимог Банку, а саме, виставлено на реалізацію квартиру позивача.
Разом із позовною заявою до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 06.09.2021 про вжиття заходів забезпечення позову в даній справі шляхом зупинення вчинення виконавчих дій у ВП № 60605951 від 15.11.2019, а саме реалізації належного позивачу майна: квартири АДРЕСА_2 та заборони іншим особам вчиняти будь-які дії щодо вказаної квартири.
Заяву мотивовано тим, що 15.09.2021 мають відбутися призначені державним виконавцем електронні торги з реалізації квартири позивача в межах виконавчого провадження (ВП № 60605951) з виконання рішення Господарського суду Миколаївської області у справі № 5016/657/2011(16/47) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку коштів за кредитним договором, визнання якого недійсним є предметом позову в даній справі.
На думку позивача, невжиття указаних вище заходів забезпечення позову може призвести до унеможливлення захисту його прав, оскільки майно ОСОБА_1 може бути відчуженим за відсутності для цього законних підстав.
Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Господарським процесуальним законодавством передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред?явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (ст. 136 ГПК України).
Позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.ч. 1-4 ст. 137 ГПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім?я (прізвище, ім?я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв?язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Із змісту наведених приписів законодавства вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду; безпосередньою метою вжиття заходів забезпечення позову є забезпечення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання судового рішення.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення господарського суду в разі невжиття запропонованих заявником заходів; запобігання порушенню у зв?язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одночасно з цим, заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери, тощо), яке є у відповідача на момент пред?явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання судового рішення.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Особа, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою; обов?язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов?язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов?язання після пред?явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов?язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У відповідності до п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з?ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв?язку із застосуванням відповідних заходів.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб?єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов?язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Як вбачається зі змісту поданої заяви, ОСОБА_1 фактично просить забезпечити позов шляхом зупинення виконавчого провадження, яке відкрито з метою примусового виконання рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2011 у справі № 5016/657/2011(16/47). Указаним рішенням, яке набрало законної сили в порядку, визначеному законодавством, вирішено: "Стягнути з фізичної особи-підприємця Ніколенко Сергія Івановича ( АДРЕСА_3 , ід.код НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"(01001, м. Київ, пр. Шевченка,12, ЄДРПОУ 00039002) в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку"в м. Миколаїв (54013, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 4-А, ЄДРПОУ 09326430) на рахунок № НОМЕР_2 в філії "Відділення ПАТ Промінвестбанку в м. Первомайськ Миколаївської області", МФО 326449 заборгованість у розмірі 379941,80 грн. (триста сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок одну гривню 80 коп.); державне мито у розмірі 5258,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.".
Згідно ст.ст. 129, 129-1 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Одним із основних засад судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов?язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 18 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права чи інтереси.
Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.08.2021 у справі № 908/309/21, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01.10.2020 у справі № 524/188/18).
В даному випадку застосування обраного ОСОБА_1 засобу забезпечення позову призведе до зупинення виконання рішення суду, яке не оскаржене заявником, набрало законної сили та є обов?язковим до виконання.
Ураховуючи викладене, суд визнає, що ОСОБА_1 не доведено наявність підстав для задоволення поданої ним заяви про забезпечення позову, а тому в її задоволенні належить відмовити.
Керуючись ст. ст. 136-140, 234 ГПК України, суд
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 915/1350/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 255, 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.М.Давченко