30 серпня 2021 року Справа № 915/718/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ КОР-БУД”, вул. Соборна, 3/1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34510974)
адреса для листування: вул. Кругова, 44, м. Миколаїв, 54034
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пенетрон-МК”, вул. Нікольська, 61/11, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40955381)
про стягнення грошових коштів в розмірі 111 019, 33 грн.
без повідомлення (виклику) учасників
До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ДІ КОР-БУД” з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пенетрон-МК” заборгованість за договором оренди опалубки з комплектуючими від 13.11.2018 року у розмірі 111 019, 33 грн., що складається з: 56 445, 63 грн. - сума боргу з орендної плати; 10 013, 19 грн. - сума пені; 3 794, 96 грн. - відсотки за користування грошовими коштами; 7 337, 85 грн. - інфляційні збитки; 33 427, 70 грн. - сума штрафу.
І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.
Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.
В період з 09.08.2021 по 28.08.2021 (включно) суддя Олейняш Е. М. перебувала у щорічній відпустці.
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.
1. Правова позиція позивача.
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору оренди щитів опалубки з устаткуванням від 13.11.2018 року, укладеного між сторонами, а саме: зобов'язань щодо своєчасного повернення орендованого майна, внаслідок чого позивачем нараховано відповідачу орендну плату за час фактичного користування майном. Позивач зазначає, що відповідачем не в повному обсязі проведено оплату за користування майном, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у спірній сумі та позивачем нараховано відповідачу неустойку, відсотки за користування грошовими коштами та інфляційні збитки.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 218, 230, 231, 283, 285 ГК України, ст. 11, 509, 525, 526, 530, 549, 610, 625, 629, 759, 760, 762 ЦК України та умовами договору.
2. Правова позиція (заперечення) відповідача.
Відповідач не скористався наданим йому ч. 1, 2, 4 ст. 161 ГПК України правом на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. 25).
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.
Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.
13.11.2018 року між ТзОВ «ДІ КОР-БУД» (орендодавець) та ТзОВ «Пенетрон-МК» (орендар) укладено договір оренди щитів опалубки з устаткуванням (арк. 6-8).
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
До договору між сторонами складено та підписано Додаток № 1 «Найменування та вартість майна, що орендується» (арк. 9).
Договір з додатком підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Доказів визнання недійсним, розірвання договору суду не подано.
Умовами договору сторони передбачили наступне.
Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець передає орендарю, а орендар приймає в тимчасове платне користування щити опалубки з устаткуванням (надалі іменується - «майно, що орендується») та сплачує наймодавцю оренду плату.
Відповідно до п. 1.2 договору найменування та вартість майна, що орендується: згідно з Додатком № 1 до цього договору.
Відповідно до п. 2.1 договору майно, що орендується, передається орендодавцем та приймається орендарем протягом двох днів з моменту підписання цього договору за актом прийому- передачі.
Відповідно до п. 2.2 договору орендар власними силами здійснює навантаження та вивіз майна, що орендується, а також його повернення та вивантаження.
Відповідно до п. 2.4 договору після закінчення терміну оренди або розірвання договору орендар зобов'язаний протягом одного дня повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом прийому-передачі у тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 2.5 договору майно, що орендується, вважається переданим та повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 3.1 договору строк оренди складає 35 календарних днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 3.3 договору якщо орендар бажає продовжити строк користування майном він повинен не пізніше ніж за 3(три) дні до його закінчення повідомити орендодавця на який строк він бажає його продовжити, на підставі чого підписується відповідна додаткова угода.
Відповідно до п. 3.3.1 договору якщо орендар не повідомив орендодавця своєчасно про продовження строку користування майном, що орендується, та не повернув його орендодавцю, він повинен сплатити йому штраф у розмірі 10 % від вартості майна.
Відповідно до п. 4.1 договору розмір орендної плати складає 5,80 грн. за користування 1 (одним) квадратним метром щитів на добу, або 676,51 грн. за користування 116,64 м2 щитів на добу.
Відповідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед у число, яке відповідає даті підписання договору.
Відповідно до п. 4.3 договору при поверненні не усіх комплектуючих, які були передані за актом прийому-передачі, орендна плата нараховується та сплачується за повний комплект майна, що орендується, до повного повернення майна.
Відповідно до п. 5.2 договору орендодавець зобов'язаний:
- передати орендарю майно, що орендується, за актом приймання-передачі;
- не здійснювати дії, які перешкоджають орендарю користуватися майном, що орендується, на умовах договору.
Відповідно до п. 6.2 договору орендар зобов'язаний:
- використовувати майно, що орендується, у відповідності до умов цього договору;
- своєчасно здійснювати орендні платежі;
- дотримуватися належного режиму експлуатації та зберігання майна, що орендується, та утримувати його у справному стані;
- повернути майно, що орендується, у строк за актом прийому-передачі;
- не перешкоджати орендодавцю у здійсненні контролю за дотриманням орендарем порядку використання майна, що орендується
- відшкодувати орендодавцю збитки у випадку заподіяння його діями шкоди у повному обсязі у цінах, які діють на момент відшкодування шкоди.
Відповідно до п. 7.1 договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до п. 8.3 договору зміни та доповнення до цього договору, а також угода про його дострокове розірвання, можуть бути укладені тільки за взаємною згодою сторін, та оформлюються додатковою угодою до цього договору.
Відповідно до п. 8.4 договору зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Відповідно до додатку № 1 до договору загальна вартість майна за договором від 13.11.2018 року становить 334 277, 00 грн. (арк. 9).
Судом встановлено, що на виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв в користування майно, яке є предметом оренди та складається із:
а) щити опалубки 1200х600 мм - 135 шт. (97,2 м2);
б) щити опалубки 1200х900 мм - 8 шт. (8,64 м2);
в) щити опалубки 3000х600 мм - 6 шт. (10,8 м2);
г) шпилька - 135 шт.;
д) гайка - 270 шт.;
е) крючок - 320 шт.,
про що між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі № 1 від 13.11.2018 року (арк. 10).
В акті зазначено, що майно передається орендарю в технічному стані, придатному до експлуатації. Сторони претензій один до одного не мають.
Вказаний в акті прийому-передачі перелік майна відповідає вказаному у додатку до договору № 1 переліку майна.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, відповідно до ст. 253 ЦК України та п. 3.1 договору строк оренди складає з 14.11.2018 до 18.12.2018 року (включно) (35 календарних днів).
Доказів повідомлення орендарем орендодавця в передбаченому п. 3.3 договору порядку про бажання продовжити строк користування майном та підписання відповідної додаткової угоди суду не подано. Тобто, не пізніше 19.12.2018 після закінчення строку оренди відповідач зобов'язаний був повернути позивачу майно відповідно до умов п. 2.4 договору.
Судом встановлено, що відповідачем ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто позивачу ТзОВ «ДІ КОР-БУД» наступне орендоване майно, що підтверджується накладними, а саме:
- відповідно до накладної б/н від 04.03.2019 року ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто ТзОВ «ДІ КОР-БУД» щит опалубки 600х1200 - 29 шт., щит опалубки 900х1200 - 1 шт. та 25.02.2019 року щит опалубки 600х1200 - 30 шт. (арк. 11);
- відповідно до накладної б/н від 05.03.2019 року ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто ТзОВ «ДІ КОР-БУД» щит опалубки 600х1200 - 23 шт., щит опалубки 900х1200 - 6 шт. (арк. 11 на звороті);
- відповідно до накладної б/н від 06.03.2019 року ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто ТзОВ «ДІ КОР-БУД» щит опалубки 600х1200 - 25 шт., шпилька - 164 шт., гайка - 262 шт., крючок - 379 шт. (арк. 11 на звороті).
Всього відповідачем ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто позивачу ТзОВ «ДІ КОР-БУД»:
- щит опалубки 1200х600 в кількості 107 шт.;
- щит опалубки 1200х900 в кількості 7 шт.;
- шпилька - 164 шт.;
- гайка - 262 шт.;
- крючок - 379 шт.
Таким чином, відповідачем ТзОВ «Пенетрон-МК» повернуто позивачу ТзОВ «ДІ КОР-БУД» лише частину майна та з порушенням строків, чим порушено умови договору (п. 2.4, п. 2.5, п. 3.1 договору).
Фактичний строк користування відповідачем майном в силу положень ст. 253 ЦК України, умов п. 2.1, п. 2.4, п. 3.1, п. 4.3 договору становить з 14.11.2018 року по 06.03.2019 року (113 календарних днів).
Позивачем за фактичний строк користування майном з 13.11.2018 року по 06.03.2019 (113 днів) нараховано орендну плату в загальному розмірі 76 445, 63 грн., а саме:
676, 51 грн. (сума орендної плати за день відповідно до п. 4.1 договору) х 113 (календарних днів користування майном) = 76 445, 63 грн.
При цьому, користування відповідачем майном відповідно до умов п. 3.1 договору в період з 14.11.2018 року до 18.12.2018 року (включно) (35 календарних днів) є правомірним.
Не пізніше 19.12.2018 відповідач зобов'язаний був повернути позивачу майно відповідно до умов п. 2.4 договору (після закінчення терміну оренди протягом одного дня повернути майно).
Користування відповідачем майном після закінчення строку оренди, тобто в період з 19.12.2018 року до 06.03.2019 року (включно) (78 календарних днів) є неправомірним.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів повернення відповідачем позивачу майна в повному обсязі та складання між сторонами акту прийому-передачі (п. 2.4, п. 2.5 договору).
Судом встановлено, що відповідно до п. 4.2 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед у число, яке відповідає даті підписання договору.
Отже, умовами договору сторони погодили проведення орендарем (відповідачем) повної попередньої оплати за користування майном в день підписання договору, тобто 13.11.2018 року, й за весь строк користування майном, тобто 35 календарних днів, що становить 23 677, 85 грн., а саме:
676, 51 грн. (сума орендної плати за день відповідно до п. 4.1 договору) х 35 (календарних днів користування майном) = 23 677, 85 грн.
Отже, в силу умов договору (п. 4.2) відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за весь строк правомірного користування майном (35 календарних днів) в повному обсязі в розмірі 23 677, 85 грн. в день підписання договору, тобто 13.11.2018 року.
З 14.11.2018 відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання з оплати за користування майном.
Відповідачем з порушенням встановленого п. 4.2 договору строку проведено часткову оплату за користування орендованим майном в загальній сумі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 12-13), а саме:
- платіжне доручення № 649 від 29.11.2018 року на суму 10 000, 00 грн.;
- платіжне доручення № 686 від 21.12.2018 року на суму 10 000, 00 грн.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів погашення відповідачем заборгованості (орендної плати) в розмірі 3 677, 85 грн. (правомірне користування майном).
Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення орендної плати (фактично як за період правомірного користування майном, так і за період неправомірного користування майном), а також нарахованих штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат (предмет спору).
Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати орендних платежів за договором оренди.
ІV. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.
1. Щодо вимоги про стягнення суми основного боргу.
На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічного змісту норма закріплена в ст. 283 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Відповідно до ч. 1, 2 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 763 ЦК України якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.
Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.
Відповідно до п. 3.1 договору строк оренди складає 35 календарних днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 8.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним.
Враховуючи вищевикладене, строк оренди в спірному випадку становить з 14.11.2018 до 18.12.2018 (включно) (35 календарних днів).
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом вище, між сторонами у даній справі укладено договір оренди щитів опалубки з устаткуванням від 13.11.2018 року.
Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що строк оренди складає 35 календарних днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.4 договору після закінчення терміну оренди або розірвання договору орендар зобов'язаний протягом одного дня повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом прийому-передачі у тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
Майно передано в оренду відповідачу, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 13.11.2018 року.
Таким чином, відповідно до ст. 253 ЦК України та п. 3.1 договору строк оренди складає з 14.11.2018 до 18.12.2018 року (включно) (35 календарних днів).
Доказів повідомлення орендарем орендодавця в передбаченому п. 3.3 договору порядку про бажання продовжити строк користування майном та підписання відповідної додаткової угоди суду не подано. Тобто, не пізніше 19.12.2018 (після закінчення строку оренди) відповідач зобов'язаний був повернути позивачу майно відповідно до умов п. 2.4, п. 2.5 договору.
Отже, користування відповідачем майном відповідно до умов п. 3.1 договору в період з 14.11.2018 року до 18.12.2018 року (включно) (35 календарних днів) є правомірним.
В силу умов п. 4.2 договору орендна плата сплачується в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця наперед у число, яке відповідає даті підписання договору.
Отже, в силу умов п. 4.2 договору відповідач зобов'язаний був здійснити оплату за весь строк правомірного користування майном (35 календарних днів) в повному обсязі в розмірі 23 677, 85 грн. в день підписання договору, тобто 13.11.2018 року.
З 14.11.2018 відповідач є таким, що порушив виконання грошового зобов'язання з оплати за користування майном (сплати орендної плати у порядку та строк, встановлений договором).
Відповідачем з порушенням встановленого п. 4.2 договору строку проведено часткову оплату за користування орендованим майном в загальній сумі 20 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (арк. 12-13), а саме:
- платіжне доручення № 649 від 29.11.2018 року на суму 10 000, 00 грн.;
- платіжне доручення № 686 від 21.12.2018 року на суму 10 000, 00 грн.
Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати відповідачем заборгованості (орендної плати за правомірне користування майном) в розмірі 3 677, 85 грн. (23 677, 85 грн. - 3 677, 85 грн.), як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості, строк оплати якої настав 13.11.2018 в силу умов п. 4.2 договору. Отже, позовна вимога в частині стягнення 3 677, 85 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати відповідно до умов п. 4.3 договору за період користування майном після спливу строку оренди (спливу 35 календарних днів), передбаченого п. 3.1 договору, то суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3.1 договору строк оренди складає 35 календарних днів з дати прийняття майна, що орендується, за актом приймання-передачі.
Відповідно до п. 2.4 договору після закінчення терміну оренди або розірвання договору орендар зобов'язаний протягом одного дня повернути майно, що орендується, орендодавцю за актом прийому-передачі у тому ж стані, в якому він його отримав, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 2.5 договору майно, що орендується, вважається переданим та повернутим з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 4.3 договору при поверненні не усіх комплектуючих, які були передані за актом прийому-передачі, орендна плата нараховується та сплачується за повний комплект майна, що орендується, до повного повернення майна.
Судом встановлено, що граничним строком повернення відповідачем позивачу орендованого майна є 19.12.2018 року.
Доказів повернення відповідачем позивачу майна шляхом складання акта приймання-передачі в порядку п. 2.4, п. 2.5 договору суду не подано. До матеріалів даної господарської справи не подано доказів складання між сторонами акту прийому-передачі.
Суду також не подано доказів повідомлення відповідачем позивача в порядку п. 3.3 договору про намір продовжити строк користування майном та підписання відповідної додаткової угоди між сторонами.
Проте, до матеріалів справи додано накладні від 04.03.2019, від 05.03.2019 та від 06.03.2019 року, відповідно до яких відповідачем частково повернуто позивачу орендоване майно.
Отже, з 19.12.2018 користування відповідачем орендованим майном відбулось з порушенням умов п. 3.1 договору, тобто є неправомірним користуванням.
В постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 викладена наступна правова позиція щодо застосування положень ст. 785 ЦК України.
Користування майном за Договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного Договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами Договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 ЦК України, статей 283, 284, 286 ГК України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії Договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 ЦК України ("Плата за користування майном") і охоронна норма частини другої статті 785 ЦК України ("Обов'язки наймача у разі припинення договору найму") не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Отже, положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 ЦК України). (п. 9.9, 9.10, 9.12, 9.13 вищевказаної постанови ВС).
Обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об'єктом оренди на платній основі.
Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов'язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов'язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.
Отже, яким би способом в Договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення Договору, що відбулося у спірних правовідносинах (пункт 4.2 цієї постанови, пункт 3.11 Договору), проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 ЦК України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 ЦК України) (п. 9.20, 9.21 вищевказаної постанови ВС).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові в частині стягнення з відповідача на користь позивача 52 767, 78 грн., заявленої до стягнення суми боргу з орендної плати, нарахованої позивачем відповідачу за період неправомірного користування майном по п. 4.3 договору, оскільки правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку.
В цій частині позову судом відмовлено.
2. Щодо вимоги про стягнення штрафу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 3.3.1 договору якщо орендар не повідомив орендодавця своєчасно про продовження строку користування майном, що орендується, та не повернув його орендодавцю, він повинен сплатити йому штраф у розмірі 10 % від вартості майна.
Відповідно до додатку № 1 до договору загальна вартість майна за договором від 13.11.2018 року становить 334 277, 00 грн. (арк. 9).
Суду не подано доказів ані повідомлення відповідачем позивача в порядку п. 3.3 договору про намір продовжити строк користування майном та підписання відповідної додаткової угоди між сторонами, ані доказів повернення відповідачем позивачу у передбачений п. 3.1 договору строк майна шляхом складання акта приймання-передачі в порядку п. 2.4, п. 2.5 договору.
Позивачем нараховано відповідачу 10 % штрафу в розмірі 33 427, 70 грн. (334 277, 00 х 10 %).
Розрахунок штрафу здійснено позивачем арифметично правильно відповідно до вимог чинного законодавства та умов п. 3.3.1 договору (арк. 16). Отже, нарахування штрафу в сумі 33 427, 70 грн. є обґрунтованим та підставним.
Позовна вимога в частині стягнення штрафу є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.
3. Щодо вимоги про стягнення пені.
Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.4 договору у випадку прострочення оплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Позивачем нараховано відповідачу 10 013, 19 грн. - пені.
Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання. Нарахування пені здійснено позивачем за період з 06.03.2019 по 06.09.2019 року, виходячи з загальної суми заборгованості в розмірі 56 445, 63 грн., до якої позивачем включено орендну плату за правомірне користування майном та плату за неправомірне користування майном (також визначено позивачем як орендну плату).
При цьому, строк платежу за правомірне користування майном (загальна сума 23 677, 85 грн.) настав 13.11.2018, а з 14.11.2018 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання. Отже, в цій частині позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені, що є порушенням ч. 6 ст. 232 ГК України, як наслідок, неправильно визначено базу нарахування.
На решту заборгованості (плати за користування майном, у зв'язку з неповерненням майна у строк) позивачем нараховано пеню з 06.03.2021 року. При цьому, в позовній заяві не зазначено підстави нарахування з вказаної дати (не зазначено на підставі чого (договору, закону) визначено граничний строк саме 06.03.2019).
Натомість, оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для стягнення 52 767, 78 грн., оскільки правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, відповідно в суду відсутні правові підстави й для нарахування пені на вказану суму.
Судом здійснено перерахунок розміру пені, в межах шестимісячного строку (ч. 6. ст. 232 ГПК України), виходячи з суми заборгованості в розмірі 23 677, 85 грн. (порушення грошового зобов'язання зі сплати орендної плати) з урахуванням здійснених відповідачем оплат та встановлено, що розмір пені становить 1 279, 99 грн., а саме:
- 350, 30 грн., нарахованої на суму заборгованості 23 677, 85 грн. за період з 14.11.2018 по 28.11.2018 (включно);
- 296, 79 грн., нарахованої на суму заборгованості 13 677, 85 грн. за період з 29.11.2018 по 20.12.2018 (включно);
- 632, 90 грн., нарахованої на суму заборгованості 3 677, 85 грн. за період з 21.12.2018 по 14.05.2019 (включно).
Детальний розрахунок пені, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 27).
Отже, вимога про стягнення пені в розмірі 1 279, 99 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в розмірі 8 733, 20 грн. слід відмовити.
4. Щодо вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).
Позивачем нараховано відповідачу 3 794, 96 грн. - 3 % річних від суми заборгованості за період з 07.03.2019 року по 02.06.2021 року. Розрахунок 3 % річних здійснено, виходячи з суми заборгованості в розмірі 56 445, 00 грн.
Позивачем також нараховано відповідачу 7 337, 85 грн. - індексу інфляції, виходячи з суми заборгованості в розмірі 56 445, 00 грн. за період з березня 2019 року по квітень 2021 включно (арк. 14-16).
Аналогічно нарахуванню пені (аналогічні підстави) судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з суми заборгованості в розмірі 23 677, 85 грн. (порушення грошового зобов'язання зі сплати орендної плати) з урахуванням здійснених відповідачем оплат та встановлено, що розмір 3 % річних становить 106, 82 грн., а саме:
- 29, 19 грн., нарахованої на суму заборгованості 23 677, 85 грн. за період з 14.11.2018 по 28.11.2018 (включно);
- 24, 73 грн., нарахованої на суму заборгованості 13 677, 85 грн. за період з 29.11.2018 по 20.12.2018 (включно);
- 52, 90 грн., нарахованої на суму заборгованості 3 677, 85 грн. за період з 21.12.2018 по 14.05.2019 (включно).
Детальний розрахунок 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 28).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та підставність вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 106, 82 грн. В решті 3 % річних в розмірі 3 688, 14 грн. слід відмовити.
Судом здійснено перерахунок інфляційних втрат та встановлено, що інфляційні втрати за період з листопада 2018 року по квітень 2021 включно, виходячи з суми заборгованості в розмірі 23 677, 85 грн. з урахуванням здійснених відповідачем оплат становлять 973, 14 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат, здійснений судом, наявний в матеріалах справи (арк. 29).
Отже, вимога про стягнення інфляційних втрат в розмірі 973, 14 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті інфляційних втрат в розмірі 6 364, 71 грн. слід відмовити.
V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в розмірі 806, 99 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача.
Судовий збір в розмірі 1 463, 01 грн. слід покласти на позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Пенетрон-МК”, вул. Нікольська, 61/11, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 40955381) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю “ДІ КОР-БУД”, вул. Соборна, 3/1, м. Миколаїв, 54001 (код ЄДРПОУ 34510974); адреса для листування: вул. Кругова, 44, м. Миколаїв, 54034:
- 3 677, 85 грн. (три тисячі шістсот сімдесят сім грн. 85 коп.) - суми боргу з орендної плати;
- 1 279, 99 грн. (одна тисяча двісті сімдесят дев'ять грн. 99 коп.) - пені;
- 33 427, 70 грн. (тридцять три тисячі чотириста двадцять сім грн. 70 коп.) - штрафу;
- 106, 82 грн. (сто шість грн. 82 коп.) - 3 % річних;
- 973, 14 (дев'ятсот сімдесят три грн. 14 коп.) - інфляційних збитків;
- 806, 99 грн. (вісімсот шість грн. 99 коп.) - витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складено 06.09.2021 року.
Суддя Е.М. Олейняш