79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2021 Справа № 914/1627/21
За позовом Malag&Soltau GmbH, м. Гоппегартен, Німеччина
до відповідача: Приватного підприємства “Володимир-Експо”, м. Львів
про стягнення 18 190, 88 дол. США
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.
Представники сторін справи не з'явились.
На розгляд Господарського суду Львівської області Malag&Soltau GmbH подано позов до Приватного підприємства “Володимир-Експо” про стягнення 18 190, 88 дол США.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 15.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 05.07.2021.
Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у них.
Сторони явку повноважних представників у судове засідання 02.09.2021 не забезпечили, причин неявку суду не повідомили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.
Враховуючи закінчення строку розгляду спору, встановленого ст. 248 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована тим, що позивач перерахував відповідачу 29 500, 00 дол США попередньої оплати на виконання контракту № 25/02/2020 від 04.03.2020, проте останнім поставлено товар на суму 18 144, 89 дол США. Тому позивач просив стягнути з відповідача неповернуту попередню оплату на суму 11 355, 11 дол США та нараховану на неї пеню в розмірі 6 835, 77 дол США.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
4 березня 2020 року Приватним підприємством “Володимир-Експо” (далі - Постачальник) та Malag&Soltau GmbH (далі - Покупець) укладено контракт № 25/02/2020 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник продає, а Покупець придбаває пиломатеріали обрізні хвойних порід, далі Товар.
Згідно з п. 1.2 контракту номенклатура, розміри, ціна і кількість визначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Контракту.
Постачальник зобов'язується здійснити поставку оплаченої партії Товару Покупцю впродовж 10 (десяти) календарних днів з дати перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п. 3.7 контракту).
Пунктом 4.1 контракту передбачено, що оплата здійснюється на таких умовах: оплата кожної партії Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування 100% передоплати згідно з виставленою специфікацією (інвойсом), після підписання договору.
Відповідальність сторін передбачена у розділі 5 контракту, зокрема, п. 5.2 домовлено, що у випадку затримки Продавцем відвантаження оплаченої партії товару понад узгодженого сторонами строку, він сплачує пеню у розмірі 0,2% від вартості оплаченого і не відвантаженого в термін товару за кожен день прострочення.
Специфікацією № 1 сторонами узгоджено поставку 1000 м3 (одна тисяча) дошки обрізної (сосна. 1 сорт) на загальну суму 100.000 дол.СІІІА.; специфікацією № 2 сторонами узгоджено поставку 600 м3 (шістсот) дошки обрізної (сосна, 1 сорт) на загальну суму 87.000 дол.СІІІА.; специфікацією № 3 сторонами узгоджено поставку 250 м3 (двісті п'ятдесят) дошки обрізної (сосна, ялина, 4 сорт).
На виконання умов контракту позивач перерахував відповідачеві кошти на загальну суму 29 500, 00 дол США, що підтверджується виписками про рух коштів, а саме: 05.03.2020 - 15 000, 00 дол США; 12.05.25020 - 5 000, 00 дол США; 29.06.2020 - 3 200, 00 дол США; 15.07.2020 - 6 300, 00 дол СІІІА.
Відповідач на виконання умов контракту відвантажив товар на загальну суму 18 144, 89 дол США, а саме: 04.03.2020 на суму 5 894, 11 дол США (40,649 м3); 04.05.2020 на суму 6 059, 70 дол США (41,791 м3); 16.06.2020 на суму 6 191, 08 дол США (44,222 м3).
09 березня 2021 року відповідачу надіслана цінним листом з описом (кур'єром) претензія щодо неналежного виконання умов контракту з вимогою повернути попередню оплату та сплатити пеню, яка йому вручена 17 березня 2021 року.
Відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 11 355, 11 дол США попередньої оплати та 6 835, 77 дол США пені в судовому порядку.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач перерахував відповідачу 29 500, 00 дол США попередньої оплати згідно умов договору №25/02/2020, у той час, як відповідач поставив товар на суму 18 144, 89 дол США.
В силу ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням викладеного, позивачем доведено перерахування попередньої оплати, в той час, як відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо передання оплаченого позивачем товару у строк, встановлений контрактом, чи повернення частини попередньої оплати.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення 11 355, 11 дол США грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 6 835, 77 дол США пені, нарахованої загалом за 301 день, тобто з 28.07.2020-24.05.2021, виходячи з встановленого у контракті розмірі - 0, 2 % від вартості оплаченого і не відвантаженого в термін товару за кожен день прострочення.
Проте при нарахуванні пені позивачем не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Контракт від 04.03.2020 не містить умов, в яких сторони погодили інший строк нарахування пені, а умова контракту про сплату пені за кожен день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення таким контрактом іншого, ніж передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у постанові від 15.11.2019 у справі № 904/1148/19).
Відповідно до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
У контракті сторони передбачили розмір пені - 0,2 % від вартості оплаченого і не відвантаженого в термін товару за кожен день прострочення.
Проте статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом, пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. При цьому оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Отже, положення чинного законодавства хоча і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.
Вимоги про застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, можуть заявлятися лише в національній валюті України (гривні). Тому до зобов'язань, виражених в іноземній валюті, застосування пені у вигляді подвійної облікової ставки Національного банку України, визначеної у гривні, не суперечить чинному законодавству України.
При цьому пеня має обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов'язання) і стягуватися в національній валюті України - гривні (зазначена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15).
Судом встановлено, що прострочення по поставці товару за передоплатою, здійсненою 12.05.2020 на суму 1 855, 11 дол США почалось 23.05.2020, по проплаті 29.06.2020 на суму 3 200 дол США прострочення почалось 10.07.2020, а по проплаті 15.07.2020 на суму 6 300, 00 дол США прострочення почалось 28.07.2020.
Проте, враховуючи межі позовних вимог (позивач нарахував пеню з 28.07.2020), шестимісячний строк нарахування пені, необхідність обмеження її розміру подвійною обліковою ставкою НБУ, беручи до уваги викладену у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15 правову позицію, суд встановив, що до стягнення підлягає 17 337, 29 грн пені.
У задоволенні решти вимоги про стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування визначених у попередньому розрахунку сум на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих виконавцем послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
В силу приписів статті 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства “Володимир-Експо” (місцезнаходження: 79037, місто Львів, вул. Гетьмана Мазепи, будинок 16, квартира 25; ідент. код 30582610) на користь Malag&Soltau GmbH (місцезнаходження: 15366, Німеччина, м. Гоппегартен, вул. Каренале, 8; код в Німеччині 167804364, IBAN DE80100400000203684602, Bank Commerzbank, BIC COBADEFFXXX) 11 355, 11 дол. США грн попередньої оплати, 17 337, 29 грн пені та 4 936, 75 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.09.2021.
Суддя Галамай О. З.