79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2021 Справа № 914/1535/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-КЗТС", м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна бурова компанія”, м. Трускавець
про стягнення 157 341, 22 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Бараняк Н.Я.
Представники сторін не з'явились.
На розгляд Господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю "Восток-КЗТС" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна бурова компанія” про стягнення 157 341, 22 грн на підставі договору поставки № 15/2020 від 07.07.2020.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 29.06.2021 відкрито спрощене позовне провадження, судове засідання призначено на 28.07.2021.
Ухвалою суду від 28.07.2021 розгляд справи відкладено на 02.09.2021.
30.08.2021 від позивача надійшла заява про проведення судового засідання, призначеного на 02.09.2021 без участі його представника та проведення подальших судових засідань в режимі відеоконференції.
У судове засідання 02.09.2021 сторони явку повноважних представників не забезпечили, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлені належним чином.
Враховуючи закінчення строку розгляду справи, достатності доказів, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про можливість вирішення справи за відсутності представників сторін. Тому клопотання позивача про проведення подальших засідань в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 15/2020 від 07.07.2020 в частині оплати за поставлений товар на суму 139 338, 10 грн. Також за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем заявлено до стягнення 8 127, 61 грн пені; 1 900, 20 грн 3% річних та 7 975, 31 грн інфляційних втрат.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
07 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Восток-КЗТС" (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю “Західна бурова компанія” (Покупець) уклали договір поставки № 15/2020 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Товар, а Покупець прийняти та оплатити його.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що Покупець зобов'язаний прийняти та оплатити Товар по ціні і відповідно з умовами, передбаченими цим Договором і доданою до нього Специфікацією.
У разі несвоєчасної оплати за Товар або затримки передачі Товару, винна сторона відшкодовує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, розраховану за кожен день прострочення (п. 8.2 договору).
Сторонами підписано специфікацію № 1 від 18.08.2020 до договору поставки № 15/2020 від 07.07.2020 на суму 431 338, 10 грн. У специфікації передбачено умови оплати, зокрема: 20% передоплати до 07.08.2020 для внесення продукції в план виробництва, 50% передоплати по факту готовності продукції на заводі, 30% оплата не пізніше 30 к.д. з моменту дати поставки продукції Покупцю.
На виконання умов договору та специфікації, позивач поставив відповідачу продукцію на суму 431 338, 10 грн, що підтверджується видатковою накладною № 251 від 02.11.2020.
Видаткова накладна підписана представниками двох сторін, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб сторін договору. Від відповідача товар отримано директором товариства на підставі довіреності № 17 від 02.11.2020.
Позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 207 від 08.07.2020.
Відповідачем оплачено позивачу 292 000, 00 грн грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 226 від 03.08.2020 на суму 80 000, 00 грн; № 262 від 06.10.2020 на суму 80 000, 00 грн; № 277 від 27.10.2020 на суму 70 000, 00 грн; № 281 від 05.11.2020 на суму 12 000, 00 грн, № 286 від 10.11.2020 на суму 20 000, 00 грн та № 297 на суму 30 000, 00 грн.
Отже, позивач просив стягнути з відповідача залишок неоплаченої продукції на суму 139 338, 10 грн та нараховані на неї 8 127, 61 грн пені, 1 900, 20 грн 3% річних, 7 975, 31 грн інфляційних втрат.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов договору поставки № 15/2020 від 07.07.2020 поставив відповідачу продукцію на суму 431 338, 10 грн, що підтверджується видатковою накладною.
За умовами специфікації відповідач мав здійснити передоплату в розмірі 20% - до 07.08.2020; 50% передоплати по факту готовності продукції на заводі, 30% оплата не пізніше 30 к.д. з моменту дати поставки продукції.
Покупець з першого платежу допустив порушення умов договору в частині оплати шляхом здійснення платежу в меншому розмірі, ніж погоджено сторонами. Проте постачальник погодив таке відхилення від умов договору шляхом мовчазної згоди, тому відбулась новація договору в частині розміру попередньої оплати.
Водночас умови щодо кінцевого розрахунку сторонами змінені не були.
Отже прострочення по накладній від 02.11.2020 настало 03.12.2020.
Відповідач оплатив позивачу 292 000, 00 грн.
Однак доказів оплати за поставлений товар на суму 139 338, 10 грн матеріали справи не містять.
Тому позивачем підтверджено наявність у відповідача основної заборгованості на суму 139 338, 10 грн та така підлягає до стягнення.
Щодо заявленої до стягнення пені.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання.
Позивачем заявлено до стягнення 8 127, 61 грн пені, нарахованої за період 03.12.2020-17.05.2021.
Перевіривши розрахунок позивача за допомогою калькулятора «ЛІГА.ЗАКОН» судом встановлено, що за заявлений період підлягає до стягнення 8 124, 98 грн пені. В решті слід відмовити.
Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 7 975, 31 грн інфляційних втрат, нарахованих за період грудень 2020 року - квітень 2021 року та 1 900, 20 грн 3% річних, нарахованих за 03.12.2020 - 17.05.2021.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що такі є правильними та підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 ГПК України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 157 338, 59 грн заборгованості, з яких: 139 338, 10 грн основного боргу, 8 124, 98 грн пені, 7 975, 31 грн інфляційних втрат та 1 900, 20 грн 3% річних.
Судові витрати.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування визначених у попередньому розрахунку сум на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих виконавцем послуг та їх вартості, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
Судовий збір, в силу приписів статті 129 ГПК України, покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Західна бурова компанія” (місцезнаходження: 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вул. Романа Різняка-Макомацького, будинок 28, ідент. код: 38821943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Восток-КЗТС" (місцезнаходження: 49130, місто Дніпро, вул. Березинська, будинок 80, ідент. код: 37254296) 139 338, 10 грн основного боргу, 8 124, 98 грн пені, 7 975, 31 грн інфляційних втрат, 1 900, 20 грн 3% річних та 2 360, 08 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.09.2021.
Суддя Галамай О.З.