79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.08.2021 справа № 914/1008/21
За позовом: Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”, м. Київ
до відповідача: Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область
про стягнення 7 920 580, 48 грн
Суддя Манюк П.Т.
За участю секретаря Чорної І.Б.
Представники:
від позивача: Орел С.С. - представник;
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Державного комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго” про стягнення 7 920 580, 48 грн.
Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 17.05.2021.
Хід розгляду справи описано у відповідних ухвалах суду, зокрема ухвалою суду від 14.06.2021 залучено до участі у справі процесуального правонаступника відповідача (Комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго”) - Комунальне підприємство “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради та підготовче засідання відкладено на 02.08.2021. Ухвалою суду від 02.08.2021 підготовче засідання відкладено на 09.08.2021. Ухвалою суду від 09.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 30.08.2021.
В судовому засіданні, яке відбулося 30.08.2021 в режимі відеоконференції, представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив.
Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 30.08.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Позиція позивача.
Акціонерне товариство “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (надалі позивач) звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, яке є правонаступником Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» на підставі рішення Дрогобицької міської ради від 22.04.2021 № 294 (надалі відповідач) про стягнення 7 920 580, 48 грн.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на те, що 24.09.2019 між сторонами у справі було укладено договір № 4075/1920-ТЕ-21 постачання природного газу (надалі договір), на виконання умов якого позивачем в період з листопада 2019 року по квітень 2020 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 7 857 451, 55 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Згідно з п. 5.1 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідач не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, оплату за отриманий газ здійснив лише частково, чим порушив умови господарського зобов'язання. Сума несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем, яку позивач просить стягнути з відповідача, складає 7 037 451, 55 грн. Крім цього, позивачем також заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 158 689, 83 грн, 3% річних в розмірі 221 140, 03 грн та інфляційних втрат в розмірі 503 299, 07 грн.
Позиція відповідача.
Комунальне підприємство “Стебниктеплокомуненерго” у відзиві, що надійшов на адресу суду 12.05.2021, повідомило про його реорганізацію щляхом приєднання до Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, у зв'язку з чим просило відмовити у задоволенні позовних вимог.
У поданому клопотанні, що надійшло на адресу суду 26.07.2021, голова комісії з реорганізації Комунального підприємство “Стебниктеплокомуненерго” позовні вимоги не заперечив, проте зазначив, що споживачами теплопостачання, які надає відповідач, є переважно населення, тому господарська діяльність підприємства є збитковою у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за надані послуги, а відтак просив, на підставі ст. 233 ГК України, зменшити розмір пені на 50 %.
Відповідач - Комунальне підприємство “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, відзиву на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не представив.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ч.1 ст. 712 ЦК України та ч.1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Судом встановлено, що 24.09.2019 між Акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” та Державним комунальним підприємством “Стебниктеплокомуненерго” укладено договір № 4075/1920-ТЕ-21 постачання природного газу.
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1 цього договору, постачальник передає споживачу у жовтні 2019 року - квітні 2020 року замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу в кількості 3 395, 0 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: жовтень 2019 року - 179, 0 тис.куб.м., листопад 2019 року - 501, 0 тис.куб.м., грудень 2019 року - 634, 0 тис.куб.м., січень 2020 року - 750, 0 тис.куб.м., лютий 2020 року - 618, 0 тис.куб.м., березень 2020 року - 533, 0 тис.куб.м. та квітень 2020 року - 180, 0 тис.куб.м.
Відповідно до п.п. 3.8, 3.11 договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов'язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді.
Актами приймання-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими їх печатками, копії яких долучені до матеріалів справи, підтверджується передача природного газу в листопаді 2019 року на суму 1 189 081, 86 грн, в грудні 2019 року на суму 1 580 167, 46 грн, в січні 2020 року на суму 2 108 059, 14 грн, в лютому 2020 року на суму 1 543 950, 95 грн, в березні 2020 року на суму 1 266 891, 74 грн та у квітні 2020 року на суму 169 300, 40 грн, всього на загальну суму 7 857 451, 55 грн.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як визначено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У п. 5.1 договору сторони визначили, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В порушення умов договору відповідачем було оплачено поставлений позивачем природний газ частково, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 7 037 451, 55 грн.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач участі представника в судових засіданнях не забезпечив, наявність заборгованості не заперечив, доказів погашення боргу на надав, відтак суд прийшов до висновку що позивачем, долученими до позовної заяви доказами доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають до задоволення.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.п. 7.1, 7.2 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством та цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 17,8 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань із оплати вартості спожитого газу за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, позивачем, відповідно до п.7.2 договору, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення пеню у розмірі 158 689, 83 грн.
Перевіривши нарахування пені, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 158 689, 83 грн є обґрунтованою.
У поданому клопотанні, що надійшло на адресу суду 26.07.2021, голова комісії з реорганізації Комунального підприємство “Стебниктеплокомуненерго” просив, на підставі ст. 233 ГК України, зменшити розмір пені на 50 %, однак суд в ухвалі від 02.08.2021 зазначив про відсутність процесуальних підстав для його розгляду, зважаючи на те, що відповідачем є Комунальне підприємство “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради, яке ухвалою суду від 14.06.2021 залучено до участі у справі в якості процесуального правонаступника первісного відповідача (Комунального підприємства “Стебниктеплокомуненерго”).
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язання із оплати вартості спожитого газу за період з листопада 2019 року по квітень 2020 року, позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 3% річних в розмірі 221 140, 03 грн та інфляційні втрати в розмірі 503 299, 07 грн.
Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що проведений позивачем розрахунок є вірним, тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 126, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Дрогобичтеплоенерго” Дрогобицької міської ради (82100, м. Дрогобич Львівської області, вул. Індустріальна, 1-а, код ЄДРПОУ 05445563) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (01601, місто Київ, вулиця Б. Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму в розмірі 8 039 389, 19 грн, з яких:
- 7 037 451, 55 грн - основна заборгованість;
- 503 299, 07 грн - інфляційні втрати;
- 221 040, 03 грн - 3% річних;
- 158 689, 83 грн - пені;
- 118 808, 71 грн - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 07 вересня 2021 року.
Суддя П.Т. Манюк