79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.08.2021 Справа № 914/56/21
За позовом:Першого заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Івано-Франківської селищної ради, смт. Івано-Франкове, Яворівський р-н, Львівська обл. та позивача-2: Комунального некомерційного підприємства Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня», смт. Івано-Франкове, Яворівський р-н, Львівська обл.
до відповідача:Фізичної особи-підприємця Чепіль Галини Ігорівни, м. Новояворівськ, Львівська обл.
про:стягнення заборгованості по орендній платі, електроенергії, пені, неустойки за договором оренди від 05.07.2006 та зобов'язання повернути об'єкт оренди
Суддя - Р.В. Крупник Секретар - О.О. Шевчук
Представники сторін:
від прокуратури:Г.В. Лука - прокурор
від позивача-1:Б.Р. Кулеба - представник
від позивача-2:А.Р. Горона - представник
від відповідача:не з'явився
ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача-1: Яворівської районної ради Львівської області та позивача-2: КНП Яворівської районної ради Львівської області «Івано-Франківська районна лікарня» до ФОП Чепіль Галини Ігорівни про стягнення заборгованості по орендній платі, електроенергії, пені, неустойки за договором оренди від 05.07.2006 та зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Ухвалою суду від 16.01.2021 позовну заяву Першого заступника керівника Городоцької місцевої прокуратури залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви.
У строк встановлений судом, прокуратурою було подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 05.02.2021 суд відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 01.03.2021.
Ухвалою суду від 01.03.2021 підготовче засідання було відкладено на 15.03.2021, викликано позивача-1 та відповідача у підготовче засідання.
Ухвалою від 15.03.2021 суд відклав підготовче засідання на 22.03.2021, викликав у підготовче засідання позивача-2.
Ухвалою суду від 22.03.2021, зокрема, замінено позивача-1 - Яворівську районну раду шляхом залучення до участі у справі його правонаступника - Івано-Франківської селищної ради; змінено найменування органу прокуратури у справі з Городоцької місцевої прокуратури на Яворівську окружну прокуратуру; змінено найменування позивача-2 з КНП Яворівської районної ради Львівської області «Івано-Франківська районна лікарня» на КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня»; продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 19.04.2021.
Ухвалою від 19.04.2021 суд відклав підготовче засідання на 06.05.2021 та викликав позивача-1 у підготовче засідання.
Під час підготовчого провадження у справі прокурор було подано заяву про зміну предмета позову (вх. №1814/21 від 27.04.2021р.), відповідно до якої прокурор просив суд прийняти до розгляду заяву про зміну предмету позову, позовні вимоги викласти в наступній редакції:
« 1. Стягнути з ФОП Чепіль Галини Ігорівни на користь КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» заборгованість в сумі 74328,24грн., з яких: заборгованість з орендної плати відповідно до договору від 05.07.2006 у сумі 24527,58 грн., пеню в сумі 1507,21 грн., неустойку в розмірі 24762,44 грн., відшкодування витрат за використані енергоносії та комунальні платежі в розмірі 23531,01 грн.
2. Зобов'язати ФОП Чепіль Галину Ігорівну повернути Івано-Франківській селищній раді Яворівського району Львівської області в особі: КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» - нежитлове приміщення, загальною площею 50,15 кв.м., яке знаходиться в добудові до корпусу неврологічного відділення Івано-Франківської районної лікарні, що за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 52, згідно акту прийому-передачі.
3. Стягнути з відповідача ФОП Чепіль Галини Ігорівни на користь Львівської обласної прокуратури понесені витрати на сплату судового збору в сумі 4204 грн.».
Ухвалою суду від 06.05.2021 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову та ухвалено подальший розгляд справи здійснювати з урахуванням цієї заяви. У підготовчому засіданні 06.05.2021 суд оголосив перерву до 24.05.2021.
Ухвалою від 24.05.2021 суд закрив підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 10.06.2021.
Ухвалою суду від 10.06.2021 провадження у справ було зупинене до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/2169/20.
Ухвалою від 17.08.2021 суд поновив провадження у справі, розгляд справи по суті призначив на 30.08.2021.
Прокурор у судове засідання 30.08.2021 з'явилася, подала пояснення по справі (вх. №19741/21 від 27.08.2021), просила суд задовольнити позов у повному обсязі.
Представник позивача-1 у судове засідання 30.08.2021 з'явився, заявлений прокуратурою позов підтримав.
Представниця позивача-2 у судове засідання 30.08.2021 з'явилася, заявлений прокуратурою позов підтримала.
Відповідач явки повноважного представника у судове засідання 30.08.2021 не забезпечила.
КЛОПОТАННЯ СТОРІН.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №19970/21 від 30.08.2021), обгрунтоване неможливістю забезпечення явки повноважного представника.
Розглянувши клопотання відповідача, суд ухвалив залишити таке без задоволення у зв'язку із закінченням строку розгляду справи та необхідності вирішення справи у цьому судовому засіданні. Суд бере до уваги також ту обставину, що представником відповідача були подані всі пояснення та докази по справі.
АРГУМЕНТИ СТОРІН.
Аргументи прокуратури.
Городоцькою місцевою прокуратурою вивчено стан дотримання ФОП Чепіль Г.І. умов договору оренди від 05.07.2006 про передачу в оренду майна, що є власністю територіальної громади Івано-Франківської селищної ради та перебуває на праві оперативного управління КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» і встановлено факт порушення ФОП Чепіль Г.І. умов даного договору у в частині своєчасного та повного погашення орендної плати за користування комунальним майном.
У подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод, якими, зокрема, змінювався розмір орендної плати та строк дії договору оренди. За умовами договору орендар зобов'язувався своєчасно (щомісяця до 20 числа) та в повному обсязі перераховувати орендну плату за користування приміщенням. Однак взятих на себе зобов'язань орендар не виконала, як наслідок утворилася заборгованість за період з листопада 2019 по 30 червня 2020 у розмірі 24527,58 грн., а також заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 23531,01 грн. Згідно додаткової угоди від 30.05.2019 до договору оренди, строк дії договору продовжено до 30.06.2020. У договорі сторонами передбачено, що за протермінування звільнення приміщень після закінчення терміну дії цього договору орендар сплачує орендодавцю неустойку у розмірі подвійної суми орендної плати за кожен місяць протермінування. Оскільки договір оренди припинився, а приміщення повернуті орендарем не були, до стягнення з останнього підлягає неустойка в сумі 24762,44 грн.
Як стверджується прокуратурою у позовні заяві та наданих письмових пояснень по справі, даний позов заявлений в інтересах держави, оскільки безоплатне використання суб'єктом підприємницької діяльності комунального майна завдає шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до бюджету бюджетної організації. Органом місцевого самоврядування, уповноважений на управління майном територіальної громади Івано-Франківської селищної ради, неналежним чином здійснюється регулювання та контроль за законністю використання комунального майна та не вживаються реальні заходи щодо захисту майнових прав територіальної громади, що призводить до використання комунального майна на підставі договору оренди, термін дії якого закінчився. Враховуючи, що з 30.06.2020 Івано-Франківською селищною радою (яка являється правонаступником Яворівської районної ради), як органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, не вжито дієвих заходів для припинення правовідносин щодо незаконного використання майна територіальної громади, відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор вбачає підстави для вжиття представницьких повноважень в інтересах держави в особі Івано-Франківської селищної ради.
Крім цього, прокуратурою визначено як позивача-2 - КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня», оскільки зазначена установа є стороною договору, спірне майно перебуває в нього на праві оперативного управління, а також згідно п. 2.4 договору на орендодавця покладено обов'язок щодо прийняття майна з оренди у разі припинення дії договору. КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» також не вжила заходів щодо стягнення з відповідача орендної плати, заборгованості за спожиту електроенергію та не звернулася до суду із відповідним позовом.
На думку прокуратури, необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір. Даний позов у цій справі подано прокурором в інтересах держави в особі Івано-Франківської селищної ради, як власника майна та засновника лікарні, а також КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня», як органу, який здійснює делеговані повноваження - управління майном та передав таке в оренду відповідно до договору оренди від 05.07.2006 та акту приймання-передачі. Право власності Івано-Франківської селищної ради на спірне майно підтверджується на думку прокуратури наступними документами: 1) рішенням Яворівської районної ради №26 від 14.12.2020, відповідно до якого передано із спільної власності територіальних громад Яворівського району в комунальну власність Івано-Франківської селищної ради установи, будівлі та майно згідно додатку №3, серед якого КНП ЯРР ЛО «Івано-Франківська районна лікарня»; 2) рішенням Яворівської районної ради №41 від 20.012021, яким Івано-Франківську селищну раду включно до складу засновників закладів освіти, охорони здоров'я, культури та установ спільної власності територіальних громад Яворівського району; 3) рішенням №34 від 18.12.2020 Івано-Франківської селищної ради, №35 від 18.12.2020. КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» є юридичною особою, яка створена на базі майна, яке є спільною власністю територіальних громад. Засновником, власником та органом управління майном підприємства є територіальні громади Яворівського району в особі Івано-Франківської селищної ради Львівської області. Підприємство є підпорядкованим, підзвітним та підконтрольним засновнику (п. 1.2-1.5, п. 5.1, п. 5.3.1 Статуту). Крім цього, в п. 2.3 договору від 05.07.2006 зазначено, що орендодавець заявляє і гарантує, що майно є власністю територіальних громад Яворівського району. Відтак в даній справі наявні два уповноважені органи, які наділені правом захищати інтереси держави - суб'єкти владних повноважень, які зазначені позивачами.
Аргументи позивачів.
Позивач-1 письмових пояснень на позовну заяву не подав, однак у судових засіданнях представники позивача-1, позовні вимоги заявлені прокуратурою підтримали, просили суд позов задовольнити.
У поданій відповіді на відзив позивач-2 просить суд позов задовольнити у повному обсязі.
Аргументи відповідача.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд позов залишити без розгляду, а у випадку розгляду справи по суті - відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з безпідставністю.
На думку відповідача, у даній справі прокурор не обґрунтував та не навів доказів нездійснення чи неналежного здійснення захисту державних інтересів позивачем, в інтересах якого заявлено позов. За своєю суттю позовні вимоги полягають у стягненні платежів за договором оренди та повернення орендованого майна його балансоутримувачу - КНП Івано-Франківської міської ради «Івано-Франківська районна лікарня», відтак позовні вимоги стосуються правовідносин щодо володіння та користування майном та зовсім не стосуються питань розпоряджання власністю. Разом з тим, позов, за твердженням прокурора, подано в інтересах держави - Івано-Франківської селищної ради, однак прокурор не надав жодного доказу, що Івано-Франківська селищна рада є власником нерухомого майна з приводу користування яким виник спір. Відповідно до п. 1.4., 4.1., 4.2., 4.7. Статуту, позивач-2 є самостійною юридичною особою, створене на базі наданого йому майна, самостійно здійснює свою господарську діяльність, користується закріпленим за ним майном, укладає угоди. Майно закріплюється за підприємством на праві оперативного управління. Підприємство володіє та користується зазначеним майном (п. 5.1., 5.2. Статуту). Оскільки позов не стосується питань розпоряджання майном, а лише виключно питань користування ним, вказані питання не виходять за межі компетенції балансоутримувача - орендодавця та жодним чином не порушують прав власника майна. У позові не наведено жодного аргументу, не подано жодного доказу та не наведено жодної вимоги, спрямованої на захист прав та інтересів власника. Таким чином, відповідач вважає, що не направлений на захист інтересів держави в особі Івано-Франківської селищної ради.
Відповідач також вважає, що Івано-Франківська селищна рада не є належним позивачем у справі, а єдиним позивачем у справі може самостійно виступати КНП «Івано-Франківська районна лікарня», яка відповідно до положень чинного законодавства не тільки наділена правом самостійно вирішувати такі питання, але й з огляду на структуру та штат виконавчих органів, мала реальні можливості та компетенцію подання самостійного позову у власних інтересах.
Щодо суті позовних вимог, то на переконання відповідача, такі не відповідають обставинам справи, а тому не підлягають до задоволення з наступних підстав: прокурор подаючи позов не надав жодного доказу, що приміщення, яке використовує у господарській діяльності ФОП Чепіль Г.І. є власністю територіальної громади чи об'єднання громад; наводячи розрахунок позовних вимог по орендних платежах, позивач не надав жодного доказу на підтвердження відповідних обставин, які викладені в розрахунках: не подано рахунків, доказів неоплати, актів наданих послуг, актів звірки, складення яких є обов'язком для сторін; жодним доказом по справі не наведено підстав для нарахування плати за енергоносії та наявність ліцензії у балансоутримувача на надання відповідних послуг з електропостачання; більше того, ні з позову ні з розрахунку позовних вимог не зрозуміло на підставі яких даних базуються розрахунки заборгованості за використані енергоносії: не наведено їх обсягу, способу обчислення та підтвердження сторонами; нарахування пені після припинення дії договору є безпідставним; відповідач не отримувала ні повідомлення про розірвання договору оренди вих. №317 від 06.07.2020, ні повідомлення про розірвання договору вих. №331 від 15.07.2020, відповідних доказів надсилання та вручення їх відповідачеві позивачем не надано.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
05.07.2006 між Івано-Франківською районною лікарнею №2 (правонаступник - КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня») (орендодавцем) та ПП Чепіль Галиною Ігорівною (орендарем) укладено договір оренди (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлове приміщення, загальною площею 50,15 кв.м., яке знаходиться в добудові до корпусу неврологічного відділення Івано-Франківської районної лікарні №2 за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 52.
Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки для здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами (положення п. 1.3. Договору).
На підставі Акту прийому-передачі нежитлового приміщення в оренду, об'єкт оренди був переданий 06.07.2006 у користування орендаря.
За умовами п. 3.1. - 3.3. Договору, орендна плата становить 164,00 грн. щомісяця, в т.ч. ПДВ. Розмір орендної плати за наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць. До орендної плати не входить плата за комунальні послуги. Орендна плата перераховується орендарем щомісячно до 20 числа місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок Івано-Франківської районної лікарні №2.
Пунктом 10.1 Договору передбачено, що такий укладено строком з 06.07.2006 по 30.06.2007.
Із матеріалів справи вбачається, що у подальшому між сторонами було укладено ряд додаткових угод до Договору, зміст яких стосувався зміни розміру орендної плати, строку дії Договору та зміни найменування/сторони орендодавця.
На підставі Додаткової угоди від 30.05.2019 до Договору, сторони домовилися, зокрема, про викладення п. 10.1 Договору в новій редакції: «Цей договір діє до 30.06.2020 року».
Відповідно до п. 5.2. Договору, орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори, передбачені чинним законодавством України.
Прокурор і позивачі зазначають, що у зв'язку із допущенням орендарем з листопада 2019 заборгованості по орендній платі та електроенергії, закінчення строку дії Договору 30.06.2020 та неповернення об'єкта оренди після припинення Договору, прокуратура звернулася із цим позовом до суду.
Із наявних матеріалів справи судом також встановлено, що згідно меморіального ордеру №@2PL124247 від 22.03.2021, відповідачем сплачено заявлену до стягнення суму боргу по орендній платі та електроенергії на загальну суму 48058,59 грн., а також згідно квитанції №0.02138032130.1 від 24.05.2021 сплачено 1507,21 грн. пені.
ОЦІНКА СУДУ.
Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача-1 - Івано-Франківської селищної ради.
Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (ч. 3 ст. 45 ГПК України).
Згідно положень ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою та бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
Приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
В свою чергу, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).
Таким чином, з наведеного вбачається, що правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, як уповноважені органи державної влади чи органи місцевого самоврядування самостійно, так і прокурори в їх інтересах, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Встановивши наявність у особи, яка подала позов, або в інтересах котрої подано позов, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, за захистом котрих звернено до суду, останній з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
З позовної заяви вбачається, що пред'явлення даного позову в інтересах Івано-Франківської селищної ради зумовлене захистом інтересів держави у суді, оскільки відбувається порушення майнових прав територіальної громади, яке полягає у протиправному використанні комунального майна на підставі договору оренди, термін дії якого закінчився. Крім цього, безоплатне використання суб'єктом підприємницької діяльності комунального майна завдає шкоди інтересам держави у вигляді ненадходжень коштів до бюджету бюджетної організації. Органом місцевого самоврядування, уповноваженим на управління майном територіальної громади Івано-Франківської селищної ради, неналежним чином здійснюється регулювання та контроль за законністю використання комунального майна, не вживаються заходи щодо повернення майна у комунальну власність та стягнення орендної плати.
Враховуючи наведене, прокурором в інтересах позивача-1 заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути Івано-Франківській селищній раді в особі КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» - нежитлове приміщення, загальною площею 50,15 кв.м., яке знаходиться в добудові до корпусу неврологічного відділення Івано-Франківської районної лікарні, що за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт. Івано-Франкове, вул. Львівська, 52, згідно акту прийому-передачі.
При вирішенні питання чи порушуються в даному спорі права та інтереси територіальної громади в особі Івано-Франківської селищної ради, а відтак чи підлягають вказані права та інтереси захисту, суд вважає за необхідне дослідити зміст та суть правовідносин, які виникли між сторонами по справі.
Зокрема, як встановлено на підставі матеріалів справи, нежитлове приміщення, загальною площею 50,15 кв.м., що виступає об'єктом оренди згідно Договору від 05.07.2006р. є частиною будівлі, яка знаходиться в смт. Івано-Франкове на вул. Львівська, 52 та перебуває в комунальній власності.
18.10.1999р. на базі вказаної будівлі було створено Івано-Франківську районну лікарню №2.
За рішенням Яворівської районної ради Львівської області №371 від 24.05.2018р. «Про реорганізацію Івано-Франківської районної лікарні №2 в Комунальне некомерційне підприємство Яворівської районної ради Львівської області «Івано-Франківська районна лікарня» було створено позивача-2 шляхом перетворення Івано-Франківської районної лікарні №2 у комунальне некомерційне підприємство для надання первинної та вторинної (амбулаторної та стаціонарної допомоги).
Відповідно до пунктів 1.2 та 1.3 Статуту Комунального некомерційного підприємства Яворівської районної ради «Івано-Франківська районна лікарня», вказане підприємство (в подальшому перейменоване у КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня») є унітарним некомерційним підприємством та правонаступником усього майна, всіх прав та обов'язків Івано-Франківської районної лікарні №2.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 78 ГК України комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство).
Відповідно до ст. 137 ГК України правом оперативного управління визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).
Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.
За змістом пунктів 5.1 та 5.2 Статуту, майно підприємства є комунальною власністю і закріплюється за ним на праві оперативного управління. Підприємство володіє та користується зазначеним майном. Підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів без попередньої згоди засновника. Підприємство не має права передавати належне йому майно третім особам (юридичним чи фізичним особам) крім випадків, прямо передбачених законодавством.
Відповідно до п. 7.5.17 Статуту (в Статуті нумерація пункту помилково вказана як 7.4.17) директор підприємства самостійно вирішує питання надання в оренду нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 кв.м. без попереднього погодження із власником в порядку, визначеному законодавством та рішенням Яворівської районної ради.
Враховуючи те, що площа орендованого відповідачем приміщення становить 50,15 кв.м. і не перевищує 200 кв.м. директором позивача-2 30.05.2019 було укладено додаткову угоду до Договору від 05.07.2006, згідно котрої сторони домовилися про перебування в орендних правовідносинах до 30.06.2020 і орендовані приміщення використовуватимуться з метою розміщення аптеки для здійснення роздрібної торгівлі лікарськими засобами
З огляду на вищевикладене, суд доходить таких висновків:
1) Не зважаючи на те, що будівля, яка знаходиться в смт. Івано-Франкове на вул. Львівська, 52 (в т.ч. орендоване відповідачем нежитлове приміщення площею 50,15 кв.м.) перебуває в комунальній власності, вказана будівля закріплена на праві оперативного управління за позивачем-2 - Івано-Франківською районною лікарнею;
2) Закріплення вказаної будівлі на праві оперативного управління за позивачем-2, в силу положень ч. 1 ст. 137 ГК України означає, що територіальна громада в особі Івано-Франківської селищної ради, як власник цієї будівлі, добровільно передала свої права володіння, користування та частково розпорядження нею Івано-Франківській районній лікарні;
3) При здійсненні свого права володіння, користування та розпорядження вказаною будівлею, позивач-2 повинен дотримуватися меж, які згідно ст. 137 ГК України та Статуту полягають в тому, що ця будівля повинна використовуватися для здійснення некомерційної господарської діяльності і без попередньої згоди територіальної громади в особі Івано-Франківської селищної ради позивач-2 не вправі відчужувати ці приміщення чи здавати їх в оренду, якщо площа приміщень перевищує 200 кв.м.;
4) В силу положень ч. 2 ст. 137 ГК України, територіальна громада в особі Івано-Франківської селищної ради, як власник будівлі, закріпленої на праві оперативного управління за позивачем-2 вправі лише здійснювати контроль за використанням і збереженням цієї будівлі, який полягає в тому, що у випадку надлишкового майна (площа переданих приміщень перевищує потреби лікарні), невикористання позиваем-2 приміщень чи використання їх не за призначенням, селищна рада вправі вилучити ці приміщення. При цьому, під «невикористанням приміщень» розуміється добровільна відмова позивача-2 від свого права користування ними, а не неможливість їх використання з причин, які не залежать від нього.
За таких умов, права територіальної громади в особі Івано-Франківської селищної ради, як власника будівлі переданої в оперативне управління позивачу-2, можуть бути порушені, якщо:
- вказана будівля чи її частина протиправно вибула із власності територіальної громади;
- Івано-Франківська районна лікарня розпорядилася вказаною будівлею чи її частиною із перевищенням повноважень, які передбачені статутом;
- вказана будівля чи її частина використовується позивачем-2 для здійснення комерційної (з метою отримання прибутку) діяльності;
- вказану будівлю чи її частину, позивач-2 добровільно не використовує.
В ході розгляду справи судом не було встановлено жодної із обставин, котрі б свідчили про порушення Івано-Франківської селищної ради прав як власника спірної будівлі. Зокрема, орендовані відповідачем приміщення з власності територіальної громади не вибували; позивач-2 із відповідачем вправі були укладати договір оренди спірного приміщення; у спірному приміщенні розміщена аптека, а відтак воно використовується для здійснення некомерційної господарської діяльності позивача-2.
Доводи прокурора про порушення майнових прав територіальної громади у зв'язку з протиправним використанням відповідачем комунального майна на підставі договору оренди, термін дії якого закінчився, не заслуговують на увагу, оскільки ці доводи свідчать про порушення права користування цими приміщеннями. Однак, як вже зазначалося, з моменту закріплення цього приміщення на праві оперативного управління за позивачем-2, Івано-Франківська селищна рада відмовилася від права користування цим приміщенням і це право належить Івано-Франківській районній лікарні.
А тому, саме лікарня вправі звертатися за захистом свого права користування до суду, якщо таке порушене, так як згідно ст. 396 ЦК України та ч. 3 ст. 137 ГК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, а також право оперативного управління захищається законом відповідно до положень, встановлених для захисту права власності.
Суд наголошує, що задоволення вимоги прокурора про зобов'язання відповідача повернути Івано-Франківській селищній раді нежитлове приміщення, загальною площею 50,15 кв.м. матиме наслідком вилучення цього приміщення з оперативного управління позивача-2, за відсутності для цього підстав, які передбачено ч. 2 ст. 137 ГК України. Вказане є неприпустимим.
Більше того, привертає увагу і некоректність формулювання прокурором вимоги, а саме «зобов'язання відповідача повернути приміщення Івано-Франківській селищній раді в особі КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня».
Зокрема, ні положеннями ГК України, ні положеннями ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ні Статутом КНП «Івано-Франківська районна лікарня» не передбачено можливості комунального унітарного некомерційного підприємства представляти інтереси селищної ради і діяти від імені територіальної громади.
З огляду на все викладене вище, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути приміщення, яку заявлено в інтересах позивача-1.
Крім цього, як в сукупності із вищезазначеним, так і самостійною підставою для відмови в позові в частині позивача-1 є обрання прокурором неналежного способу захисту (правової позиції про самостійність вказаної підстави притримується ВПВС в постанові від 06.04.2021р. у справі №910/10011/19).
Зокрема, заявлена прокурором в інтересах позивача-1 вимога до відповідача про повернення нежитлового приміщення площею 50,15 кв.м., котре останній отримав за договором оренди належить до зобов'язально-правових способів захисту. Вказане визнавалося самим прокурором під час розгляду справи в суді.
Разом з тим, суд наголошує на тому, що зобов'язально-правові способи захисту мають на меті захист інтересів власника як учасника зобов'язальних відносин і розраховані на випадки порушення цих прав особою, яка знаходиться із власником в договірних чи інших зобов'язальних відносинах.
Водночас, ні Івано-Франківська селищна рада, ні Яворівська районна рада (правонаступником котрої є позивач-1) в договірних чи інших зобов'язальних відносинах із відповідачем не перебувала, а тому і відповідний спосіб захисту є неналежним.
Щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача-2 - КНП «Івано-Франківська районна лікарня».
Прокурором в інтересах позивача-2 заявлено вимогу про стягнення з ФОП Чепіль Галини Ігорівни на користь КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» заборгованості в сумі 74328,24грн., з яких: заборгованість з орендної плати відповідно до договору від 05.07.2006 у сумі 24527,58 грн., пеню в сумі 1507,21 грн., неустойку в розмірі 24762,44 грн., відшкодування витрат за використані енергоносії та комунальні платежі в розмірі 23531,01 грн.
Приписами ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань (абзац 1-3 ч. 3).
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб'єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб'єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2021 у справі №911/2169/20. Цим висновком Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування частини третьої статті 23 Закону в подібних правовідносинах, викладеного в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 363/4656/16-ц, який зводиться до необхідності визначення організаційно-правової форми суб'єкта, в особі якого звертається прокурор, з метою підтвердження підстав для представництва інтересів держави в суді в особі державного підприємства.
Із матеріалів справи вбачається, що в порушення прямої заборони наведеної в абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», позов заявлений прокурором в інтересах комунального підприємства, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Навпаки, визначений прокурором позивач-2 - комунальне некомерційне підприємство є, згідно п. 1.4 Статуту, самостійною юридичною особою, з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді.
Не заслуговують на увагу доводи прокурора, що в спірних правовідносинах позивач-2 виступає суб'єктом владних повноважень, оскільки при укладенні Договору оренди від 05.07.2006р. лікарня виступала рівноправним суб'єктом та лише реалізовувала свої права, які виникли в неї внаслідок передання в оперативне управління нежитлового приміщення і жодних владних управлінських функцій не здійснювала.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі № 918/844/18, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Водночас якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (положення ч. 4 ст. 226 ГПК України).
Оскільки судом встановлено відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі в особі КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня», відтак подана позовна заява у частині позовних вимог, заявлених прокуратурою в інтересах держави в особі позивача-2 про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, електроенергії, стягнення пені та неустойки, підлягає залишенню без розгляду.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Беручи до уваги залишення судом без розгляду позову прокуратури у частині позовних вимог, заявлених в інтересах КНП Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» про стягнення з ФОП Чепіль Г.І. заборгованості по орендній платі, електроенергії, стягнення пені та неустойки, після набрання рішенням у справі законної сили, Львівська обласна прокуратура вправі звернутися до Господарського суду Львівської області із письмовим клопотанням про повернення 2102,00 грн. судового збору, сплаченого на підставі платіжного доручення № 65 від 21.01.2021.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи відмову у позові у частині позовних вимог, заявлених в інтересах Івано-Франківської селищної ради про зобов'язання ФОП Чепіль Г.І. повернути приміщення, сплачений судовий збір за цією позовною вимогою залишається за Львівською обласною прокуратурою.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 53, 123, 129, 226, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Першого заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Комунального некомерційного підприємства Івано-Франківської селищної ради «Івано-Франківська районна лікарня» до Фізичної особи-підприємця Чепіль Галини Ігорівни про стягнення заборгованості по орендній платі, електроенергії, пені, неустойки за договором оренди від 05.07.2006р. та зобов'язання повернути об'єкт оренди - залишити без розгляду.
2. У задоволенні позову Першого заступника керівника Яворівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Івано-Франківської селищної ради до Фізичної особи-підприємця Чепіль Галини Ігорівни про стягнення заборгованості по орендній платі, електроенергії, пені, неустойки за договором оренди від 05.07.2006р. та зобов'язання повернути об'єкт оренди - відмовити.
3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2021 року.
Суддя Р.В. Крупник