Справа №587/1331/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Черних О. М.
Номер провадження 33/816/393/21 Суддя-доповідач Філонова Ю. О.
Категорія 130 КУпАП
08 вересня 2021 року суддя Сумського апеляційного суду Філонова Ю. О. ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення заапеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2021 року, якою на
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 ,
визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Постановою судді Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2021 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у видіштрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, за те що останній 07 липня 2021 року о 21.38 год. на території Сумської області, Сумського району, на автодорозі смт Низи та с. Лугове, керував т/з «RenaultMeganeScenic»д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки такі в закладі охорони здоров'я відмовився в присутності 2 свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив постанову судді скасувати, а провадження закрити у зв?язку з відсутністю в його діяхскладу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт зазначив, що він був позбавлений права доступу до суду. Крім того, зазначає про те, що суддя наклав на нього стягнення, а не визнав винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що на думку апелянта є істотним порушенням процесуальних норм права.
В судове засідання апелянт - ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату та час апеляційного розгляду, не з'явився, а направив клопотання про розгляд вказаного провадження без його участі. За таких обставин апеляційний розгляд проведено за відсутності апелянта - особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , що узгоджується з вимогами ч.6 ст.294 КУпАП. Тому перевіривши матеріали справи, доводи поданої апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню, не підлягає.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а згідно положень ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» усталена судова практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У відповідності до ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, а згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
П. 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ч. 2 ст. 266 КУпАП передбачено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно - правових чи підзаконних нормативно - правових актів, які передбачають конкретні обов'язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують транспортними засобами, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, та кореспондується в даному конкретному випадку з вимогами п. 2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Установленим порядком проходження медичного огляду, про який йдеться мова у п. 2.5 ПДР, є визначена у ст. 266 КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1408/27853 від 10 листопада 2015 року), п. 6 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС і МОЗ України від 09 листопада 2015 року, зареєстрована в МЮ України за № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року) і п. 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ № 1103 від 17 грудня 2008 року, з послідуючими змінами), процедура направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану сп'яніння і проведення такого огляду.
Згідно встановленої вказаним законодавством України процедури огляд водія на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Так, перевіркою судом апеляційної інстанції постанови районного суду на відповідність зазначеним вимогам закону в межах доводів апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим і вмотивованим, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованим, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються представленими в матеріалах провадження доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР 18 № 491909 від 07 липня 2021 року, згідно якого водій ОСОБА_1 07 липня 2021 року о 21.38 год. на території Сумської області, Сумського району, на автодорозі смт Низи та с. Лугове, керував т/з «RenaultMeganeScenic»д. н. з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, млява мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки такі в закладі охорони здоров'я відмовився;
- поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що водій ОСОБА_1 відмовився в їх присутності від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці за допомогою газоаналізатора такі не забажав проїхати до найближчого закладу охорони здоров?я;
- відеозаписом із автомобільного відеореєстратора та нагрудних боді - камер працівників поліції. Згідно яких працівниками поліції було зупинено автомобіль «RenaultMeganeScenic» д. н. з. НОМЕР_1 де за кермом перебував ОСОБА_1 , більше в автомобілі нікого не було. Під час спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 продемонстрував водійське посвідчення та технічний паспорт на транспортний засіб. Потім коли у працівників поліції виникла підозра, що останній перебуває у стані алкогольного сп?яніння і вони запропонували йому пройти перевірку, водій ОСОБА_1 спочатку відмовився, а потім взагалі почав стверджувати, що не керував автомобілем. Після цього сів демонстративно на сидіння переднього пасажира і почав стверджувати, що автомобілем керувала інша особа, яка вибігла із автомобіля та втекла на поле, а він просто пасажир. Коли працівниками поліції було зупинено 2 свідків, то водій ОСОБА_1 у їх присутності відмовився пройти огляд на встановлення стану сп?яніння у визначено порядку та зазначав, що він просто пасажир.
Дослідивши вказані матеріали, в тому числі повторно дослідивши зміст протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, а в своїй сукупності також і достатності для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні порушенні вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у поза розумний сумнів.
Що стосується доводів про порушення права на доступ до суду, то їх обґрунтованими вважати не можна.
Суддя суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість розгляду справи у відсутність ОСОБА_1 , оскільки він повідомлявся про час і місце розгляду справи (а. с. 9), а сам лише факт бажання брати участь у розгляді справи без фактичного прибуття до суду не може бути підставою для її відкладення. Тим паче, що у справі є дані про направлення та отримання ОСОБА_1 судової повістки за належною адресою, а тому це не може свідчити про порушення права особи на доступ до суду, так як це зумовлено не об?єктивними причинами, а суб?єктивною поведінкою сторони.
ЄСПЛ висловив позицію, згідно якої право на доступ до суду, закріплене у §1 ст. 6 Конвенції, «не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати §1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (рішення від 12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адамс II проти Німеччини» (PrinceHans-Adam II ofLiechtenstein v. Germany). ЄСПЛ у рішенні від 07 липня 1989 року в справі «Юніон АліментаріаСандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що «заявник зобов?язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов?язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання».
Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу накладення на нього стягнення, а не визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що на думку апелянта є істотним порушенням процесуальних норм права, то їх вважати обґрунтованими не можна.
Зокрема, обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов?язковому порядку повинні бути підтверджені доказами (ч. 1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП).
Суддя при розгляді справи зобов?язаний з?ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом?якшують і обтяжують відповідальність тощо, а також з?ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП). Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП.
Як неодноразово вказував ЄСПЛ, «право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони» (п. 29-30 рішення від 09.12.1994 у справі «РуїзТорія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain); інші рішення ЄСПЛ у справах «Ван де Гурк проти Нідерландів» (VandeHurk v. theNetherlands); «Гарсія Руїс проти Іспанії» (GarciaRuiz v. Spain); «Кузнєцов та інші проти Росії» (KuznetsovandOthers v. Russia).
Повертаючись до обставин справи, суддя суду першої інстанції здійснивши розгляд протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 та дослідивши інші докази наявні у справі та прийшов до переконання, що останній вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується мотивами постанови, а тому суддя використовуючи словосполучення - «накладення адміністративного стягнення», жодним чином не порушив вимоги КУпАП.
За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скаргив ході судового розгляду справи в апеляційному порядку не знайшли свого підтвердження, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування оскаржуваної постанови судді.
Керуючись ст. 294 КУпАП України,
Постанову судді Сумського районного суду Сумської області від 03 серпня 2021 року відносно ОСОБА_1 , залишити - без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову судді - без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Сумського апеляційного судуФілонова Ю. О.