17.08.2021 Справа №607/5918/21
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі с/з ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження №12021210000000108 про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Зборів Тернопільської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого слюсарем комбінату «Будіндустрія» ТОВ «ТернопільБуд», одруженого, на утриманні 2 малолітніх дітей, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
за участю: прокурора - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , представника потерпілого - ОСОБА_6 , потерпілого - ОСОБА_7 , обвинуваченого - ОСОБА_3
Так, 22 лютого 2021 року близько 11 год. 30 хв. обвинувачений ОСОБА_3 , як водій, керуючи вантажним автомобілем - самоскидом марки «ЗИЛ-ММЗ-4505», р.н.з. НОМЕР_1 , знаходячись на території бетонно-формуючого цеху комбінату «Будіндустрія» ТОВ «ТернопільБуд», що в м.Тернополі по вул.Поліській, 6, розпочав рух вказаного автомобіля заднім ходом (в напрямку від електро-токарного цеху до правого бункеру бетонно-змішувального вузла), з метою подальшого навантаження на його кузов бетонної суміші, де, перед початком такого руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, під час руху заднім ходом, не був достатньо уважним, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, чим порушив вимоги п.п. 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 10.1 ПДР України, які зобов'язували його своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків, а, у разі потреби, повинен був звернутися за допомогою до інших осіб, маючи таку можливість.
Унаслідок порушення вищевказаних п.п. ПДР України, обвинувачений ОСОБА_3 , як водій, не забезпечив безпеку дорожнього руху, зокрема, під час руху заднім ходом допустив наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля марки «ЗИЛ-ММЗ-4505» р.н.з. НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_8 , яка рухалася навпроти правого бункера бетонно-змішувального вузла, у напрямку справа наліво по ходу руху наведеного автомобіля.
В результаті вищезазначеної ДТП пішохід ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження, з якими була госпіталізована до ВАІТ КНП «Тернопільська міська комунальна лікарня швидкої допомоги» ТМР, від яких настала її смерть під час стаціонарного лікування 22 лютого 2021 року.
Порушення зазначених вимог п.п. ПДР України обвинуваченим ОСОБА_3 як водієм, перебуває у прямому причинному зв'язку із спричиненням смерті ОСОБА_8 .
Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю за обставин, які наведені в обвинувальному акті та в судовому засіданні їх підтвердив, щиро розкаявся, пояснивши, що ДТП вчинив унаслідок неуважності, про що шкодує. Зокрема, вказав, що 22 лютого 2021 року близько 11 год. 30 хв. як водій, керував вантажним автомобілем - самоскидом марки «ЗИЛ-ММЗ-4505», р.н.з. НОМЕР_1 , знаходячись на території бетонно-формуючого цеху комбінату «Будіндустрія» ТОВ «ТернопільБуд», що в м.Тернополі по вул.Поліській, 6, де, розпочавши рух вказаного автомобіля заднім ходом з метою подальшого навантаження на його кузов бетонної суміші, не був достатньо уважним, через що, не помітивши ОСОБА_8 , яка була там же, як пішохід, допустив на неї наїзд задньою частиною керованого ним автомобіля, через що остання померла.
Обвинувачений ОСОБА_3 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
Суд, з'ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з'ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим смерть потерпілої.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, об'єктивні обставини кримінального провадження, особу винуватого, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, його вік, який по місцю проживання та роботи характеризується виключно позитивно, є учасником бойових дій, має на утриманні 2 малолітніх дітей, та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, зокрема, до обставин, що пом'якшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину.
Водночас, суд враховує і думку потерпілого та його представника, які в судовому засіданні просили призначити обвинуваченому покарання, що не пов'язане з позбавленням волі, але з позбавленням прав керування транспортними засобами строком на 1 рік, а тому, з урахуванням цього, а також того, що на даний час обвинувачений ОСОБА_3 працює на посаді, яка не потребує наявності посвідчення водія, вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити основне покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк з позбавленням права керувати транспортними засобами.
Разом з тим, суд, враховуючи об'єктивні обставини кримінального провадження та сукупність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих його, позитивні дані про особу обвинуваченого, думки потерпілого та його представника, приходить до висновку, що є всі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та з покладенням у період його дії, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України обов'язків, оскільки ОСОБА_3 може бути перевихований без ізоляції від суспільства і таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судових експертиз, зокрема: транспортно-трасологічної №СЕ-19/120-21/2170-ІТ від 12 березня 2021 року в сумі 980, 7 грн., автотехнічної №СЕ-19/120-20/3153-ІТ від 25 березня 2021 року в сумі 1 144, 15 грн., а також автотехнічної №СЕ-19/120-20/2169-ІТ від 19 березня 2021 року в сумі 1 307, 6 грн., вартість яких слід стягнути із ОСОБА_3 на користь держави з відповідними призначеннями платежів.
При цьому, накладений 26 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області арешт на автомобіль марки «ЗИЛ-ММЗ-4505», р.н.з. НОМЕР_1 , 1992 р.в., синього кольору, номер шасі НОМЕР_2 , слід скасувати повністю.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання із випробуванням з встановленням іспитового строку на 2 (два) роки.
Згідно п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов'язки:
1). періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2). повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Стягнути із ОСОБА_3 на користь держави з відповідними призначеннями платежів процесуальні витрати у кримінальному провадженні за проведення судових експертиз, зокрема: транспортно-трасологічної №СЕ-19/120-21/2170-ІТ від 12 березня 2021 року в сумі 980, 7 грн., автотехнічної №СЕ-19/120-20/3153-ІТ від 25 березня 2021 року в сумі 1 144, 15 грн., а також автотехнічної №СЕ-19/120-20/2169-ІТ від 19 березня 2021 року в сумі 1 307, 6 грн.
Скасувати повністю накладений 26 лютого 2021 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області арешт на автомобіль марки «ЗИЛ-ММЗ-4505», р.н.з. НОМЕР_1 , 1992 р.в., синього кольору, номер шасі НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий суддяОСОБА_1