Справа № 309/3174/21
Провадження № 2-а/309/34/21
07 вересня 2021 року м. Хуст
Хустський районний суд Закарпатської області
в складі головуючого судді Піцура Я.Я.,
за участю секретаря судового засідання Губаль Г.М.,
представника позивача Стець М.І.
розглянувши в порядку спрощеного письмового позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Ситара Івана Михайловича про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Ситара Івана Михайловича про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення, в якому просить: 1) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №487110 від 27.07.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 510 грн.; 2) скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 та ч.6 ст. 121 КУпАП та накладення на нього штрафу у розмірі 850 грн..
Позов мотивовано тим, що 27.07.2021 року на нього складено постанову за скоєння ним правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Згідно постанови він 27.07.2021 року біля 00:20 год в смт.Міжгір'я по вул. Шевченка керував транспортним засобом «Volkswagen Cadi», та коли його зупинили працівники поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9. «Б» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП. Постанову вважає незаконною, оскільки ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними знаками при початку руху чи зміні його напрямку, а не при зупинці.
Крім цього постановою серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року його притягнуто до відповідальності за те, що він 27.07.2021 року біля 00:20 год в смт.Міжгір'я по вул. Шевченка керував транспортним засобом «Volkswagen Cadi», в якого в темну пору доби не освітлювався номерний знак та в ході перевірки не мав при собі і не пред'явив поліса обов'язкового страхування чим порушив п.п2.9 «в» та 2.1. ПДР за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 126 та ч.6 ст. 121 КУпАП. Така постанова також є незаконною, оскільки його номерний знак освітлюється належним чином, про що він вказував поліцейському, однак той зазначив, що освітлення є недостатнім. Поліс він їм не пред'являв оскільки ніякого ДТП він не вчиняв. При цьому будь-яких доказів вказаного у протоколі правопорушення не має.
Ухвалою суду від 23 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України у строк до 31.08.2021.
01.09.2021 року відповідачем ГУНП в Закарпатській області подано відзив у якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 . У відзиві посилається, на те, що ОСОБА_1 не мав при собі полісу обов'язкового страхування, що підтверджується даними з бази МТСБУ. Також ОСОБА_1 керував ТЗ в темну пору доби з неосвітленим номерним знаком. Щодо постанови серії БАВ №487110 від 27.07.2021 року, то вважає, що порушення водієм п.9.9 «б» ПДР є підставою для притягнення до відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Від відповідача поліцейського СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Ситара Івана Михайловича відзив не надходив.
У судовому засіданні представник позивача Стець М.І. підтримав позов та просив його задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві. При цьому визнав, що на момент складання оскаржуваних постанов ОСОБА_1 не мав поліса обов'язкового страхування. Однак вважає, що оскільки його зупинка була не законною, то він не зобов'язаний був пред'являти такий поліс, посилаючись при цьому на ст. 21.2 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, причини неявки суду не повідомив, а тому суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов таких висновків.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
Згідно зі ст. 289 КУпАП скаргу на постанову в справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку, цей строк за заявою особи щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу.
Судом встановлено, що постановою серії БАВ №487110 від 27.07.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. Згідно із оскаржуваною постановою ОСОБА_1 27.07.2021 року біля 00:20 год в смт.Міжгір'я по вул. Шевченка керував транспортним засобом «Volkswagen Cadi», та коли його зупинили працівники поліції не увімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 9.9. «Б» ПДР (а.с.8).
Окрім того постановою серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за , за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Згідно із оскаржуваною постановою ОСОБА_1 27.07.2021 року біля 00:20 год в смт.Міжгір'я по вул. Шевченка керував транспортним засобом «Volkswagen Cadi», в якого в темну пору доби не освітлювався номерний знак та в ході перевірки не мав при собі і не пред'явив поліса обов'язкового страхування чим порушив п.п2.9 «в» та 2.1. ПДР (а.с.9).
Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як передбачено ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За нормою ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Однак відповідачем не було доведено належними, достатніми та допустимими доказами, що позивач порушив вимоги 2.9 «в» ПДР України.
Так, відповідно до підпункту 9 частини 1 статті 31 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 40 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII "Про Національну поліцію", поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
В оскаржуваній постанові серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року в графі «до постанови додаються» вказано «відео». Разом з тим відповідач ГУНП в Закарпатській області не надано доказів, які б підтверджували його позицію, зокрема відповідних відеозаписів, про які зазначено у оскаржуваній постанові. А отже суд констатує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про вчинення позивачем порушення п. 2.9 «в» правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови, зокрема, відповідачем не надано суду та не долучено до оскаржуваної постанови пояснення свідків, фото-, відеофіксації порушення позивачем правил дорожнього руху, зокрема, що у відповідача не був освітлений номерний знак у темну пору доби.
Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення.
Однак, суд вважає, що зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядати як доказ, за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові (постанова Верховного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17, № рішення 73700340).
А отже постанова серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП є незаконною.
Щодо даної постанови в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП слід зазначити наступне.
Частиною 1 ст.126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як встановлено судом та визнано представником позивача у судовому засіданні ОСОБА_1 27.07.2021 року не мав полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
При цьому вважає, що оскільки його зупинка була незаконною, то працівники поліції не вправі ули вимагати від нього відповідний поліс (договір), посилаючись при цьому на ст. 21.2 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон №580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно підпунктом "ґ" п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно із пунктом 2.4 ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1.
ст. 21.2 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»» ( на яку посилається представник позивача) передбачено, що контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Згідно зі статтею 53 Закону № 1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже положеннями статті 53 Закону № 1961-IV передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов'язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такий поліс.
За змістом положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (частинами першою-третьою, п'ятою-шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою-третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126) тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до вимог частини третьої статті 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього кодексу.
Аналіз положень частин першої - третьої статті 258 КУпАП дозволяє дійти висновку, що їх дія поширюється:
1) на правопорушення, визначені в частині першій цієї статті;
2) у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
3) на випадки, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.
Частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень, у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже, під час оформлення матеріалів про адміністративні порушення за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, в тому числі, зафіксованих в автоматичному режимі, зокрема, передбаченого статтею 126 КУпАП, у працівників Національної поліції відсутній обов'язок складати протокол про адміністративне правопорушення.
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відтак відповідно до статті 258 КУпАП, розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, здійснюється саме безпосередньо на місці вчинення правопорушення та без складання протоколу, що в свою чергу свідчить про дотримання відповідачем процедури розгляду справи та притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Подібні правові висновки містяться у містяться у постанові КАС ВС від 24.01.2019 по справі №201/6167/17, постанові КАС ВС від 08.11.2018 по справі №545/1792/16-а, постанові КАС ВС від 21.12.2018 по справі №175/1224/16-а.
А отже посилання представника позивача на приписи 21.2 ЗУ ««Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є недоречними та відхиляються судом.
Узагальнюючи наведене, суд констатує, що постанова серії БАВ №487124 від 27.07.2021 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП є законною, підстав для її скасування в цій частині суд не знаходить.
Щодо постанови серії БАВ №487110 від 27.07.2021 року, то суд вважає доречним посилання позивача на те, що не включення ним аварійної сигналізації після зупинки його працівниками поліції не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП з огляду на таке.
Відповідно до п. г п.9.1 ПДР України, увімкнення аварійної сигналізації, відноситься до попереджувальних сигналів.
При чому п.9.2 цих Правил, встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з п.п. б п. 9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналіз наведених норм встановлює, в одному випадку увімкнення аварійної сигналізації виникає за передбачених та визначених умов, а у іншому випадку встановлений обов'язок подання попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, при чому за не виконання останніх вимог, прямо передбачена відповідальність, встановлених ч. ст.122 КУпАП.
Суд зауважує, що диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність не за будь-яке порушення правил користування попереджувальними сигналами, а саме за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку і лише тоді таке порушення набуває ознак протиправності і суспільної шкідливості. Даною нормою права не передбачена відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при зупинці транспортного засобу. При цьому зупинка на вимогу поліцейського не стосується початку руху чи зміни його напрямку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що хоча позивач не дотримався вимоги п.9.9. б , однак в діях позивача відсутній склад правопорушення за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Отже, дана постанова у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУНП в Закарпатській області підлягають частковому задоволенню.
Разом з тим, даний позов пред'явлено також і до поліцейського СРПП Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Ситара Івана Михайловича.
Відповідно до вимог ст.222 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами внутрішніх справ (Національною поліцією). При чому, від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Ч.3 ст.288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення і, зокрема, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, посадові особи відповідного органу діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органу Національної поліції.
Використання у зазначених вище нормах формулювань від імені органів Національної поліції, вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Відтак поліцейський СРПП Хустського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області сержант поліції Ситар Іван Михайлович є неналежним відповідачем у даній справі, а тому в задоволенні позовних вимог до нього слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового, який підлягав сплаті за подання позовної заяви у справах щодо накладення адміністративного стягнення, складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подання позовної заяви становив 454.
Позивачем при поданні позовної заяви до суду сплачено судовий збір в розмірі 908 гривень за дві позовні вимоги.
Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи, що позовні вимоги до ГУНП в Закарпатській області підлягають частковому задоволенню, то позивачу підлягає відшкодування за половину сплаченого ним судового збору в розмірі 454 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 241-246, 286 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області та поліцейського СРПП Хустського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області сержанта поліції Ситара Івана Михайловича про скасування постанов у справах про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №487110 від 27 липня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст. 122 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП - закрити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №487124 від 27 липня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.6 ст. 121 КУпАП.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплачений судовий збір в сумі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Хустський районний суд Закарпатської області, протягом десяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 08 вересня 2021 року.
Суддя Хустського
районного суду: Піцур Я.Я.