243/5094/20
провадження № 1-кс/243/1341/2021
07 вересня 2021 року м. Слов'янськ
Слідчий суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області ОСОБА_1 ,
За участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисника адвоката ОСОБА_4
розглянувши у судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов'янська клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 за кримінальним провадженням внесеним до ЄРДР за № 12015220320002776 від 19.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч. 5 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, такого, що не працює, який проживає за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України, -
До Слов'янського міськрайонного суду звернувся прокурор Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_5 , підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 260 КК України.
З клопотання вбачається, що на початку квітня 2014 року, на території Донецької області України, невстановлені особи для насильницького підтримання влади незаконної самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки» (надалі - ДНР) було створено непередбачене законами України збройне формування, яке мало організовану структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність та дисципліну, було озброєно вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мало тяжке військове озброєння та військову техніку. Крім того в зазначеному формуванні було визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставились завдання щоденної діяльності, яка полягала в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур ДНР, придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння правоохоронним органам державної виконавчої влади України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокувались в різних населених пунктах та місцевостях Донецької області та мали загальну координацію керівництва.
У квітні 2014 року, ОСОБА_5 діючи з прямим умислом, маючи намір на вступ до незаконного збройного військового формування самопроголошеної так званої «Донецької народної республіки», у м. Горлівка вступив до лав підрозділу даного незаконного військового формування, так званого « ІНФОРМАЦІЯ_2 » під керівництвом ОСОБА_6 . Діючи далі, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою участі у діяльності непередбаченого законами України збройного формування, ОСОБА_5 , увійшовши до вказаного незаконного збройного військового формування, під командуванням ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ознайомившись з встановленими правилами поведінки, правами та обов'язками члена вказаного збройного формування, ОСОБА_5 , дав свою згоду на їх дотримання та виконання, тим самим, підтвердив свої наміри на участь у вищевказаному незаконному збройному формуванню та виконанню його цілей і завдань. Для подальшої участі у незаконному збройному формуванню, ОСОБА_5 , було призначено на посаду бійця та передано йому у використання нарізну вогнепальну зброю у вигляді автомата «Калашникова», набої до неї. Крім цього, він відповідав за висвітлення діяльності незаконного збройного формування у засобах масової інформації в т.ч. в інтернет-ресурсі терористичного спрямування «Єдиний Донбас».
Продовжуючи свою протиправну діяльність, у період з квітня 2014 року по невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , здійснюючи свої умисні протиправні дії у складі непередбаченого законами України збройного формування, підтримуючи режим самопроголошеної так званої «ДНР», систематично виконував накази свого безпосереднього керівництва у м. Горлівка, Донецької області, де будучи озброєним вогнепальною зброєю, здійснював протиправні заходи щодо захоплення і утримання адміністративних будівель державних органів та органів місцевого самоврядування, припинення діяльності у м. Горлівка органів державної влади України та передачу їх функцій незаконним збройним формуванням, з метою безкарного вчинення інших тяжких та особливо тяжких злочинів.
Так, 14.04.2014 ОСОБА_5 , під керівництвом ОСОБА_6 , діючи за попереднім зговором в групі з невстановленими особами, будучи озброєним автоматичною вогнепальною зброєю у вигляді автомату «Калашникова» та спецзасобами, подолавши опір працівників міліції, здійснив силове захоплення адмінбудівлі Горлівського міського управління ГУ МВС України в Донецькій області, яке знаходиться у м. Горлівка, вул. Петровського, 2. В подальшому, у період з 15.04.2014 по 01.05.2014 діючи аналогічним чином, ОСОБА_5 в групі з невстановленими особами, під керівництвом ОСОБА_6 , здійснив силове збройне захоплення адмінбудівель Горлівської міської ради, Центрально- міського, Микитівського та Калінінського РВ Горлівського МУ ГУ МВС України в Донецькій області, прокуратури м. Горлівка, чим було незаконно припинено діяльність у м. Горлівка Донецької області органів державної влади та місцевого самоврядування.
Таким чином, дії ОСОБА_5 та невстановлених осіб носили тривалий характер, а саме в період з квітня 2014 року по невстановлений досудовим розслідуванням час, та виразились у активній участі в діяльності непередбаченого законами України збройного формування, що супроводжувались вчиненням опору представникам влади та вчинення інших протиправних дій із застосуванням вогнепальної зброї.
В результаті діяльності зазначеного не передбаченого Законами України збройного формування на території Донецької області було спричинено масову загибель людей, а також зруйновано та пошкоджено велику кількість адміністративних та приватних будівель і споруд, що є тяжкими наслідками.
На підставі викладеного, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 260 КК України, тобто в участі у діяльності непередбачених законами України збройних формуваннях, що спричинило масову загибель людей, а також руйнування та пошкодження великої кількості адміністративних та приватних будівель і споруд, що є тяжкими наслідками.
.
Своїми умисними діями, які виразились в участі у діяльності непередбачених законами України збройних формуваннях, що спричинило масову загибель людей, а також руйнування та пошкодження великої кількості адміністративних та приватних будівель і споруд, що є тяжкими наслідками, ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений частиною 5 статті 260 Кримінального кодексу України.
Вказані дії підозрюваного ОСОБА_5 слідчим кваліфіковані за ч.5 ст. 260 КК України, та 27.01.2015 року складено повідомлення про підозру, яке вручено захиснику підозрюваного 09.06.2020 року, відповідно до розписки.
27.01.2015 року винесено постанови про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваного ОСОБА_5 у розшук.
Обґрунтованість наданого клопотання слідчий обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , переховується від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжувати вчиняти кримінальне правопорушення у якому підозрюється, вчинив особливо тяжкий злочин за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років, є підстави вважати, що інші запобіжні заходи, не пов'язані з позбавленням волі, не забезпечать належної поведінки підозрюваного та не дадуть можливості уникнути вказаних ризиків.
Вислухавши прокурора та захисника підозрюваного, яка просила відмовити у задоволенні клопотання, дослідивши надані матеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане слідчий суддя зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов'язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув'язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.
Відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України, передбачено що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
Чинний КПК не містить поняття «міжнародний розшук» та не розкриває змісту зазначеного терміна. При цьому поняття «міжнародний розшук» використовується в КПК не тільки як умова для розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за відсутності підозрюваного, а і як обов'язкова підстава для здійснення спеціального досудового розслідування чи провадження (in absentia).
Нині відносини щодо координації розшуку підозрюваних Україна веде тільки в рамках міжнародної системи Інтерполу. Адже діє постанова Кабінету Міністрів «Про вихід з Угоди про обмін інформацією у сфері боротьби зі злочинністю» від 4.02.2015 року №44. Цю угоду було укладено 22.05.2009 року, нею регулювалася процедура міждержавного розшуку. Документ припинив дію 24.08.2015 року.
Єдиним основним актом, який стосується міжнародного розшуку, є Інструкція про порядок використання правоохоронними органами можливостей Національного центрального бюро Інтерполу в Україні в попередженні, розкритті та розслідуванні злочинів, затверджена наказом від 9.01.97 року №3/1/2/5/2/2. Вона визначає, що міжнародний розшук здійснюється з використанням каналів та можливостей Інтерполу.
У п.4.4 інструкції встановлено, що підставою для міжнародного розшуку громадян України є запит правоохоронного органу, надісланий до НЦБ Інтерполу. Останнє вивчає одержані матеріали, при потребі запитує в ініціатора додаткові відомості і, за прийнятими правилами, надсилає запит до генерального секретаріату міжнародної організації або в НЦБ Інтерполу відповідної країни.
Отже, з огляду на зміст зазначеної інструкції, оскільки не передбачено іншого, міжнародний розшук можна здійснювати тільки каналами Інтерполу.
Водночас сам собою факт винесення слідчим чи прокурором постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук без звернення до НЦБ Інтерполу в Україні та оголошення в розшук каналами цієї організації жодним чином не може свідчити про перебування особи в міжнародному розшуку. А тому в такому випадку постанова слідчого чи прокурора про оголошення особи в міжнародний розшук є формальною. Вона сама собою не підтверджує факту оголошення особи в міжнародний розшук.
З огляду на положення ч.6 ст.193 КПК України, обов'язок доведення факту перебування підозрюваного, обвинуваченого в міжнародному розшуку, виїзду та/або перебування на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором покладається на слідчого, прокурора, який подав клопотання про обрання запобіжного заходу.
В той же час, прокурором не надано відповідних документів про звернення до НЦБ Інтерполу в Україні щодо оголошення особи в міжнародний розшук каналами цієї організації, що свідчить про недоведеність прокурором факту перебування особи в міжнародному розшуку та є підставою про відмову в задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 197 КПК України, -
У задоволенні клопотання прокурора Слов'янської окружної прокуратури ОСОБА_3 за кримінальним провадженням внесеним до ЄРДР за № 12015220320002776 від 19.10.2015 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 260 ч. 5 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_5 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Донецького апеляційного суду протягом 5 днів з дня винесення.
Слідчий суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_1