07.09.2021 227/98/21
(заочне)
07 вересня 2021 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: Мацишин Л.С.,
за участю секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Добропілля за правилами спрощеного позовного провадження в порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У січні 2021 року до Добропільського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22 грудня 2011 року в розмірі 10258,41 грн., яка станом на 09 листопада 2020 року складається з наступного: 6888,02 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3370,39 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
В обґрунтування позовних вимог, посилається на те, що 22 грудня 2011 року за договором б/н відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, який в подальшому було збільшено до 5000,00 грн. Зокрема, вказують на те, що відповідач підтвердив свою згоду підписом у заяві про те, що його заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» банку складають між ним та банком договір. Крім того послався, що відповідач має слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту. Відповідач зобов'язань з повернення кредиту не виконав, а тому утворилась заборгованість.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак, у позовній заяві зазначив, що в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Із заявою про розгляд справи у його відсутність та з повідомленням причин неявки до суду не звертався. Відзив на позовну заяву до суду не надавав.
Згідно ч. ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини.
Договір з ПриватБанком є договором приєднання, коли підписуючи відповідну заяву про надання картки та відкриття картрахунку, клієнт приєднується до розроблених фінансовою установою відповідних умов, які є однаковими для всіх клієнтів. Про зазначене свідчить, зокрема, назва цієї заяви «Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПРИВАТБАНКУ».
Матеріалами справи встановлено, що відповідач будучи клієнтом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», яке 14 червня 2018 року змінило назву на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», з використанням кредитної картки з 22 грудня 2011 року за договором б/н отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Так, згідно анкети-заяви про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку позичальника від 22 грудня 2011 року, він підтвердив згоду, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, та Тарифами банку складають договір з банком, про ознайомлення з яким і розписався клієнт в заяві. (а.с.15)
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки клієнта ОСОБА_1 , банком неодноразово змінювався кредитний ліміт картки, так 22 грудня 2011 року Банком встановлено кредитний ліміт у розмірі 500,00 грн., 22 грудня 2011 року - зменшено кредитний ліміт до 300,00 грн., 29 березня 2012 року - збільшено до 1500,00 грн., 01 серпня 2013 року - збільшено до 2000,00 грн., 18 серпня 2013 року - збільшено ліміт до 5000,00 грн., 11 листопада 2014 року - зменшено кредитний ліміт до 4690,00 грн., 06 серпня 2018 року - ліміт зменшено до 0,00 грн. (а.с. 13)
Згідно розрахунку заборгованості за договором станом на 09 листопада 2020 року заборгованість становить 10258,41 грн., яка складається з наступного: 6888,02 грн. заборгованості за простроченим тілом кредиту; 3370,39 грн. - заборгованості за простроченими відсотками. (а.с. 6-12)
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 1050 ЦК передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме з наданими позивачем Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умовами та Правилами надання банківських послуг ознайомився і погодився відповідач шляхом проставлення підпису в анкеті-заяві.
Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана позичальником.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) приєднується до тих умов, з якими він безпосередньо ознайомлений.
Роздруківка із сайту позивача не може виступати належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони, яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Крім того, звертаючись до суду з указаним позовом, банк зазначив про те, що оскільки зобов'язання належним чином не виконується, то банк просить стягнути в його користь з відповідача 3370,39 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Частиною першою ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повергнення позики.
Як вбачається з анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 22 грудня 2011 року, підписаної сторонами, в ній відсутні умови договору про відсоткову ставку за користування кредитом. А позивачем не надано підтвердження того, що відповідач розумів Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті https://privatbank.ua/terms/, а також ознайомився та погодився з ними. А оскільки дані документи, які містяться в матеріалах справи не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, то вони не можуть бути частиною даного договору з визначенням істотних умов кредитування.
Такої ж позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17 (провадження 14-131цс19).
Як встановлено із наданих документів, відповідачу 22 грудня 2011 року було видано кредитну картку, термін дії останньої перевиданої картки - по грудень 2017 року. (а.с. 14)
Як вбачається з руху коштів по картковому рахунку відповідача, останній користувався кредитними коштами (остання операція проведена 27 липня 2015 року), в тому числі, оплата товарів, зняття готівки, оплата платежів в терміналі обслуговування, та вносив кошти на погашення заборгованості. (а.с. 50-55)
У позовній заяві банк вказує, що заборгованість за простроченим тілом кредиту становить 6888,02 грн., яку він і просить стягнути з відповідача. Проте, дана сума кредиту значно перевищує суму кредитного ліміту, встановленого по рахунку банком, та вказаного в довідці про зміну умов кредитування. (а.с. 13)
Однак, під час вивчення судом розрахунку заборгованості за договором б/н від 22 грудня 2011 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 встановлено, що за період з 01 вересня 2015 року (станом на 31 серпня 2015 року заборгованість за тілом кредиту становила 4677,59 грн.) по 09 листопада 2020 року відбулося погашення відсотків за рахунок кредиту на загальну суму 14350,44 грн., що не є сумою кредитних коштів, наданих банком в платне користування клієнту, а є платою за користування наданим кредитом.
З урахуванням викладеного, заборгованість за тілом кредиту в відповідача відсутня.
Крім того, оскільки сторонами не обумовлено та не погоджено істотні умови договору, а саме умови договору про відсоткову ставку за користування кредитом, про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, як про це зазначалось вище, суд приходить до висновку, що в частині стягнення 3370,39 грн. - заборгованості за простроченими відсотками, також слід відмовити.
Тому в задоволенні позовних вимог позивачу слід відмовити в повному обсязі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням встановлених обставин справи, судові витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 509, 525-527, 530, 598, 599, 610, 611, 615, 629, 1048-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 5, 12, 81, 141, 223, 263, 273273, 279-284, 288 ЦПК України, суд
У задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий суддя Л.С.Мацишин
07.09.2021