25.08.2021 Справа № 756/4516/21
Унікальний № 756/4516/21
Провадження №2/756/3911/21
25 серпня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Диби О.В.
за участю секретаря П'яла Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,
Позивач звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір, за умовами якого позивач отримав позику.
Позивач вважає, що при укладанні вказаного договору порушені його права як споживача, зокрема, кредитором не було надано йому повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації про умови кредиту як перед укладенням, так і під час укладення договору; непропорційно великий розмір відсотків за невиконання умов договору; не вказано сукупну вартість кредиту.
На підставі викладеного позивач просить визнати недійсним вказаний договір.
В судове засідання позивач не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи міститься заява представника відповідача розглядати справу за його відсутності.
Представником відповідача також подано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки перед подачею заявки клієнт повинен ознайомитись з усією інформацією про порядок та умови фінансових послуг, без такого підтвердження у клієнта відсутня технічна можливість перейти на наступну сторінку для подальшого оформлення кредиту, тому кінцеве оформлення кредиту позивачем свідчить про те, що він отримав всю необхідну інформацію по кредиту та погодився з нею, між позивачем та банком було досягнуто згоди на укладення договору та всіх його істотних умов. Зазначив, що позивач укладав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а не з відповідачем, від якого за договором факторингу перейшло право вимоги щодо позивача до ТОВ «Таліон Плюс». Враховуючи наведене вказував на те, що позивач звернувся до неналежного відповідача.
Ухвалою суду від 08.06.2021 було вирішено питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
За наявності заяв від сторони позивача та сторони відповідача, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності всіх учасників процесу.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як убачається із матеріалів справи, що 10.09.2020 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) було укладено договір №970076416 на суму 2000 грн. зі сплатою процентів в розмірі 1,56% за кожен день користування кредитом строком на 16 днів шляхом оформлення заявки на кредит на сайті www.moneyveo.ua. В графі «Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором» вказано дані позивача та циферно-буквений ідентифікатор «9EAY42J9», який введено 10.09.2020 о 7 год. 55 хв. 33 сек.
Згідно довідки щодо дій позивача в Інформаційно-телекомунікаційні системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 03.06.2021, акцепт оферти позивачем (підписання договору одноразовим ідентифікатором) пройшов кілька етапів: одноразовий ідентифікатор «9EAY42J9» відправлено позивачу 10.09.2020 о 7 год. 55 хв. 06 сек. на мобільний номер НОМЕР_2 , ідентифікатор введено позивачем/відправлено товариству 10.09.2020 о 7 год. 55 хв. 33 сек., перерахування грошових коштів на картку позивача відбулось 10.09.2020 о 7 год. 55 хв. 45 сек.
Судом встановлено, що кредитні кошти в обсязі, визначеному договором, були надані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивачу, що підтверджується довідкою ПАТ «Альфа-Банк» від 31.05.2021, які він використав у повному обсязі.
Відповідно до п.п.1.1, 1.4.1 договору позичальник зобов'язується повернути кредит, а у випадку користування кредитом понад встановлений строк сплатити проценти в розмірі 1,7% від суми кредиту за кожен день користування.
Згідно п.4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 цього договору є процентами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.
Відповідно до п.4.16 договору позичальник підтвердив, що отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені у законодавстві України, у т.ч. у ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отримав кредит не на споживчі цілі, інформація надана товариством з дотриманням вимог законодавства України та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання.
Згідно п.4.18 договору він є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.
Згідно графіку розрахунків, який є додатком №1 до укладеного договору та у відповідності до п.1.7 договору невід'ємною його частиною, позивачу надано всю інформацію про умови кредиту, зокрема, і щодо сукупної вартості кредиту.
Зобов'язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» з надання позивачу кредиту були виконані в повному обсязі.
Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Звертаючись до суду з позовом позивач вказував, що уклав договір саме з відповідачем і саме при його укладенні, не було дотримано норм чинного законодавства, натомість як встановлено в ході розгляду справи та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач уклав договір з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до якого вимог не заявлено.
Крім того, з пояснень ТОВ «Таліон Плюс» убачається, що 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №28/1118-01, за яким останньому відступлено право вимоги до позивача за договором №970076416.
В межах ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В той же час, ч. 4 ст. 12 ЦПК України визначає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Положеннями ст. 49 ЦПК України визначено право позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог та змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (ч.2 ст. 51 ЦПК України).
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ч. 4 ст. 51 ЦПК України).
Отже, виключно позивач наділений правом, обирати належного відповідача, до якого він звертається із позовом для захисту своїх прав та інтересів. У разі звернення до суду із позовом до неналежного відповідача, саме на позивача покладається ризик пов'язаний із вчиненням чи невчиненням ним певних процесуальних дій.
Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадком.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом.
Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Отже, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
З огляду на зазначене визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.
Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Таліон Плюс» у вказаному спорі є неналежним відповідачем, оскільки договір був укладений з іншою юридичною особою, а саме з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а заявлені позивачем порушення могли бути допущені саме в момент укладення оспорюваного договору. Натомість ТОВ «Таліон Плюс» не порушувало прав позивача, доказів на підтвердження того, що ТОВ «Таліон Плюс» своїми діями чи бездіяльністю порушило права позивача не надано.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявлених вимог.
Інших доводів, які б спростували висновки суду, матеріали справи не місять.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14027, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Рокоссовського, 7, 1 поверх, код ЄДРПОУ 39700642), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (м. Київ, вул. Лейпцизька, 15-б, 1 поверх, код ЄДРПОУ 38569246) про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити;
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Оболонський районний суд м. Києва. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.
Суддя: О.В. Диба