Номер провадження 2/754/4949/21
Справа №754/8435/21
30 серпня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Лісовської О.В.
за участю секретаря - Грей О.П.
позивачки ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, мотивуючи свої вимоги тим, що Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.12.2020 року з відповідачки на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.09.2019 року. Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили. На виконання судового рішення позивачкою було отримано виконавчий лист від 11.01.2021 року та пред'явлений до виконання. Постановою державного виконавця Народицького районного відділу ДВС від 03.02.2021 року було відкрито виконавче провадження. 11.03.2021 року Народицьким районним судом Житомирської області було оголошено розшук відповідачки. За результатами виконання ухвали суду було встановлено місце проживання відповідачки - АДРЕСА_1 . Відповідачка свої зобов'язання за сплатою аліментів не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 01.04.2021 року у розмірі 47933, 45 грн. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд зобов'язати стягувати з відповідачки на користь позивачки пеню за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 14438, 04 грн.
13.07.2021 року до суду надійшли заперечення відповідачки на позов, відповідно до яких вона просить у задоволенні позову відмовити, оскільки вона звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про перегляд заочного рішення суду і на даний час рішення за даною заявою не прийнято.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Лісовської О.В. від 19.07.2021 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про відвід судді.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Панченко О.М. від 22.07.2021 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про відвід судді Лісовської О.В.
02.08.2021 року до суду надійшли заперечення позивачки на заперечення відповідача, відповідно до яких вона просить позовні вимоги задовольнити. Також вказує про те, що ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 12.04.2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду повернуто, а тому судове рішення набрало законної сили.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Лісовської О.В. від 25.08.2021 року відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про відвід судді.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Гринчак О.І. від 26.08.2021 року у задоволенні заяви відповідачки про відвід судді Лісовської О.В. відмовлено.
У судовому засіданні позивачка уточнила позовні вимоги, просила їх задовольнити, стягнути з відповідачки на її користь пеню за несплату аліментів у розмірі 14438, 04 грн.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. 30.08.2021 року до суду надійшло клопотання відповідачки про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що вона не має на кого залишити свою дитину.
Слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи те, що відповідачка тричі не з'явилася у судові засідання без поважних причин, судом було визнано провести розгляд справи у відсутності відповідачки, з урахуванням достатності у матеріалах справи доказів про взаємовідносини сторін.
Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 09.12.2020 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від всіх видів доходів щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.09.2019 року.
Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили. На виконання судового рішення позивачкою було отримано виконавчий лист від 11.01.2021 року та пред'явлений до виконання.
Постановою державного виконавця Народицького районного відділу ДВС від 03.02.2021 року було відкрито виконавче провадження. 11.03.2021 року Народицьким районним судом Житомирської області було оголошено розшук відповідачки. За результатами виконання ухвали суду було встановлено місце проживання відповідачки - АДРЕСА_1 .
У подальшому постановою начальника Народицького районного відділу ДВС від 02.06.2021 року виконавче провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_2 було передано до Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві.
Постановою заступника начальника Дарницького районного відділу ДВС у м. Києві виконавче провадження прийнято до виконання.
Як встановлено при розгляді справи, відповідачка ОСОБА_2 свої зобов'язання за сплатою аліментів не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість з 12.09.2019 року у розмірі 47933, 45 грн., що підтверджується відповідним розрахунком заборгованості державного виконавця.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачкою, розмір пені за період з 12.09.2019 року по 30.04.2021 року становить 14438, 04 грн.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов"язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Правило про стягнення неустойки (пені) в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
З огляду на те, що аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен із прострочених платежів (за кожен місяць).
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15.
Разом з тим, у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі №6-81цс13 викладений правовий висновок, відповідно до якого при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Верховний Суд України вже вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію.
Зокрема, в постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року у справі №6-94цс15 та 16 грудня 2015 року у справі № 6-2696цс15 року міститься правова позиція, відповідно до якої згідно з частиною першою статті 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Оскільки у системному аналізі наведених вище правових норм, неустойка (пеня) за один місяць рахується так: заборгованість за аліментами за місяць помножена на 1 % пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість.
З урахуванням вищевикладеного та вимог діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідачки на користь позивачки повинна бути стягнута пеня у розмірі 14438, 04 грн. за період з 12.09.2019 року по 30.04.2021 року включно.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 280-284 ЦПК України, ст. 180, 182, 185, 187, 194-196 Сімейного Кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів за період з 12.09.2019 року по 30.04.2021 року у розмірі 14438, 00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 908, 00 грн.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідачка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення виготовлений 07 вересня 2021 року.
Суддя О.В.Лісовська