Справа № 462/6452/21
Іменем України
03 вересня 2021 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби «Львів» 7 прикордонного Карпатського загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, студента ЛНМУ ім. Данила Галицького, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 , 26.08.2021 року о 19 год. 00 хв. під час перевірки документів у пасажирів авіарейсу LOT № 763 сполученням «Варшава-Львів» була виявлена особа, яка пред'явила на паспортний контроль закордонний паспорт громадянки США № НОМЕР_1 виданий 02.10.2020 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Під час додаткового вивчення питання щодо наявності законних підстав для перетинання державного кордону України дана особа надала додатково паспорт України № НОМЕР_2 , виданий 09.10.2017 року на ім'я ОСОБА_1 . Відтак наявність паспорта громадянина США у громадянина України ОСОБА_1 є порушенням, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» у правочинах відносинах з Україною визнається лише громадянство України, тому ОСОБА_1 порушив вимоги ст. 2, 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету міністрів України № 57 від 27.01.1995 року, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
У суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнав повністю, при цьому просив врахувати, що допустив таке порушення у зв'язку із незнанням вимог законодавства про правила перетину державного кордону України.
Частина 1 ст. 204-1 КУпАП передбачає відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу чи без дозволу відповідних органів влади.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , який є громадянином України та одночасно громадянином США, при спробі перетину державного кордону України надав паспорт громадянина США.
З наданих у суді пояснень ОСОБА_1 та матеріалів, доданих до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що ним було пред'явлено у тому числі і паспорт громадянина України на його ім'я.
Разом з тим, ст. 4 Конституції України проголошено, що в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1 ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року № 2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Таким чином, в'їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.
З даного приводу слід зазначити, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього Закону.
Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27.01.1995 року № 57.
Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, у тому числі паспорт громадянина України.
Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в'їзд на територію України громадянами України за пред'явленням паспортів, виданих на ім'я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов'язанні керуватись правовою нормою п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в ч. 1 ст. 3 Європейської конвенції «Про громадянство» - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.
Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України. Згідно ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється у пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у ст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 правил перетинання державного кордону громадянами України, що затвердженні постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в'їзд в Україну.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним, тобто адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Враховуючи наведене, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, тобто спроба незаконного перетинання державного кордону України у пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням. При цьому, у кожному конкретному випадку суд має вирішувати питання про визнання діяння малозначним, виходячи з того, що його наслідки не представляють суспільної небезпеки, не завдали або не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З огляду на характер скоєного адміністративного правопорушення, відсутність даних про те, що ОСОБА_1 раніше притягувалася до адміністративної відповідальності, враховуючи, що правопорушенням не заподіяно матеріальної шкоди, а дії ОСОБА_1 не становили великої суспільної небезпеки, не спричинили і не могли спричинити значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам інших осіб, тому дане правопорушення слід вважати малозначним.
ЄСПЛ у рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що попереджувальних цілей щодо ОСОБА_1 можливо досягти без застосування засобів адміністративного впливу та із застосуванням такого виховного заходу, як усне зауваження, який буде достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення нових правопорушень, а відтак суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 положення ст. 22 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності, обмежившись оголошенням усного зауваження.
Згідно ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. 7, 9, 22, 252, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ухвалив:
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Провадження у справі - закрити.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення через Залізничний районний суд м. Львова.
Суддя/підпис/ Н. М. Галайко
З оригіналом згідно.
Суддя: