Справа № 485/851/21
Провадження №2-а/485/10/21
Рішення
іменем України
07 вересня 2021 року м.Снігурівка
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Соловйова О.В.,
секретар судового засідання Шеремет Ю.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка у порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції Чепіженко Ю.Ю., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
05 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції Чепіженко Ю.Ю., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтовує тим, що 30 березня 2021 року інспектором СРПП ВП №2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області лейтенантом поліції Чепіженко Ю.Ю. складено постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАБ № 074522, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн за те, що він керуючи транспортним засобом MITSUBISHI NATIVA реєстраційний номер НОМЕР_1 не пред"явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п.п. 2.1 а ПДР України та п. 2.4 ПДР України.
З притягненням до адміністративної відповідальності позивач не згоден, вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи. Зазначив, що 30 березня 2021 року поліцейський зупинив його транспортний засіб без будь-яких правових підстав. При цьому, за кермом транспортного засобу він не перебував, за кермом була інша особа, тому поліцейський взагалі в нього не вимагав надати для перевірки посвідчення водія. На його прохання, як власника транспортного засобу, повідомити йому на якій підставі зупинено транспортний засіб, поліцейські вказали що на його автомобілі начебто недостатньо освітлений задній номерний знак. Після його зауважень, що задній номерний знак повністю освітлений і що вказане може бути зафіксовано на боді камері або іншим способом, що це також можуть підтвердити свідки, поліцейські жодним чином не відреагували. Жодних доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, стосовно вчинення ним адміністративного правопорушення поліцейським не надано та в оскаржуваній постанові такі докази не зазначені та до неї не додані.
Крім того, позивач вказує, що з оскаржуваною постановою він ознайомлений не був, копії постанови не отримував, будь-яких дій, передбачених нормами КУпАП, які повинні передувати винесенню такої постанови, поліцейські не вчиняли, зокрема, не роз'яснили його прав, передбачених ст. 268 КУпАП.
На підставі викладеного, просить скасувати постанову серії БАБ № 074522 від 30 березня 2021 року про накладення на нього адміністративного стягнення та провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.
26 липня 2021 року до суду надійшов відзив Головного управління національної поліції в Миколаївській області на адміністративний позов, у якому представник відповідача Чуприна О. просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Відповідно до поданого відзиву послався на те, що оскаржувана постанова прийнята згідно норм чинного законодавства та дотриманням вимог КУпАП. Крім цього в якості доказу по справі подано ДВД-диск (а.с.27-38).
30 липня 2021 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив Головного управління національної поліції в Миколаївській області.
10 серпня 2021 року надійшли заперечення Головного управління національної поліції в Миколаївській області.
У судове засідання учасники справи не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій просив справу слухати у його відсутність, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник Головного управління національної поліції в Миколаївській області також згідно поданої заяви просив про розгляд справи за відсутності представника відповідача, позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції Чепіженко Ю.Ю. про причини неявки суд не повідомила.
У відповідності до ст. 205 КАС України суд розглянув справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній доказів.
За неявки у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, згідно ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши докази по справі, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що постановою інспектора СРПП ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області лейтенанта поліції Чепіженко Ю.Ю. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ № 074522 від 30 березня 2021 року, позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 424 грн (а.с.8).
Відповідно до змісту вказаної постанови, 30 березня 2021 року о 21:37 в м.Снігурівка по вул. Центральна, 138, водій керуючи а/м MITSUBISHI NATIVA н/з НОМЕР_1 не пред"явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії "В", чим порушив п.п. 2.1 а ПДР України та п.п. 2.4 ПДР України.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з ст. 6 Закону України "Про Національну поліцію", поліція у своїй діяльності керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України "Про Національну поліцію" під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" безпосередньо встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою КМУ від 10.10.2001р. №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП України про адміністративні правопорушення, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Відповідно до положень п. 2.1 а ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
А згідно із п. 2.4 (а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1, а саме посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс.
Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП передбачає що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Однак матеріали не містять доказів вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
На підтвердження своїх доводів викладених у відзиві на позов відповідачем надано ДВД-диску, на ньому міститься 10 (десять) відео файлів, з яких 1 (один) відеозапис з назвою 0000000_00000020210330215223_0187 зроблений з використанням нагрудної відеокамери (відеореєстратора) працівника поліції. Інші 9 (дев'ять) відео зроблені за допомогою мобільного телефону.
Однак як вбачається з відео з назвою 0000000_00000020210330215223_0187, на 10хв.30сек. вказаного відео позивач погодився надати працівнику поліції посвідчення водія та не погодився надати реєстраційний документ на транспортний засіб. На 10хв.40сек. відео позивач пред'явив працівнику поліції документ (з відео не вбачається який саме документ пред'явив позивач). Оскільки події відбувалися вночі, працівник поліції намагався посвітити на пред'явлені позивачем документи за допомогою мобільного телефону, однак, як вбачається з розмови, оскільки позивач заперечував проти фото- чи фідеофіксації змісту пред'явлених документів, він не надав можливості працівнику поліції посвітити телефоном на документи. Після цього працівник поліції запропонував позивачу посвітити на документи власним телефоном, на що позивач погодився, взяв в автомобілі мобільний телефон, розмістив на капоті документи, та почав вмикати мобільний телефон.
На 11хв.40сек. відео з назвою 0000000_00000020210330215223_0187 закінчується. Суду не надано відеозапису на якому б були зафіксовані події які відбувалися після того як позивач розмістив на капоті автомобіля документи та почав вмикати телефон аби посвітити на документи, зокрема того факту, що позивач передумав пред'являти працівникам поліції посвідчення водія та не пред'явив його.
При цьому в своїх запереченнях відповідач посилається на те, що відповідно до п. 3.3. Розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівникам патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них , затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03.02.2016 № 100, нагрудна відеокамера (відео реєстратор) повинна активовуватися працівником патрульної поліції та знаходитися у режимі відеозйомки при будь-якому контакті з особами. Незважаючи на вказані твердження, відповідачем не надано відео з відеореєстратора на якому б були зафіксовані наступні події.
Окрім того, з наданих відеозаписів не вбачається що позивач погодився пред'явити посвідчення водія вже після складання оскаржуваної постанови, та про вказану обставину відповідач не зазначає в своєму відзиві.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, оскільки з наданого відповідачем відеозапису вбачається погодження позивача пред'явити посвідчення водія, та фактично після вказаного погодження відеозапис припиняється, а також те, що відповідачем не надано відеозапис на якому б було зафіксовано, що в подальшому позивач змінив свою позицію, передумав пред'являти працівникам поліції посвідчення водія та не пред'явив його, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Окрім цього, згідно з Розділом III Наказу Міністерства Внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395 "Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" та ст. 222 КУпАП органи Національної Поліції вправі розгляди справи про адміністративні правопорушення. Звідси випливає, що позивач, як особа щодо якої буде здійснюватись розгляд справи про адміністративні правопорушення, має передбачені законом права та обов'язки.
Згідно з розділом III п.4 "Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі" особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, користується правами, визначеними у статті 268 КУпАП.
Відповідно до ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач був ознайомлений з постановою, відповідно що йому були роз"яснено його права та вручено копію постанови, оскільки в постанові про накладення адміністративного стягнення вказані відмітки відсутні.
Посилання відповідача у відзиві на той факт, що на відео зафіксований факт ознайомлення позивача з права не відповідає дійсності, оскільки на жодному з наданих відеозаписів не зафіксований факт роз'яснення позивачу його прав. Окрім того, на жодному з наданих відеозаписів не зафіксований факт складання оскаржуваної постанови, та не зафіксовано факту повідомлення позивача про те, що відносно нього буде чи було складено оскаржувану постанову. На 1хв.59сек. відео з назвою KRAH6823 зафіксований лише факт повідомлення позивача про складення відносно нього іншої, ніж оскаржувана, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення п. 2.3в ПДР України.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
У відповідності до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка у протилежному випадку вважається добросовісною.
Відповідно до п.1 ст.247 КпАП України, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
З огляду на вищенаведене, зважаючи на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність вини позивача у вчиненні правопорушення, суд з урахуванням приписів п.3 ч.3 ст. 286 КАС України, приходить до висновку про необхідність скасування рішення суб'єкта владних повноважень (інспектора СРПП ВП № 2 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області) про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, і закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа
Факт сплати позивачем судового збору у розмірі 454,00 грн підтверджується квитанцією про сплату за № 28 від 05.07.2021 року (а.с.1).
Зважаючи на обставини задоволення адміністративного позову, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 5-9, 72-77, 90, 241-243, 245-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Миколаївській області, третя особа інспектор СРПП відділення поліції № 2 Баштанського районного відділу поліції ГУНП в Миколаївській області лейтенант поліції Чепіженко Ю.Ю., про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії БАБ № 074522 від 30 березня 2021 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу в розмірі 425 грн. - скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління національної поліції в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 454,00 грн (чотириста п"ятдесят чотири грн 00 коп.).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Повний текст рішення складено 07.09.2021 року.
Суддя О.В. Соловйов