Справа № 474/678/21
Провадження № 2/474/214/21
про повернення позовної заяви
07.09.21 року смт. Врадіївка
Суддя Врадіївського районного суду Миколаївської області Сокол Ф.Г. під час вирішення питання про відкриття провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
встановив:
03.09.2021р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому просить стягнути о останнього на свою користь борг за спожиту електроенергію в сумі 1 778 грн. 08 коп.
Ухвалою суду від 03.09.2021р. дану позовну заяву залишено без руху у зв'язку не відповідністю її вимогам п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 4 ст. 177 ЦПК України.
Так зокрема в ухвалі позивачу зазначено, про необхідність усунення недоліків позовної заяви щодо:
- зазначення реквізитів виставлених відповідачу рахунків за спожиту електроенергію, якого часового періоду стосуються вказані рахунки, на яку суму вони виставлені, яким чином отримані відповідачем;
- зазначення підстав звільнення від сплати судового збору, подання клопотання, заяви про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору чи доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначених Закону України “Про судовий збір”.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху направлена позивачу 03.09.2021р., в порядку ч. 5 ст. 272 ЦПК України, на офіційну електронну адресу останнього.
В ухвалі від 03.09.2021р. позивачу надано строк протягомтрьох днів з дня отримання ухвали усунути недоліки щодо оформлення позову.
07.09.2021р. до суду від представниці позивача ОСОБА_2 , на виконання ухвали від 03.09.2021р., надійшов лист № 18-12/1193 від 07.09.2021р., у якому остання вказує щодо обставин виставлення ОСОБА_1 рахунків за спожиту електроенергію, направлення претензії про сплату боргу та попередження про припинення постачання електроенергії. На підтвердження вказаних обставин до листа додано відповідні докази.
З огляду на вище викладене слід дійти висновку, що позивачем виконано вимоги ухвали суду від 03.09.2021р. в частині дотримання приписів п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України щодо викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Водночас в частині виконання приписів ч. 4 ст. 177 ЦПК України щодо долучення до позовної заяви документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, слід зазначити таке.
У листі № 18-12/1193 від 07.09.2021р. представниця позивача Люта Л.В. вказує, що запис у платіжному дорученні № 10659 від 26.08.2021р. у призначенні платежу де зазначено: “судовий збір для подачі заяви про видачу судового наказу”, зроблено помилково, судовий збір в сумі 2 043 грн. перераховано на необхідні реквізити, які надішли на розрахунковий рахунок Державного бюджету, а тому просить 2 043 грн. вважати перерахованими за позовною заявою
позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за електричну енергію в сумі 1 778,08 грн.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України “Про судовий збір” судовий збір справляється:
за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;
за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;
за видачу судами документів;
у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Оскільки законодавством не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” № 2346-ІІІ від 05.04.2001р. і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.
У зв'язку з чим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
При цьому відповідно до п.п. 2.14., 3.7. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р. (зі змінами), платіжне доручення засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку.
Реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Листом № 25-111/1438-7141 від 09.06.2011р. Національний банк України роз'яснив, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті “Призначення платежу”, вирішується між сторонами переказу без участі банку.
Отже чинним законодавством не наділено суд правом на власний розсуд змінювати призначення платежу зазначеному в платіжному документі про сплату судового збору. Суд, вирішуючи питання про прийняття до розгляду позовної заяви чи іншої заяви, лише перевіряє їх на відповідність приписам ЦПК України, а також перевіряє вірність сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України “Про судовий збір”.
В ракурсі вищевикладеного слід також зазначити, що за кожним судом закріплено один розрахунковий рахунок, на який сплачується судовій збір за всі позовні заяви та інші заяви, які надходять до суду, а тому в платіжному документів має бути обов'язково зазначено за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
Таким чином позивачем, станом на 07.09.2021р., в строк встановлений судом, не усунено недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі суду від 03.09.2021р., щодо зазначення підстав звільнення від сплати судового збору, подання клопотання, заяви про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору чи доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначених Закону України “Про судовий збір”.
Згідно ч.ч. 3, 6 ст. 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
У разі скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи для продовження розгляду суд не має права повторно повертати позовну заяву.
Враховуючи вищевикладене позовну заяву слід вважати неподаною та повернути її позивачу.
Відповідно до ч. 7 ст. 185 ЦК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись ст.ст. 185,259-261, 263 ЦПК України, -
постановив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Миколаївська електропостачальна компанія” до ОСОБА_1 про стягнення боргу - вважати не поданою та разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Ф.Г. Сокол