06.09.2021 Справа №469/104/21
2/469/480/21
31 серпня 2021 року смт.Березанка
Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Тавлуй В.В.,
за участю секретаря судового засідання Рогозевич С.О.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 - не з'явився
представник позивача Зайченко О.В. - не з'явився,
відповідач ОСОБА_3 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач ОСОБА_4 09.02.2021 року звернувся до Березанського районного суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на його користь 250000 грн. 00 коп. заборгованості за Договором позики від 20 вересня 2018 року, а з врахуванням інфляційних витрат за користування грошовими коштами та 3% річних за користування грошовими коштами, всього стягнути з відповідача на його користь 279 241,78 коп.
Заявлені вимоги обґрунтував тим, що між ним та відповідачем 20.09.2018 року було укладено письмовий договір позики, на підставі якого в той же день він позичив відповідачу кошти у розмірі 250000,00 грн. строком на шість місяців згідно п.4.1. договору.
Відповідно до п.5.2. Договору після закінчення строку, визначеного п.4.1. Договору, позичальник зобов'язується протягом тридцяти календарних днів повернути позикодавцеві позику. Таким чином, строк повернення позики, який було встановлено Договором - 20 квітня 2019 року.
На підтвердження укладення договору позики у відповідності до п.5.5 Договору позики відповідачем 20 вересня 2018 року було особисто написано розписку про отримання в борг від позивача 250000 грн.
Оскільки після настання строку повернення позики відповідач позику у добровільному порядку не повернув, до того ж, перестав відповідати на телефонні дзвінки, змінив місце мешкання та телефонні номери, позивач, посилаючись на наведені обставини та положення ст.ст.202, 526, 610, 612, ч.2 ст.625, 1046, 1047 ЦК України просить задовольнити його позовні вимоги.
16 березня 2021 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
У судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися.
Представник позивача надіслав до суду заяву, до якої долучив оригінали договору позики від 20.09.2018 року та розписку ОСОБА_3 від 20.09.2018 року, і у якій просив розглянути справу за їх відсутності, під час судового розгляду оглянути надіслані ним докази, та висловив згоду на ухвалення заочного рішення у справі (а.с.48-49).
Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання неодноразово повідомлявся у встановленому порядку через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву суду не наддав (а.с.30, 38, 41, 44).
Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Згідно вимог, встановлених ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, 20.09.2018 року між позикодавцем ОСОБА_1 та позичальником ОСОБА_3 було у письмовій формі укладено договір позики (а.с.15), згідно якого позивач зобов'язався надати відповідачу кошти у розмірі 250000,00 грн. строком на шість місяців (п.2.1, 4.1. договору) .
Відповідно до п.5.2. Договору після закінчення строку, визначеного п.4.1. Договору, позичальник зобов'язується протягом тридцяти календарних днів повернути позикодавцеві позику.
На підтвердження укладення договору позики у відповідності до п.5.5 Договору позики відповідачем 20 вересня 2018 року було особисто написано розписку про отримання в борг від позивача 250000 грн., що підтверджується копією зазначеної розписки та оглянутим у судовому засіданні її оригіналом (а.с.16).
Відповідно до п.5.2. Договору строк повернення позики відповідачем настав 20 квітня 2019 року.
Станом на дату ухвалення рішення у даній справі, будь-які дані щодо здійснення відповідачем ОСОБА_3 виплат на користь позивача ОСОБА_1 на виконання його зобов'язань за договором позики від 20.09.2018 року, у суду відсутні.
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі існують правовідносини, що виникли з факту укладання договору позики, які регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України.
Так, відповідно ст.ст.525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
За правилами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-79цс14 відповідно до норм ст.ст.1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дати її отримання.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Таким чином, за відсутності доказів зворотнього, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь 250000,00 грн. заборгованості за Договором позики від 20 вересня 2018 року.
Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сум інфляційних витрат за користування грошовими коштами та 3% річних за користування грошовими коштами, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання перед позивачем за укладеним з ним Договором позики від 20 вересня 2018 року щодо своєчасного повернення позичених коштів.
Правові наслідки порушення зобов'язання передбачені Главою 51 ЦК України.
Так, згідно положень ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На обґрунтування своїх вимог в частині стягнення з відповідача сум інфляційних витрат за користування грошовими коштами та 3% річних за користування грошовими коштами позивач, з посиланням на положення ч.2 ст.625 ЦК України, надав суду розрахунки суми індексу інфляції за весь час прострочення за період з 20.04.2019 року по 20.04.2021 року на суму 14550,00 грн. (а.с.4-5) та розрахунок 3% річних за користування грошовими коштами за період з 20.04.2019 року по 20.04.2021 року на суму 14691,78 грн. (а.с.5-6), з правильністю яких погоджується суд.
Таким чином, позивачем, на думку суду, відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України доведено підстави та розмір цієї частини позовних вимог, а тому вони підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розмір судових витрат при ухваленні рішення по суті спору, суд виходить з наступного.
У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача на його користь 2792,41 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу та 100,00 грн. витрат адвоката організаційно-технічного характеру.
Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до положень ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, зокрема, враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На обґрунтування вимог щодо стягнення з відповідача на його користь судових витрат позивачем надано квитанцію про сплату судового збору на суму 2792,41 грн. (а.с.1), копію Договору про надання правової допомоги від 04.02.2021 року, укладеного між позивачем та адвокатом Зайченком О. В. (а.с.10-12), умовами якого визначений адвокатський гонорар у розмірі 5000,00 грн. (п.5 Договору), Акт узгодження розрахунку вартості послуг від 04.02.2021 року з детальним описом та вартістю послуг адвоката (а.с.19), Акт надання послуг від 08..02.2021 року на підтвердження виконання адвокатом послуг клієнту ОСОБА_1 (а.с.20) та Акт про відшкодування витрат Адвоката організаційно-технічного характеру, понесених у зв'язку з виконанням договору на суму 100,00 грн. (а.с.21).
Дослідивши зазначені документи, суд, з врахуванням ціни позову та значення справи для позивача, який з вини відповідача тривалий час позбавлений можливості користуватися належними йому грошовими коштами у розмірі 250000,00 грн., який є значним, дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення судові витрати пов'язані з розглядом справи, та їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь понесених ним судових витрат підлягають задоволенню у повному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задовольнити у повному обсязі.
Стягнути зі ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , 250 000 (двісті п'ятдесят тисяч) гривень 00 копійок заборгованості за Договором позики від 20 вересня 2018 року, 14 550,00 грн. інфляційних витрат за користування грошовими коштами, 14691,78 грн. - 3% річних, нарахованих за користування грошовими коштами, а всього стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 279 241 (двісті сімдесят дев'ять тисяч двісті сорок одну) гривню 78 копійок.
На підставі ст.133, 141 ЦПК України стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 7892 (сім тисяч вісімсот дев'яносто дві) гривні 41 копійку, з яких: 2792,41 грн. судового збору, 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, 100,00 грн. витрат, пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи та підготовки до її розгляду.
Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Дата складення повного тексту рішення 06 вересня 2021 року.
Суддя: