Справа № 467/583/21
1-в/467/122/21
30.06.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі :
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в дистанційному режимі відеоконференції між Арбузинським районним судом Миколаївської області та ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» заяву засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
До Арбузинського районного суду Миколаївської області надійшла заява засудженого ОСОБА_4 у якій просив звільнити його від відбування покарання умовно-достроково.
Заява ОСОБА_4 мотивована тим, що вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України із застосуванням ст.71 КК України до покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі та він відбуває призначене покарання. З 10.06.2018 року та по теперішній час відбуває покарання у Арбузинській виправній колонії №83 Миколаївської області. За час відбування покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія ВК №83» засуджений вказує, що відбув більше 3/4 строку призначеного покарання, характеризується позитивно, мав трудові договори та працював, не порушуючи умов договору, виконував роботи з благоустрою колонії, за добру поведінку та сумлінне ставлення до праці має заохочення у виді подяки від начальника установи та одне не погашене стягнення, як, на його думку, мало бути погашене через 3 місяці. Має двох малолітніх доньок та матір пенсіонерку. Свою вину у вчиненому злочині визнає, кається. В зв'язку з викладеним засуджений вважає, що довів своє виправлення та просить звільнити його від подальшого відбування покарання умовно-достроково.
Судом витребувано особову справу засудженого та призначено розгляд справи у дистанційному режимі відеоконференції з ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)».
У ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» витребувано ряд документів, зокрема відомості про працевлаштування ОСОБА_4 та залучення до робіт з благоустрою установи, його характеристику станом на момент розгляду справи, довідку про заохочення та стягнення.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_4 заяву про умовно-дострокове звільнення від подальшого відбування покарання підтримав. Вважав, що виправився та просив суд звільнити його від подальшого відбування покарання, зважаючи на незначний термін покарання, що йому залишилось відбувати та необхідність догляду за дітьми.
Прокурор вважав, що клопотання засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення не підлягає задоволенню, оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Заслухавши думку прокурора, засудженого, вивчивши матеріали клопотання та особову справу засудженого ОСОБА_4 , суд встановив наступне.
ОСОБА_4 був засуджений 02.06.2015 року вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.297 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки.
Крім того, ОСОБА_4 був засуджений 08.09.2015 року вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці, з визначенням на підставі ч.4 ст.70 КК України вирок Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.06.2015 року виконувати самостійно. Покарання у виді арешту відбув 16.02.2016 року.
ОСОБА_5 відбуває покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20.03.2018 року, яким його було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України, до призначеного даним вироком покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Врадіївського районного суду Миколаївської області від 02.06.2015 року та остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 20.04.2018 року.
На виконання вироку Врадіївського районного суду Миколаївської області від 20.03.2018 року ОСОБА_5 був затриманий 11.05.2018 року.
Санкцією ч.3 ст.297 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від чотирьох до семи років, що відповідно до положень ст.12 КК України є тяжким злочином. Відтак, ОСОБА_5 відбуває покарання за вчинення злочинів, один з яких є тяжким.
Згідно ст.81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Відповідно до положень пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого, при цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Таким чином, умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання можливе лише за сукупністю так званої матеріальної підстави та формальної передумови, де матеріальною підставою умовно-дострокового звільнення є доведеність засудженим своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці свого виправлення, а формальною передумовою є відбуття засудженим певної частини покарання (ч.3 ст.81 КК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України виправлення засудженого процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Згідно роз'яснень п. 2, 17 постанови № 2 від 26.04.2002 року Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання - того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. Зокрема, слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці.
Щодо сумлінної поведінки засудженого, то під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги режиму утримання у колонії, не допускав порушень, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації установи відбування покарань ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
В силу ст.9 КВК України, засуджені зобов'язані виконувати встановлені законодавством обов'язки громадян України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб, виконувати вимоги адміністрації органів і установ виконання покарань, ввічливо ставитися до персоналу, а також до інших засуджених.
Тож, дотримання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов'язком, а не правом засудженого і вирішальне значення має саме активна діяльність засудженого, який своєю поведінкою, системою вчинків доводить, що виправився і заслуговує на умовно-дострокове звільнення, а не його утримання від неправомірної поведінки.
Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про те, засуджений виправився має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування такої пільги.
ОСОБА_4 в місцях позбавлення волі перебуває з 11.05.2018 року.
З 08.06.2018 року відбуває покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» Миколаївської області.
ОСОБА_4 відбув більше 2/3 призначеного йому покарання за умисний тяжкий злочин, що свідчить про наявність формальних передумов для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Згідно матеріалів особової справи засудженого та наданої ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» характеристики від 29.06.2021 року, ОСОБА_4 в під час тримання в ДУ «Кропивницький слідчий ізолятор» Кіровоградської області до дисциплінарної відповідальності не притягувався, стягнень та заохочень не мав. З 08.06.2018 року відбуває покарання в ДУ «Арбузинська виправна колонія (№83)» Миколаївської області. Згідно ч.1 ст. 118 КВК України працевлаштований робітником з благоустрою колонії. До праці ставиться відповідально. Згідно ч.5 ст.118 КВК України залучається без оплати праці до робіт з благоустрою колонії, поліпшення житлово-побутових умов та до допоміжних робіт. Роботи виконує в повному обсязі, до праці ставиться сумлінно, постійно проявляє трудову ініціативу.
За період відбування 2 рази притягувався до дисциплінарної відповідальності. Допущені порушення виражались у порушенні розпорядку дня та зберіганні заборонених предметів. На даний час стягнення частково погашені у встановленому законом порядку. 1 раз заохочувався правами начальника установи. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом колонії. Спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку. Завжди має охайний зовнішній вигляд. Відповідально ставиться до майна установи і предметів якими користується у побуті та при виконанні дорученої роботи. До виконання передбачених законом вимоги персоналу установи ставиться завжди сумлінно. Самостійно виконує роботи з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок для їх виконання. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться відповідально, не потребує контролю з боку представників адміністрації. Бере особисту участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі. Відповідно до ст. 127 КВК України бере участь у роботі самодіяльних організацій, проявляє соціально-корисну активність в організації їх роботи. Відповідно до ст.123 КВК України залучений до участі в програмі диференційованого виховного впливу «Освіта» та «Підготовка до звільнення». Підтримує зв'язки з родичами шляхом листування, отримує від них посилки.
Відповідно до попередньої характеристики, від 11.02.2021 року, ОСОБА_4 також характеризується позитивно. При цьому суд зауважує, що характеристика від 11.02.2021 року містить недостовірні дані про відсутність у ОСОБА_4 непогашених стягнень.
Характеристик засудженого за період до 11.02.2021 року матеріали особової справи не містять.
Згідно довідки №318 від 29.06.2021 року, наданої адміністрацією установи виконання покарань на вимогу суду, засуджений ОСОБА_4 був працевлаштований: по виготовленню бруківки згідно договору цивільно-правового характеру №159/18 від 01.10.2018 року; робітником з благоустрою колонії згідно договору цивільно-правового характеру №110/20 від 02.04.2020 року; пекарем згідно трудового договору №2/21 від 15.01.2021 року. Відповідно довідки №320 від 29.06.2021 року, ОСОБА_4 залучався до робіт з благоустрою колонії, прилеглої до неї території, поліпшення житлово-побутових умов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення колонії продовольством.
Згідно довідки №317 від 29.06.2021 року протягом 2019 року виконання норм виробітку засудженим було на низькому рівні, а в деякі місяці відсутнє взагалі. У 2020 році наявні записи про погодинний облік робочого часу засудженому у період з травня по грудень. В усі інші періоди записи відсутні. Згідно довідки про заохочення та стягнення від 29.06.2021 року, матеріалів особової справи, ОСОБА_4 один раз заохочувався за добру поведінку та сумлінне ставлення до праці у ІІ кварталі 2020 року, двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності: 06.03.2019 року із застосуванням стягнення у виді догани (відсутній на перевірці), та 15.01.2021 року із застосуванням стягнення (виявлено та вилучено мобільний телефон).
Положеннями ч.14 ст. 134 КВК України визначено, якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається таким, що не має стягнення.
Таким чином, відповідно до ч.14 ст.134 КВК України, стягнення, накладене на ОСОБА_4 15.01.2021 року на час розгляду справи є діючим.
Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22.11.2019 року у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_4 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким було відмовлено.
З огляду на наведене, засуджений ОСОБА_4 на даному етапі відбуття покарання позитивно характеризується та проявляє активність, яка свідчить про те, що він стає на шлях виправлення, однак має місце і його негативна поведінка в установі відбування покарання, так як засуджений двічі притягувався до дисциплінарної відповідальності і має непогашене стягнення.
Крім того, матеріали особової справи містять дані про те, що ОСОБА_4 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, при цьому до нього застосовувались заохочувальні норми у виді звільнення від відбування покарання з випробуванням. Однак, це не призвело до позитивних змін в особистості засудженого і не створило у нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, як наслідок, під час іспитового строку він знову вчинив умисний злочин.
Враховуючи викладене, повно та всебічно вивчивши відомості про особу засудженого, з огляду на суспільну небезпеку вчинених ним злочинів, наявність матеріалів, які свідчать про його негативну поведінку в установі відбування покарання, значну частину невідбутого покарання, суд дійшов до висновку, що мета призначеного ОСОБА_4 покарання не досягнута та його умовно-дострокове звільнення на даному етапі відбування покарання є недоцільним.
Суд приймає до уваги визнання засудженим вини та каяття у вчиненні злочину, за який він відбуває покарання, а також наявність дружини, малолітніх дітей та матері похилого віку про що зазначено у клопотанні, проте наявність таких обставин не є визначальною для вирішення питання щодо звільнення особи. Підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання, передбачені ст.81 КК України, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому у задоволенні клопотання засудженого належить відмовити.
Керуючись ст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст. 537, ст. 539 КПК України, суд, -
У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_4 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.
Повний текст ухвали проголошено 05.07.2021 року о 12 год. 45 хв.
Суддя ОСОБА_1