Справа № 127/17611/21
Провадження № 2-а/127/189/21
06 вересня 2021 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Яковенко Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
Позивач звернулася з позовом до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, мотивуючи позовні вимоги тим, що вона є уродженкою міста Торецьк Донецької області та проживає на території міста Вінниці. ОСОБА_1 є власником квартири в м. Донецьк.
В травні 2021 року позивачу стало відомо, що у випадку несплати грошових коштів за комунальні послуги «органи державної влади» тимчасово окупованих територій будуть приватизовувати належні власникам квартири. З метою збереження схоронності своєї власності, ОСОБА_1 05.07.2021 року перетнула лінію розмежування з тимчасово окупованою територією через КПВВ «Новотроїцьке» Волноваського району Донецької області та в'їхала в місто Донецьк. Проте, під час перетину кордону позивачу було повідомлено, що в зворотному напрямку вона може перетнути КПВВ «Новотроїцьке» лише через два тижні, в зв'язку з поширенням хвороби СОVID-19. Водночас, їй зазначили, що в разі перетину Державного кордону України в пункті пропуску «Гоптівка» Харківської області можна буде виїхати в будь-який час, але в цьому випадку її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 204-2 КУпАП. Після сплати грошових коштів за комунальні послуги, в позивача виникла необхідність щодо виїзду з тимчасово окупованої території, так як у відпустці вона перебувала по 07.07.2021 року включно. Так, 07.07.2021 року на електронну адресу Харківського прикордонного загону ОСОБА_1 направила лист, в якому зазначила, в разі не виїзду на територію України до 07.07.2021 року її можуть позбавити права на працю, що є обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність. Після цього, позивач 07.07.2021 року близько 12.00 год. перетнула пункт пропуску «Успенка» на кордоні з Російською Федерацією. При в'їзді на територію України 08.07.2021 року через пункт пропуску «Гоптівка» заступником начальника віпс відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченком А.І. відносно позивача було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700,00 грн. З вказаною постановою ОСОБА_1 не погоджується, тому звернулася до суду з цим позовом та просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №152183 від 08.07.2021 року, винесену заступником начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченком А.І. за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Також просила стягнути з відповідача судовий збір.
В судове засідання позивач не з'явилася, проте подала до суду заяву в якій зазначила, що просить розглянути справу у порядку письмового провадження без участі позивача.
Представник відповідача Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону в судове засідання не з'явився, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Заяв та заперечень від відповідача до суду не надходило, що за приписами статті 205 КАС України не є перешкодою у розгляді справи по суті заявлених позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Відповідно до ст 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що постановою №152183 заступника начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченка Артема Ігоровича від 08.07.2021 року на Коншину Марію було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-2 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 1700,00 грн. (а.с. 10-11). Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 08.07.2021 року о 08:40 в пункті пропуску через державний кордон «Гоптівка» виявлено порушення - 07.07.2021 року близько 12.00 год. ОСОБА_1 порядку виїзду з тимчасово окупованої території України в районі пункту пропуску «Успенка» (рух через який припинено) поза визначеними контрольними пунктами в'їзду-виїзду, чим порушила вимоги п. 3 Порядку затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2019 року № 815, відповідно до якого в'їзд або виїзд до/з тимчасово окупованої території здійснюється виключно через контрольний пункт в'їзду-виїзду. Своїми діями громадянка ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-2 КУпАП. Оскаржувана постанова була винесена за участю позивача, яка визнала факт виїзду 07.07.2021 року близько 12.00 год. з ТОТ поза КПВВ. та вручено особі в той же день.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 12) та проживає на території м. Вінниці, що підтверджується довідкою внутрішньо-переміщеної особи (а.с. 19).
Відповідно до наказу Сьомого апеляційного адміністративного суду №228-в/к від 05.07.2021 року помічнику судді Коншиній М.В. було надано частину щорічної основної відпустки за період роботи з 01.10.2020 року по 30.09.2021 року тривалістю три календарні дні, з 05.07.2021 року по 07.07.2021 року (а.с. 20).
Слід відзначити, що 07.07.2021 року на електронну адресу Харківського прикордонного загону ОСОБА_1 направила лист, в якому зазначила, в разі не виїзду на територію України до 07.07.2021 року її можуть позбавити права на працю, що є обставиною, яка виключає адміністративну відповідальність (а.с. 13-15).
Частиною 1 ст. 204-2 КУпАП визначено, що за порушення порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї - тягне за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 12 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» в редакції від 26.11.2020 року, за порушення якої позивача було притягнуто за ст. 204-2 КУпАП, передбачено, що в'їзд осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзд осіб, переміщення товарів з таких територій здійснюються через контрольні пункти в'їзду-виїзду… Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів із таких територій визначаються Кабінетом Міністрів України.
Порядок в'їзду осіб, переміщення товарів на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях і виїзду осіб, переміщення товарів з таких територій, затверджений постановою КМ України від 17.07.2019 року. За № 815, передбачає, що в'їзд/виїзд осіб, у тому числі транспортних засобів, за допомогою яких вони переміщуються, а також переміщення товарів на тимчасово окуповані території та з таких територій здійснюється виключно через визначені контрольні пункти в'їзду-виїзду відповідно до вимог цього Порядку (п.3). Кількість контрольних пунктів в'їзду-виїзду, місцезнаходження і межі їх режимних та сервісних зон (у тому числі об'єктів сервісного обслуговування), дорожні коридори визначаються та затверджуються відповідно до пункту 9 Положення про облаштування контрольних пунктів в'їзду на тимчасово окуповані території у Донецькій та Луганській областях, тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим і м. Севастополя та виїзду з них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2020 року № 1368. Відповідна інформація розміщується на офіційних веб-сайтах Міноборони, Адміністрації Держприкордонслужби, ДФС (п.4).
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Справи про адміністративні правопорушення розглядаються: органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом (п. 5 ст. 213 КУпАП).
Органи Державної прикордонної служби України розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон України або режимних правил у контрольних пунктах в'їзду - виїзду, порушенням іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію, невиконанням рішення про заборону в'їзду в Україну, порушенням порядку в'їзду на тимчасово окуповану територію України або виїзду з неї, а також з порушенням порядку в'їзду до району проведення антитерористичної операції або виїзду з нього (стаття 202, частина друга статті 203, стаття 203-1 (щодо порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в'їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204-2, 204-4).
Від імені органів Державної прикордонної служби України розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: начальники органів охорони державного кордону та Морської охорони Державної прикордонної служби України та їх заступники: інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону України.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна ця особа в його вчиненні.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката (ст. 278 КУпАП).
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст.280 КУпАП).
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КАС України достовірними та достатніми є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, відповідач у справі зобов'язаний довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення відповідними доказами.
Разом з тим, факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, відповідачем будь-якими належними та допустимими доказами не доведений.
Сам факт визнання позивачем вини у скоєнні адміністративного правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 8 липня 2020 року по справі № 177/525/17.
З огляду на невстановлення судом події адміністративного правопорушення суд не надає оцінки іншим доводам позивача, зокрема щодо дотримання відповідачем прав позивача, передбачених ст. 268 КУпАП.
Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За наведених підстав і відповідних ним обставин суд дійшов висновку, що позов має бути задоволений: оскаржувана постанова - скасована із закриттям провадження у справі.
Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат при ухваленні рішення, судом врахована та обставина, що при зверненні з позовом до суду позивачем 08.07.2021 року за квитанцією № 22 було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн. (а.с. 21), а також ту обставину, що позов задоволений у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 204-2, 213, 245, 251, 252, 280 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72, 73, 75, 76, 77, 90, 139, 286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №152183 від 08.07.2021 року, винесену заступником начальника віпс (тип А) відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону капітаном Грінченком А.І. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 204-2 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу прикордонної служби «Дергачі» Харківського прикордонного загону на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.).
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складений 06.09.2021 року.
Суддя: