"07" вересня 2021 р. Справа № 150/358/21
Провадження № 2/150/117/21
07 вересня 2021 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Суперсона С.П.
за участі секретаря Дудки А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно. Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Після її смерті залишилося спадкове майно, яке складається з права на земельну частку (пай) в КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області в розмірі 1,96 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало спадкодавцеві на підставі сертифікату серії ВП № 0228510, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 червня 1997 року та зареєстрованого в Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 року за № 1216; майнового паю в розмірі 1 349,00 грн. або 0,0302 відсотків від загальної вартості пайового фонду майна КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ ХХІV № 005581, виданого Березівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області 15 жовтня 2001 року, а також житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від тринадцятого грудня 2017 року, видного державним нотаріусом Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області, позивач прийняв спадщину у вигляді права на земельну частку (пай) в КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області в розмірі 1,96 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало спадкодавцеві на підставі сертифікату серії ВП № 0228510, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 червня 1997 року та зареєстрованого в Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 року за № 1216; майнового паю в розмірі 1 349,00 грн. або 0,0302 відсотків від загальної вартості пайового фонду майна КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ ХХІV № 005581, виданого Березівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області 15 жовтня 2001 року.
Однак, оформити свої спадкові права на житловий будинок позбавлений можливості з огляду на те, що відсутні оригінали правовстановлюючих документів на майно. А тому, постановою державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори від 09 липня 2021 року № 237/02-31 позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтва про право на житловий будинок.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник позивача - адвокат Поліщук О.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити в повному обсязі.
Відповідачем - Чернівецькою селищною радою Могилів-Подільського району Вінницької області подано до суду клопотання про розгляд справи у відсутність повноважного представника селищної ради. Крім того, зазначено, що селищна рада визнає позовні вимоги та не заперечує проти ї задоволення.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні при ній письмові докази дійшов висновку про наступне.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 ..
За життя померлій належало право на земельну частку (пай) в КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області в розмірі 1,96 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало спадкодавцеві на підставі сертифікату серії ВП № 0228510, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 червня 1997 року та зареєстрованого в Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 року за № 1216; майновий пай в розмірі 1 349,00 грн. або 0,0302 відсотків від загальної вартості пайового фонду майна КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ ХХІV № 005581, виданого Березівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області 15 жовтня 2001 року, а також житловий будинок по АДРЕСА_1 ., право на який посвідчувалося випискою із по господарської книги № 80 за 1996-2000 роки по селі Березівка.
Як слідує з заповіту, складеного ОСОБА_2 , що посвідчений секретарем Березівської сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 14 від 21 лютого 1994 року, остання заповіла усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося на ім'я ОСОБА_1 .
Будучи єдиним спадкоємцем майна померлої за заповітом, позивач звернувся з заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину до державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори та отримав свідоцтво про право на спадщину, яка складається з права на земельну частку (пай) в КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області в розмірі 1,96 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі, яке належало спадкодавцеві на підставі сертифікату серії ВП № 0228510, виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16 червня 1997 року та зареєстрованого в Книгу реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14 серпня 1997 року за № 1216; майнового паю в розмірі 1 349,00 грн. або 0,0302 відсотків від загальної вартості пайового фонду майна КСП «Нива» с. Березівка Чернівецького району Вінницької області, який належав спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства серії ВІ ХХІV № 005581, виданого Березівською сільською радою Чернівецького району Вінницької області 15 жовтня 2001 року.
Однак, оформити свої права на спадковий житловий будинок позивач невзмозі з огляду на відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на зазначене майно. А тому, постановою державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області від 09липня 2021 року № 237/02-31 було відмовлено позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину, яке складається зі спадкового житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 , площею 98,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в п.23 постанови №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з ст.ст. 41, 55 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються законом. Кожен має право будь - якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 26 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР N 2148-VIII від 19.10.1973; статті 7, 17 Загальної декларації прав людини прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року визначають, що всі люди рівні перед законом і мають право, без будь-якої різниці, на рівний їх захист законом. Кожна людина має право володіти майном як особисто так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.
При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Новоселецький проти України" від 11 березня 2003 року, "Федоренко проти України" від 01 червня 2006 року).
Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").
Так, судом було досліджено виписки з по господарських книг по с. Березівка, видані Чернівецькою селищною радою 09 липня 2021 року за № 80, відповідно до якої встановлено, що власником будинку по АДРЕСА_1 була ОСОБА_2 .
А тому, з підстав відсутності правовстановлюючих документів на будівлю позивачеві було відмовлено у видачі свідоцтво про право на спадщину.
Згідно з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, від 27 вересня 2012 року, № 10-1387/0/4-12 «Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування», вбачається, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно - правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Крім того, згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
З правової позиції Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладеній у листі від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 вбачається, що суди обґрунтовано задовольняють позови спадкоємців про визнання за ними права власності на житловий будинок при поданні документів щодо права користування або права власності на земельну ділянку, на якій розташовано житловий будинок, висновку БТІ або сертифікату відповідності, виписки з погосподарської книги сільської ради щодо належності будинку, а також наявних рішень про видачу спадкодавцю свідоцтва про право власності на будинок, яке він не отримав.
Згідно з п.п. 3.4, 3.5, 3.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року за № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 липня 2010 року № 1692/5), листом Міністерства юстиції України від 21 лютого 2005 року № 19-32/319, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилася і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника (спадкоємця) повинно вирішуватися в судовому порядку. Із цього ж положення вбачається, що рішення суду є правовстановлюючим документом, на основі якого може бути проведена реєстрація права власності на нерухоме майно.
Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, оскільки позивач, як спадкоємець майна, що є предметом спору в даній цивільній справі за заповітом має право на спадкове майно в порядку спадкування після смерті спадкодавця ОСОБА_2 та враховуючи те, що іншим чином ОСОБА_1 не має можливості оформити право власності на спадкове майно, задоволення позову не порушуватиме права та інтереси третіх осіб у тому числі держави, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України , суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Чернівецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , площею 98,5 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, що залишився після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Головуючий суддя С.П. СУПЕРСОН