Справа № 139/603/21
Провадження № 2/139/188/21
07 вересня 2021 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.
з участю секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,
розглянувши в смт Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
Сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі із 24 вересня 2011 року і мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заявляючи про фактичне припинення подружніх стосунків та, враховуючи обставину, що відповідач самоусунулася від участі в утриманні дитини, позивач з позовом про розірвання шлюбу та стягнення аліментів 22 липня 2021 року звернувся до суду.
30 липня 2021 року отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача по АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Ухвалою від 02 серпня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі (а.с. 23). Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження, копією позовної заяви та додатками до позову відповідачу було направлено 02.08.2021 та вручено адресату 09 серпня 2021 року за місцем реєстрації проживання (а.с. 26), а 10 серпня 2021 року - за місцем фактичного проживання, вказаного позивачем (а.с. 25). Відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач не подала.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення у заявленому об'ємі з врахуванням наступного:
Із свідоцтва про шлюб (а.с. 4) слідує, що сторони із 24 вересня 2011 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, а із свідоцтва про народження (копія на а.с. 13), - що мають спільну малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження, під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ч. 5 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами третьою та четвертою ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною третьою ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 СК України.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу за відсутності згоди одного з подружжя вже є таким, що буде суперечити його інтересам, виходячи з положень ч. 1 ст. 24 СК України.
Позивач у позовній заяві обґрунтував свою вимогу про розірвання шлюбу фактичним припиненням подружніх стосунків з відповідачем. Відповідач заперечень проти таких обставин суду не подала. На підставі викладеного, суд вважає, що цей шлюб вичерпав своє значення для сторін, він не відповідає принципам, встановленим законом і суспільством для такого союзу, а тому його необхідно розірвати.
Окрім того, відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття. Довідками Мурованокуриловецької селищної ради № 1535 від 21 липня 2021 року (а.с. 15) та № 1546 від 23 липня 2021 року (а.с. 17) стверджується заява позивача про те, що дитина проживає разом з ним та знаходиться на його утриманні. Відповідач належними доказами цю обставину не спростувала.
Нормами Сімейного кодексу України передбачено обов'язок батьків утримувати своїх дітей з моменту їх народження до досягнення ними повноліття. Такий обов'язок є рівною мірою обов'язком як матері так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні, або чи припинено їх шлюб.
Форма і спосіб утримання дітей визначається за домовленістю між батьками дитини (частини 1 і 2 ст. 181 СК України). Як вбачається із позовної заяви, такої домовленості між сторонами не досягнуто, а тому позивач правомірно звернувся до суду за захистом своїх та дитини права та інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Позивач заявив вимогу про стягнення аліментів у частці від заробітку, а тому ця його вимога підлягає до беззаперечного задоволення.
Сімейне законодавство (ст. 182 СК України) зобов'язує суд при визначенні розміру аліментів враховувати стан здоров'я та матеріальне становище дитини та платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, рухомого і нерухомого майна, а також інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів, суд враховує наступне:
Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною постановою ВР № 789-XII від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Позивач у позовній заяві вказав, що відповідач добровільно виділяти кошти на утримання дитини відмовляється. Сама відповідач таких тверджень не спростувала.
За таких обставин, враховуючи положення ч. 2 ст. 182 СК України, де зафіксовано, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини і що мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає, що розумним і таким, що відповідає інтересам обох сторін та їх малолітньої дитини, буде визначення розміру аліментів як 1/4 частина від заробітку відповідача щомісячно, але не менше встановленого законодавством мінімуму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 908 гривень судового збору за подачу позову про розірвання шлюбу (а.с. 16). Враховуючи наведене, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, понесених сплатою судового збору за вимогу про розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів. Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 п. ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Тобто, станом на день розгляду справи в суді (ч. 3 ст. 3 ЦПК України), мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 908 гривень. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі даного позову до суду в частині стягнення аліментів, за правилами ст.141 ЦПК України при задоволенні позову з відповідача, на користь держави належить стягнути судові витрати із сплати судового збору в розмірі 908 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Позивач звернувся до суду з цим позовом 22 липня 2021 року.
Керуючись ст.ст. 110, 112, 180, 182, 183 СК України, ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року ст. ст. 7, 12, 259, 263- 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити. Розірвати шлюб, укладений 24 вересня 2011 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Мурованокуриловецького районного управління юстиції Вінницької області за актовим записом № 48 між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 та проживаючої по АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше встановленого законодавством мінімуму, щомісячно, починаючи з 22 липня 2021 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , судові витрати у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено і підписано 07 вересня 2021 року.
Суддя: _____________________