Ухвала
іменем України
7 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 494/1359/18
провадження № 51-4973ск19
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_4 .
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає про неправомірність дій суддів районного суду та просить застосувати до них відповідні міри в порядку наглядового провадження.
Мотиви Верховного Суду
Касаційний кримінальний суд, який входить до складу Верховного Суду, перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг поданих у порядку та у строки, встановлені главою 32 КПК, на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 424 КПК у касаційному порядку можуть бути оскаржені вироки та ухвали про застосування або відмову у застосуванні примусових заходів медичного чи виховного характеру суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції, постановлені щодо зазначених судових рішень суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому кримінальному провадженню, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Положеннями ст. 427 КПК встановлено вимоги до касаційної скарги.
Згідно з пунктами 3 і 4 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, а також обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає їх незаконність чи необґрунтованість.
Частиною 1 ст. 438 КПК визначено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, котра подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи на обґрунтування кожної позиції.
Водночас слід ураховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права,
а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено
в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак усупереч наведеним положенням процесуального закону у своїй скарзі потерпілий не зазначив конкретне судове рішення місцевого суду після перегляду його апеляційним судом (відповідно до ст. 424 КПК), яке оскаржує, та
не посилається на жодну з підстав, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК, для скасування або зміни оскаржуваних судових рішень.
Також касаційна скарга не містить посилань на рішення апеляційного суду, з яким скаржник не згоден. Верховний Суд переглядає рішення місцевого суду після його перевірки апеляційним судом відповідно до вимог ст. 424 КПК.
Касаційна скарга не містить обгрунтування того, у чому полягають порушення місцевим та апеляційним судами вимог кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність. Скаржник не вказав, як ці порушення вплинули чи могли вплинути на законність та обгрунтованість постановлених судами рішень, і чому їх слід відносити до підстав для зміни чи скасування касаційним судом оскаржуваних рішень судів першої інстанції відповідно до статей 370, 404, 412-414 та 419 цього Кодексу
у їх взаємозв'язку.
Вимоги касаційної скарги про її направлення в порядку нагляду до місцевого суду для вжиття необхідних заходів та до Офісу Генерального прокурора виходять за межі повноважень касаційного суду, а тому не підлягають розгляду, оскільки
неузгоджуються з положеннями ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, відповідно до яких цей суд має право ухвалити одне з таких рішень: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Крім того, в порушення ч. 5 ст. 427 КПК скаржник не долучив до касаційної скарги копій судових рішень, які оскаржує.
Суд касаційної інстанції є судом права, який відповідно до положень ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній згаданого обґрунтування і недотримання вимог ст. 427 цього Кодексу перешкоджають вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
З огляду на викладене, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1
ст. 429 КПК залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Залишити без руху касаційну скаргу ОСОБА_4 і встановити строк для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3