Ухвала
іменем України
6 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 316/1373/20
провадження № 51- 2329 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Запоріжжя, яка проживає у АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 грудня 2020 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 та ч. 2 ст. 259 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі:
за ч. 1 ст. 259 КК - на строк 2 роки;
за ч. 2 ст. 259 КК - на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року вирок щодо ОСОБА_5 залишено без змін.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 9 березня 2020 року близько 05:23, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_2 , діючи умисно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носить суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи мобільний телефон марки «Samsung» моделі SM-J610FN/DS із сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_1 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області, що на просп. Будівельників, 17 у м. Енергодарі Запорізької області, чим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідкам.
Крім того, 14 березня 2020 року близько 03:27 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля кафе «Ваніль», що біля будинку № 27 на вул. Українській у м. Енергодарі, діючи умисно та повторно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носять суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи зазначений вище мобільний телефон із сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «Водафон» з абонентським номером НОМЕР_1 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області, що розташоване в будинку № 1 на вул. Героїв Праці в м. Дніпрорудне Запорізької області, тим самим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
Крім того, 14 березня 2020 року близько 05:34 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у квартирі АДРЕСА_2 , умисно та повторно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носять суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи вищезазначений мобільний телефон з абонентським номером НОМЕР_1 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованого в будинку № 17 на просп. Будівельників у м. Енергодарі Запорізької області, тим самим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
Крім того, 20 березня 2020 року близько 20:55 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, у приміщенні будинку АДРЕСА_3 , діючи умисно та повторно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носять суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи мобільний телефон марки «Sony», з сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Хортицького ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованого у буд. №10 на вулиці Лахтинській у м. Запоріжжя, тим самим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
Крім того, 20 березня 2020 року близько 21:50 ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в приміщенні буд. № 41 на вул. Осипенко у м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, діючи умисно та повторно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носять суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи мобільний телефон марки «Sony» із сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованого у будинку № 191 на просп. Соборному в м. Запоріжжі, тим самим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
Крім того, 20 березня 2020 року близько 23:13 ОСОБА_5 , , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння в будинку № 41 на вул. Осипенко м. Кам'янка-Дніпровська Запорізької області, діючи умисно та повторно, достовірно знаючи, що поширена нею інформація є неправдивою, розуміючи, що такі повідомлення викликають страх та занепокоєння у населення, порушують громадську безпеку, носять суспільно небезпечний характер дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди громадській безпеці, використовуючи мобільний телефон марки «Sony» із сім-картою оператора стільникового зв'язку ПрАТ «ВФ Україна» з абонентським номером НОМЕР_3 , здійснила дзвінок на телефонний номер лінії « НОМЕР_2 » чергової частини ГУНП в Запорізькій області та повідомила завідомо неправдиву інформацію про замінування Енергодарського ВП ГУНП в Запорізькій області, розташованого в будинку АДРЕСА_4 , тим самим вчинила завідомо неправдиве повідомлення про підготовку вибуху, що загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками, вчинене повторно.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 9 серпня 2021 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 залишено без руху із наданням строку для усунення недоліків - п'ятнадцять днів із дня отримання копії ухвали.
У вказаний строк захисник звернувся до касаційного суду зі скаргою на виконання зазначеної ухвали Верховного Суду, в якій порушує питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку на підставах невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченої, просить змінити судові рішення, призначити покарання ОСОБА_5 за частинами 1 та 2 ст. 259 КК із застосуванням положень статей 69, 75 КК. Скаргу розглянути за його участю в режимі відеоконференції.
На обґрунтування своїх доводів щодо призначення ОСОБА_5 суворого покарання у виді позбавлення волі захисник посилається на те, щосуди першої та апеляційної інстанцій у достатній мірі не врахували особу ОСОБА_5 , а також конкретних обставин та наслідків вчинених нею кримінальних правопорушень, а саме того, що:
- ОСОБА_5 раніше не судима, не притягалася до кримінальної та адміністративної відповідальності, має малолітню дитину, яка не досягла на час винесення вироку семирічного віку та більше року внаслідок перебування ОСОБА_5 під вартою виховується бабусею, повністю визнала свою провину та щиро розкаялась у скоєному, про що свідчить її поведінка в судовому засіданні, зокрема згода на судовий розгляд у спрощеному порядку, активно сприяла досудовому розслідуванню, вона є молодою жінкою, яка опинилась у складних життєвих умовах, а саме залишилась без житла та роботи;
- ОСОБА_5 повідомляла про замінування виключно відділення поліції, а не будь-які інші установи, усі рази зазначала свої анкетні дані, тому такі повідомлення не могли викликати страх та занепокоєння в населення, суттєво порушити та завдати істотної шкоди громадській безпеці, жодних тяжких наслідків від її дій не було і не могло бути, що додатково підтверджується відсутністю цивільних позовів, і це, на думку захисника, суттєво знижує суспільно небезпечний характер її дій;
- на час винесення вироку, розгляду апеляційної скарги ОСОБА_5 перебувала під вартою майже рік (в останньому випадку більш ніж рік). Ураховуючи той факт, що вона раніше не перебувала в місцях позбавлення волі та опинилась під-вартою саме через порушення умов домашнього арешту за вчинення аналогічного злочину, є більш ніж достатнім для усвідомлення нею необхідності подальшого неухильного дотримання норм законодавства та належної поведінки;
- фактично встановивши наявність обставин, вказаних у пунктах 1, 5 ч. 1 ст. 66 КК, а саме щирого каяття, активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, суди не застосували при призначенні обвинуваченій покарання положення ст. 69 КК.
Мотиви Суду
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 та правильність кваліфікації її дій у касаційній скарзі не оскаржуються.
Доводи у скарзі щодо невідповідності призначеного засудженій покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі внаслідок суворості, а також безпідставного незастосування положень, передбачених статтями 69, 75 КК, на думку Суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно зі ст. 75 КК, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині КК. За вчинення злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Як убачається з вироку, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. 65 КК, під час призначення ОСОБА_5 покарання зазначив про врахування характеру та ступеня суспільної небезпечності скоєних злочинів, особи обвинуваченої, яка раніше не судима, визнала вину в інкримінованих злочинах, розкаялась в скоєному, має малолітню дитину, яка перебуває на утриманні та виховується бабусею.
Поряд із цим судом враховано, що:
- обвинувачена перебуває на обліку в лікаря-нарколога у зв'язку із вживанням алкоголю, не має постійного місця проживання та роботи;
- обвинувачена, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинила шість тяжких злочинів проти громадської безпеки, частину з яких коли перебувала під домашнім арештом у зв'язку зі скоєнням аналогічних злочинів.
З урахуванням цих обставин суд першої інстанції дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій частин 1 та 2 ст. 259 КК, за якими кваліфіковано її дії, та не знайшов підстав для застосування до обвинуваченої положень статей 69, 75 КК.
Переглядаючи кримінальне провадження в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції з урахуванням положень статей 50, 65 КК, пом'якшуючої та обтяжуючої покарання обставин, усіх установлених судом обставин вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі й тих, які були зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту, того, що вчинені обвинуваченою злочини відносяться до тяжких злочинів, їх кількості, особи ОСОБА_5 , яка є раніше не судимою, визнала вину в інкримінованих злочинах, розкаялась в скоєному, має малолітню дитину, перебуває на обліку в лікаря-нарколога у зв'язку із вживанням алкоголю, не має постійного місця проживання та роботи, а також конкретних обставин вчинення злочинів і відношення обвинуваченої до скоєного обґрунтовано призначив ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі, визначеній санкцією ч. 2 ст. 259 КК та положеннями ст. 63 КК.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що кількість вчинених інкримінованих кримінальних правопорушень, що становить 6 епізодів, скоєних в короткий проміжок часу а також вчинення частини злочинів під час перебування під домашнім арештом та наявність обтяжуючої покарання обставини, що на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про системний характер протиправної поведінки ОСОБА_5 , давали суду підстави для призначення саме такого розміру покарання, пов'язаного з ізоляцією від суспільства.
Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що при визначенні ОСОБА_5 остаточного покарання за сукупністю кримінальних правопорушень місцевий суд застосував менш обтяжливий принцип складання покарань.
Суд апеляційної інстанції також не вбачав підстав вважати, що призначене ОСОБА_5 покарання є явно несправедливим через суворість, та вказав про відсутність підстав для її звільнення від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК, а також призначення їй покарання на підставі ст. 69 КК.
При цьому апеляційний суд зазначив в ухвалі про те, що:
- доводи сторони захисту в апеляційній скарзі щодо наявності позитивної характеристики за місцем проживання не знайшли свого підтвердження з огляду на матеріали кримінального провадження, що також не встановлено і місцевим судом та відповідних відомостей не надано суду апеляційної інстанції. Крім того, суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання;
- доводи апеляційної про те, що ОСОБА_5 вперше притягується до кримінальної відповідальності, цілком обґрунтовано віднесені судом на користь призначеного покарання в мінімальній межі, визначеної, зокрема, санкцією ч. 2 ст. 259 КК;
- доводи щодо наявності в ОСОБА_5 малолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2 , не спростовують висновку суду щодо необхідності відбування ОСОБА_5 покарання у його реальному вимірі. Крім того, апеляційний суд зазначив, що, за повідомленням самої обвинуваченої, дитина перебувала та перебуває на вихованні бабусі;
- доводи ОСОБА_5 про складні обставини в її житті, з огляду на обставини даного провадження та наявність обтяжуючої покарання обставини не є достатньо переконливими аргументами для висновку про істотне зниження ступеня тяжкості вчинених злочинів для цілей ст. 69 КК.
Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки ці висновки достатньою мірою мотивовані та відповідають вимогам закону.
Наведеними висновками суду першої й апеляційної інстанцій спростовуються доводи касаційної скарги захисника про те, що судами в рішеннях не дотримано вимог кримінального закону, не враховано в повному обсязі щирого каяття обвинуваченої, не надано оцінки всім пом'якшуючим обставинам, що мають значення для призначення ОСОБА_5 покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої ч. 2 ст. 259 КК, а також зі звільненням її від відбування покарання з випробуванням, та не вмотивовано неможливості застосування до неї положень статей 69, 75 або ж ст. 79 КК.
З урахуванням вищезазначених обставин не є такими, що спростовують обґрунтованість висновків суду у частині призначеного засудженій покарання доводи захисника про те, що:
- суттєво знижують суспільно небезпечний характер дій ОСОБА_5 конкретні обставини цього провадження, а саме те, що ОСОБА_5 повідомляла про замінування виключно відділень поліції, а не будь-яких інших установ, усі рази називала свої анкетні дані, тому, як вважає захисник, такі повідомлення не могли викликати страх та занепокоєння у населення, суттєво порушити та завдати істотної шкоди громадській безпеці;
- жодних тяжких наслідків від дій ОСОБА_5 не настало, а у провадженні відсутні цивільні позови.
Таким чином, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які би свідчили про необхідність їх перевірки за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та наданих копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Прохання захисника про розгляд скарги за його участю в режимі відеоконференції не може бути вирішено на цьому етапі провадження за скаргою, оскільки такі питання вирішуються судом касаційної інстанції у разі відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою та під час підготовки кримінального провадження до касаційного розгляду. Однак Суд не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження за скаргою.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
постановив:
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженої ОСОБА_5 на вирок Енергодарського міського суду Запорізької області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 28 квітня 2021 року відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_6 ОСОБА_2 ОСОБА_3