Ухвала
06 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 754/6503/18
провадження № 51-4324 ск 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 ,
встановив:
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 порушує питання про перевірку вказаних судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що скаргу було подано без додержання вимог пунктів 4, 5 ч. 2 та частин 3, 6 цієї статті.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
Згідно вимог ч. 1 ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є:
1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК);
2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК);
3) невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Отже, посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судових рішень, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судових рішень, і які, на її думку, допущені судами обох інстанцій при їх винесенні, навести конкретні докази і аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Захисник у касаційній скарзі порушує питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, однак, усупереч п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК не наводить правового обґрунтування своїх вимог з урахуванням відповідних положень статей 370, 374, 404, 412, 415, 419 КПК у їх взаємозв'язку. Натомість він зазначає про неповноту судового розгляду та висловлює не погодження з оцінкою доказів, наявних у матеріалах кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
При цьому, захисником не вказано, які конкретно доводи його апеляційної скарги у порушення ст. 419 цього Кодексу належним чином не дослідив, не перевірив та не оцінив, суд апеляційної інстанції та на які з них не надав відповіді.
Також відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК, касаційна скарга повинна містити вимоги особи, яка її подала із зазначенням того, яке рішення має прийняти суд касаційної інстанції.
Прохальна частина касаційної скарги має узгоджуватися з положеннями ст. 436 КПК, оскільки нечітке, суперечливе чи таке, що не відповідає наведеним вимогам, прохання скаржника унеможливлює прийняття судом касаційної інстанції відповідного рішення згідно вимог закону.
Проте, захисником не сформульовані вимоги до суду касаційної інстанції, з огляду на положення ст. 436 КПК, якою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; 3) скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; 4) змінити судове рішення. З огляду на це, захисник має чітко зазначити у прохальній частині касаційної скарги, яке саме рішення повинен прийняти Суд, з урахуванням положень вказаної статті .
Відповідно до ч. 3 ст. 427 КПК, якщо особа не бажає брати участь у касаційному розгляді, вона зазначає про це в касаційній скарзі. Однак подана касаційна скарга не містить жодних застережень щодо цієї обставини.
Крім того всупереч ч. 6 ст. 427 КПК до касаційної скарги не додано її копії з додатками у кількості, необхідній для надіслання сторонам кримінального провадження і учасникам судового провадження.
Наявність цих недоліків, зважаючи на те, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Таким чином, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
Колегія суддів звертає увагу, що недоліки касаційної скарги можуть бути усунуті шляхом складання нового тексту касаційної скарги, якщо зауваження стосувалися змістовної частини скарги, та/або шляхом подання додаткових документів, якщо всупереч вимогам КПК, не додано усіх документів, які мають подаватися разом з касаційною скаргою.
На підставі викладеного та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду міста Києва та ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року щодо ОСОБА_4 , залишити без руху та надати йому десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання копії ухвали.
У разі неусунення зазначених в ухвалі недоліків в установлений строк скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3