Ухвала
01 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 754/5897/15-ц
провадження № 61-11212св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Лупейком Олександром Васильовичем , та касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в Публічному акціонерному товаристві «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 14 квітня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 93/П/04/2008-840, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 162 560 доларів США під 12,69 % річних з кінцевим терміном повернення до 08 квітня 2033 року.
Вказувало, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 своїх зобов'язань за вказаним договором станом на 08 січня 2015 року в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн, з яких: 155 014,39 доларів США - тіло кредиту, 17 098,69 доларів США - проценти, а також 26 540,52 грн - пеня, 256 123,54 грн - штраф згідно з пунктом 5.3 договору. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 14 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були укладені договори поруки, за якими кожен з поручителів зобов'язався перед банком нести солідарну відповідальність за виконання позичальником у повному обсязі зобов'язань за кредитним договором щодо сплати кредиту, процентів і неустойки. Свої зобов'язання відповідачі не виконали.
Ураховуючи наведене, ПАТ «КБ «Надра» просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн, з яких: 155 014,39 доларів США - тіло кредиту, 17 098,69 доларів США - проценти, а також 26 540,52 грн - пеня, 256 123,54 грн - штраф, та понесені судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року у складі судді Таран Н. Г. позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 93/П/04/2008-840 у розмірі 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов банку доведено й належно обґрунтовано, тому наявні правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором, яка утворилася внаслідок невиконання позичальником взятих на себе зобов'язань.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року в частині солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, виклавши резолютивну частину наступним чином.
Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 93/П/04/2008-840 у розмірі 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 93/П/04/2008-840 у розмірі 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року - залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 жовтня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду м. Києва від 27 березня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
17 червня 2020 року в судовому засіданні суду апеляційної інстанції протокольною ухвалою до участі у справі у якості позивача залучено ОСОБА_1 , який на торгах викупив право вимоги банку у цій справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено, так як зазначені вимоги банку до боржників заявнику не передавалися.
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ПАТ «КБ «Надра» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 14 квітня 2008 року № 93/П/04/2008-840 по тілу кредиту у розмірі 155 014,39 доларів США; заборгованість по відсоткам у розмірі 17 098,69 доларів США; заборгованості по пені у розмірі 24 242,63 грн та заборгованості по штрафу у розмірі 256 123,54 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що посилання ОСОБА_2 на те, що вона отримала кредитні кошти в розмірі 160 000 доларів США є безпідставними, оскільки банк надав їй грошові кошти саме у сумі 162 500 доларів США, що підтверджено кредитним договором.
Апеляційний суд дійшов висновку про помилковість стягнення судом першої інстанції пені в іноземній валюті, оскільки за умовами кредитного договору пеня може обчислюватися і стягуватися лише в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватися на момент прострочення зобов'язання, а не визначенням гривневого еквіваленту на час звернення до суду з позовом.
Суд апеляційної інстанції вказав, що сума нарахованої пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за період з 14 квітня 2014 року до 07 січня 2015 року складає 24 242,63 грн.
Крім того, суд зазначив, що необхідність розрахунку та стягнення пені у гривні в цій справі не є відступленням від правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц, оскільки на відміну від фактичних обставин справи, яку переглядала Велика Палата Верховного Суду, в цій справі сторони не обумовили можливість стягнення пені в іноземній валюті.
Отже, перевіривши підстави одночасного стягнення пені та штрафу, апеляційний суд дійшов висновку про їх правомірність та вказав, що це узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, в постанові від 02 квітня 2019 року у справі № 917/194/18 та у постанові від 28 серпня 2019 року у справі № 910/11944/18.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким прийняти відмову ОСОБА_1 від позову, закрити провадження у справі, визнавши рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року нечинним.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким прийняти його відмову від позову, закрити провадження у справі, визнавши рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року нечинним.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що за договором від 17 грудня 2019 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги ним було придбано у ПАТ КБ «Надра» право вимоги за кредитним договором № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року та за забезпечувальним правочином.
Зазначає, що 10 лютого 2020 року ним було подано до Київського апеляційного суду заяву про відмову від позову, у задоволенні якої було Київським апеляційним судом було незаконно відмовлено 17 червня 2020 року.
Стверджує, що оскаржувана постанова апеляційного суду від 17 червня 2020 року підлягає скасуванню, оскільки апеляційним судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні його заяви про відмову від позову, визнання нечинним рішення районного суду та закриття провадження у справі.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником - адвокатом Лупейком О. В., мотивована тим, що ОСОБА_1 правомірно був залучений до участі у справі як позивач, отже, ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було позбавлено статусу позивача. З огляду на зазначене, апеляційним судом неправильно вказано у резолютивній частині оскаржуваного судового рішення про задоволення позову ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки на момент ухвалення оскаржуваної постанови прав вимоги за кредитним договором та за забезпечувальним договором ПАТ «КБ «Надра» вже не мало.
Стверджує, що залучивши до участі у справі ОСОБА_1 як правонаступника ПАТ «КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, апеляційний суд з порушенням положень частини другої статті 373 ЦПК України відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2020 року касаційна скарга ОСОБА_1 надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 липня 2020 року справу призначено судді-доповідачу Журавель В. І.
У серпні 2020 року касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Лупейка О. В. надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2020 року справу призначено судді-доповідачу ОСОБА_6 .
Відповідно до розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2020 року № 2798/0/226-20 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв'язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_6 та на підставі подання секретаря Другої судової палати Червинської М. Є. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 754/5897/15-ц за касаційним провадженням № 61-11212ск20.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 листопада 2020 року справу № 754/5897/15-ц призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , подану представником Лупейком О. В. у вказаній справі та витебувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у вказаній справі.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
14 квітня 2008 року між ВАТ «КБ «Надра», яке змінило назву на ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 93/П/04/2008-840, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 162 560 доларів США під 12,69 % річних з кінцевим терміном повернення до 08 квітня 2033 року.
Пунктом 3.1 кредитного договору передбачено, що надання кредиту проводиться, зокрема шляхом видачі готівки позичальнику через касу банку за наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума в якій зазначена у валюті України - гривнях/іноземній валюті - доларах США/Євро.
14 квітня 2008 року ОСОБА_2 отримала кредит готівкою через касу банку на підставі заяви на видачу готівки № 645, яка містить підпис позичальника про отримання грошових коштів у розмірі 160 000 доларів США, що еквівалентно 808 000 грн.
Згідно з пунктом 4.3 кредитного договору позичальник зобов'язаний, зокрема: забезпечити банк всіма необхідними документами для здійснення ним дій, передбачених пунктом 3.1 цього договору (підпункт 4.3.1); суворо дотримуватися положень цього договору (підпункт 4.3.2); сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі та порядку, визначених у підпунктах 3.3.1 - 3.3.4 цього договору (підпункт 4.3.3); у випадку порушення виконання зобов'язань, передбачених цим договором, сплатити банку штрафні санкції, визначені у пунктах 5.1 - 5.3 цього договору (підпункт 4.3.4); у випадках, визначених в цьому договорі, протягом семи календарних днів з дня отримання вимоги банку про дострокове повне виконання зобов'язання, виконати зобов'язання щодо повернення кредиту/коштів, отриманих в рамках кредитної лінії, сплати нарахованих процентів, інших платежів, передбачених цим договором, та можливих штрафних санкцій (підпункт 4.3.5).
За наданим банком розрахунком станом на 08 січня 2015 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість у розмірі 172 113,08 доларів США та 282 664,06 грн, з яких: 155 014,39 доларів США - тіло кредиту, 17 098,69 доларів США - проценти, 26 540,52 грн - пеня, 256 123,54 грн - штраф згідно з пунктом 5.3 договору.
17 грудня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до позичальника за договором № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року.
17 грудня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір № 93/П/04/2008-840 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки. Предметом вказаного договору є нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, загальною площею 78,40 кв. м та жилою площею 38,00 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПН КМНО Яковенко Л. А., 14 квітня 2008 року. Вартість предмету іпотеки складає 1 564 278 грн.
Згідно з реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами встановлено, що новому кредитору ОСОБА_1 передається вимога за кредитним договором № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року; додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року; договором поруки від 14 квітня 2008 року; договором поруки від 14 квітня 2008 року (том 3, а. с. 178).
Протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 червня 2020 року в судовому засіданні до участі у справі у якості позивача залучено ОСОБА_1 (том 3, а. с. 189).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
Касаційна скарга ОСОБА_2 , подана представником Лупейком О. В. , підлягає частковому задоволенню.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Частинами першою-третьою статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, зокрема, позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом;
Згідно із частиною другою статті 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Частиною другою статті 256 ЦПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Судами встановлено, що 17 грудня 2019 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредитору права вимоги до позичальника за договором договір № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року та договір № 93/П/04/2008-840 про відступлення прав вимоги за договором іпотеки (том 3, а. с. 176-178).
11 лютого 2020 року ОСОБА_1 до Київського апеляційного суду подано заяву про залучення його до участі у справі як правонаступника позивача - ПАТ «КБ «Надра» та відмову від позову (том 3, а. с. 164-165).
Протокольною ухвалою суду апеляційної інстанції від 17 червня 2020 року в судовому засіданні до участі у справі у якості позивача залучено ОСОБА_1 (том 3, а. с. 189).
Отже, апеляційний суд з урахуванням положень сингулярного (одиничного) правонаступництва, вірно залучив до участі у справі позивачем ОСОБА_1 .
У матеріалах справи наявна заява представника відповідачів - адвоката Лупейка О. В., у якій зазначено про підтримання заяви ОСОБА_1 про відмову від позову та закриття провадження у справі (том 3, а. с. 182-183).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від позову ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскільки у договорі про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року не зазначено про відступлення прав вимоги стосовно заявлених банком у квітні 2015 року позовних вимог до боржників, відтак, заява ОСОБА_1 про відмову від позову задоволенню не підлягає.
Такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими з огляду на таке.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Залучаючи до участі у справі як правонаступника ПАТ «КБ «Надра» ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що на підставі договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року до останнього перейшло право вимоги за кредитним договором № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року, додатковою угодою № 1 до кредитного договору № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року, договорів поруки від 14 квітня 2008 року, отже, ОСОБА_1 є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «КБ «Надра».
Положеннями статей 13, 43 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд.
Заявляючи про відмову від позову та закриття провадження, ОСОБА_1 реалізув своє право, передбачене частиною першою статті 206 ЦПК України, та мав очікування на задоволення його заяви на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
При цьому під час судового засідання 17 червня 2020 року ОСОБА_1 повідомив про обізнаність з положеннями статті 256 ЦПК України, якою визначені наслідки відмови від позову, що підтверджується протоколом судового засідання від 17 червня 2020 року (том 3, а. с. 189).
Посилання апеляційного суду на відсутність у договорі про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року вказівки щодо відступлення прав вимоги стосовно заявлених банком у квітні 2015 року позовних вимог до боржників, як підставу для відмови у задоволенні заяви про відмову у позові, є необґрунтованими, оскільки у пункті 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року зазначено, зокрема: «За цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальника, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників або які зобов'язані виконати обов'язки Боржників, за кредитних договором (договорами про надання кредиту (овердрафту), договорами поруки, договором іпотеки (іпотечними договорами), договором застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.»
На підставі договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року ОСОБА_1 став процесуальним, а саме сингулярним правонаступником ПАТ «КБ «Надра» у справі та до нього перейшли права та обов'язки позивача у справі, а дії, вчинені в цивільному процесі до його вступу стали обов'язковими для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Колегія суддів вважає, що положення пункту 2.1 договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2019 року слід тлумачити не буквально, а брати до уваги, що права вимоги банку до позичальника, заставодавців (іпотекодавців) та поручителів включає наявність у нового кредитора процесуальних прав та обов'язків у судових процесах, які виникли на підставі кредитного договору № 93/П/04/2008-840 від 14 квітня 2008 року, та вчинені банком для захисту свого права. Зокрема, банком відступлено новому кредитору і право відмови від позову.
Крім того, волевиявлення нового кредитора - позивача у справі - ОСОБА_1 встановлено у судовому засіданні 17 червня 2020 року.
Отже, суд апеляційної інстанції повинен був прийняти відмову позивача від позову та закрити провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 255 ЦПК України.
Згідно зі статтею 408 ЦПК України незалежно від того, за касаційною скаргою кого з учасників справи було відкрито касаційне провадження, у суді касаційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони мають право укласти між собою мирову угоду з додержанням правил цього Кодексу, що регулюють порядок і наслідки вчинення цих процесуальних дій.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206 і 207 цього Кодексу, суд визнає нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно закриває провадження у справі.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини другої статті 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.
При поданні касаційної скарги ОСОБА_1 сплачено 7 308 грн судового збору, 50 відсотків яких підлягає поверненню йому у зв'язку з прийняттям касаційним судом його відмови від позову.
Керуючись статтями 255, 408, 409 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником Лупейком Олександром Васильовичем , задовольнити частково.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Клопотання ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову у справі за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію, правонаступником якого є ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 червня 2020 року визнати нечинними.
Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової Ірини Олександрівни, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закрити.
Сплачений ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк