Ухвала
Іменем України
02 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 2-5464/12
провадження № 61-10637ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Житнікової Юлії Василівни, на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві,
У лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-5464/12, а саме стягувача з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника -
ТОВ «Вердикт Капітал».
Заяву обґрунтовано тим, що у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби м. Київ перебувають виконавчі провадження
№ 52521388 та № 52522962, відкриті на підставі виконавчого листа
№ 2-5464/12, виданого Дарницьким районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором від 11 серпня 2008 року
№ СL-008/236/2008.
Згідно з договором факторингу від 17 вересня 2018 року № 2-09/18
ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № CL-008/236/2008.
Ураховуючи викладене, ТОВ «Вердикт Капітал» просило заяву задовольнити.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-5464/12, виданого Дарницьким районним судом
м. Києва, з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника -
ТОВ «Вердикт Капітал».
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення. Заяву ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2-5464/12, виданого Дарницьким районним судом м. Києва.
25 червня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Житнікова Ю. В., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви
ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що ТОВ «Вердикт Капітал» не надано належних доказів того, що саме кредитний договір від 11 серпня 2008 року № СL-008/236/2008 став предметом договору факторингу від 17 вересня
2018 року № 2-09/18, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та
ТОВ «Вердикт Капітал».
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 19 липня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Житнікової Ю. В., на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року та постанову Київського апеляційного суду
від 20 травня 2021 року залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду документ, що підтверджує його сплату.
1. У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Житнікова Ю. В., надіслала до Верховного Суду матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, зокрема, заяву, у якій просить поновити строк на касаційне оскарження, посилаючись на те, що копію повного тексту постанови суду апеляційної інстанції було отримано 26 травня 2021 року, на підтвердження чого надала докази.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо
в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Ураховуючи наведені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, Верховний Суд вважає, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, а тому його слід поновити.
2. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Судом встановлено, що 11 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), укладено кредитний договір № СL-008/236/2008.
10 грудня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг
Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до умов якого ПАТ «ОТП Банк» відступило ТОВ «ОТП Факторинг
Україна» право вимоги за кредитним договором від 11 серпня 2008 року
№ CL-008/236/2008.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 265 586,84 грн, судові витрати у розмірі 2 655,87 грн, а всього - 268 242,71 грн. У решті позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 19 вересня 2013 року,
з урахуванням ухвали цього ж суду від 12 грудня 2013 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня
2013 року в частині відмови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 несплачених відсотків за користування кредитом в сумі 4 272,33 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 34 134,64 грн, та пені за прострочення виконання зобов'язань в сумі 100 109,26 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення наступного змісту. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом у сумі 4 272,33 доларів США, що за курсом Національного банку України еквівалентно 34 134,64 грн, пеню за прострочення виконання зобов'язань у сумі 100 109,26 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 395,13 грн. В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 26 квітня 2013 року залишено без змін.
17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 2-09/18, відповідно до умов якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором від 11 серпня 2008 року № CL-008/236/2008.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства в Україні (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України).
Згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п'ята статті 442 ЦПК).
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні
в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 цього Кодексу).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги)
є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи з цих норм права, зокрема, пунктів 1, 2 частини першої
статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
У разі такої заміни кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв'язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою заінтересованої сторони зобов'язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов'язки в зобов'язанні,
у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.
Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав
і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії виконання судового рішення.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин.
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13 та постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного
суду від 09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09 (провадження
№ 61-16520сво18).
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції з підстав порушення норм процесуального права (розгляд справи без участі боржника, який належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи) та ухвалюючи нове рішення про задоволення заяви ТОВ «Вердикт Капітал», суд апеляційної інстанції, фактично погодившись із висновками районного суду по суті справи, виходив з того, що ТОВ «Вердикт Капітал» набуло всіх прав первісного кредитора за вказаним договором кредиту, а також стягувача
у виконавчих провадженнях у справі № 2-5464/12, тому звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає вимогам статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи вказані вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви
ТОВ «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року в справі № 916/2286/16 вказано, що вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих
в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.
Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
3. Крім того, вимоги касаційної скарги про скасування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 22 лютого 2019 року не заслуговують на увагу та не підлягають перевірці щодо правильного застосування норми права, оскільки ця ухвала вже скасована постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року.
Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Житнікової Юлії Василівни, про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити.
Поновити представнику ОСОБА_1 - адвокату Житніковій Юлії Василівні, строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року.
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Житнікової Юлії Василівни, на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1 , Дарницький районний відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б.І. Гулько
Г. В. Коломієць