06 вересня 2021 року
м. Київ
Справа № 917/41/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Колос І.Б. - (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021
та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021
у справі № 917/41/21
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні"
про стягнення 741 639,70 грн,
Рішенням господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 у справі № 917/41/21, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021, позов задоволено частково; стягнуто з комунального виробничого підприємства "Теплоенерго" м. Горішні Плавні" на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") 260 626,08 грн пені, 134 172,08 грн 3% річних, 62 741,02 грн інфляційних втрат, 23 474,44 грн збитків та витрат зі сплати судового збору; в іншій частині вимог в задоволенні позову відмовлено.
АТ "НАК "Нафтогаз України" 22.07.2021 (згідно з відміткою на поштовому конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 зі справи № 917/41/21 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 260 626,08 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Разом з тим у касаційній скарзі скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження.
Дослідивши матеріали касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 917/41/21, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270 грн.
Предметом позову у справі № 917/41/21 є стягнення у сумі 741 639,70 грн, що становить менше п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021 (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а відтак у розумінні наведених положень ГПК України ця справа не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України", необхідність відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб обґрунтовує тим, що питання нарахування пені, порядок і підстави для такого зменшення має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з аналогічних спорів, також має виняткове значення для скаржника, оскільки стосується регулювання відносин на ринку природного газу та прямо впливає на фінансове становище підприємств - учасників даного ринку.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Верховний Суд зазначає, що існує сформована стала практика суду касаційної інстанції щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме - у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 902/484/19, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, від 05.08.2019 у справі № 916/2292/18, від 03.07.2019 у справі № 914/1517/18, від 03.05.2018 у справі № 910/23417/16, з урахуванням фактичних обставин у кожній справі.
Посилання скаржника на обставини, які, на його думку, доводять випадки, зазначені у пунктах "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за оцінкою Суду не підтверджують наявності таких випадків, коли судові рішення у цій справі з ціною позову менше п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню, оскільки питання щодо стягнення пені та впливу розрахунків із застосуванням поточних рахунків зі спеціальним режимом використання на правовідносини між сторонами в аналогічних спорах, які порушені скаржником у касаційній скарзі, неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом. При цьому доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями та переоцінки встановлених судами обставин, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Також Верховний Суд вважає, що твердження про виняткове значення справи для скаржника не містять достатнього обґрунтування, з якого можна було б зробити такий висновок.
Незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про винятковість справи для скаржника, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання відповідних наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача (у цьому випадку частково) є звичайним передбачуваним процесом.
Вказана касаційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не містить належних обґрунтувань, які могли б підпадати під дію підпунктів "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, а суд з власної ініціативи таких умов також не вбачає.
Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 зі справи № 917/41/21.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду підстав для розгляду клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження немає.
Керуючись статтею 234, пунктом 2 частини третьої статті 287, статтею 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Полтавської області від 02.04.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.07.2021 зі справи № 917/41/21.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Колос
Суддя І. Булгакова
Суддя Т. Малашенкова