про залишення позовної заяви без руху
07 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/944/21
Суддя Шморгун В. В., розглянувши матеріали позовної заяви № б/н від 03.09.2021
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро»,
код ЄДРПОУ 40683130, вул. Попудренка, 20, кв. 7, м. Чернігів, 14017
Відповідач: Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф»,
код ЄДРПОУ 43633779, вул. Шевченка, 97а/58, м. Чернігів, 14000
Предмет спору: визнання недійсним договору та зобов'язання відповідача внести зміни до договору
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» звернулось до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф», у якому просить суд:
- визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» та Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф»;
- зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов'язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» з асоційованими членами (фізичними особами).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що згідно заяви позивача від 01.01.2021 він надав згоду про приєднання до договору про участь у господарській діяльності кооперативу від 03.06.2020. На виконання умов договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2021 між позивачем та відповідачем 01.01.2021 укладено договір про надання послуг (виконання робіт). Завданням позивача, яке є невід'ємною частиною договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, визначено перелік асоційованих членів відповідача, які необхідні для надання послуг (виконання робіт) позивачу. При наданні послуг (виконанні робіт) згідно умов договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 позивачем було виявлено, що асоційовані члени (фізичні особи) не перебувають у трудових відносинах з відповідачем. Умови договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 суперечать вимогам Закону України «Про зайнятість населення», що є підставою для визнання правочину недійсним. Договір про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 не містить положень щодо обов'язкового укладення трудових договорів з асоційованими членами (фізичними особами) відповідача.
Відповідно до п. 5, 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частини 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Частинами 1, 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
В позовній заяві позивач зазначає про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю є асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф».
Разом з тим, позивачем не наведено обставин і не надано доказів щодо членства позивача в Обслуговуючому кооперативі «Сервіс Стаф».
Як зазначає позивач у позовній заяві, у відповідності до заяви позивача від 30 липня 2020 року, при вступі в асоційовані члени відповідача, він був ознайомлений з положеннями Статуту «Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф».
Проте, заява Товариства з обмеженою відповідальністю від 30.07.2020 та Статут «Обслуговуючого кооперативу «Сервіс Стаф» позивачем до матеріалів позовної заяви не додані.
Позивач в позовній заяві вказує, що завданням позивача, яке є невід'ємною частиною договору про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021 визначено перелік асоційованих членів відповідача, які необхідні для надання послуг (виконання робіт) позивачу, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Однак, позивачем не наведено обставин і не надано доказів щодо членства вказаних осіб в Обслуговуючому кооперативі «Сервіс Стаф».
Позивачем не наведено обставин, не зазначено і не надано доказів, що підтверджують неперебування асоційованих членів (фізичніх осіб) у трудових відносинах з відповідачем.
За приписами ч. 2, 4, 5 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з п.5.26 Національного стандарту України "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163:2020", затвердженого наказом Державного підприємства "Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості" від 01.07.2020 № 144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. У випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчують відбитком печатки юридичної особи, структурного підрозділу ( служби діловодства, служби кадрів, бухгалтерії тощо) юридичної особи або печатки «Для копій».
Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.06.2015 №1000/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 22.06.2015 за №736/27181, копія документа повинна відповідати оригіналу, тобто повністю відтворювати інформацію оригіналу і всі його зовнішні ознаки або їх частину; не допускається виготовляти копії документів з нерозбірливим текстом, підчистками, приписами та іншими необумовленими виправленнями; копія набуває юридичної сили лише в разі її засвідчення в установленому порядку; напис про засвідчення копії складається зі слів “Згідно з оригіналом”, назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії; напис про засвідчення копії скріплюється відбитком печатки відповідного структурного підрозділу установи або печатки “Для копій”; у випадках, визначених законодавством, копії документів засвідчуються відбитком печатки установи; на лицьовому боці у верхньому правому куті першого аркуша документа проставляється відмітка “Копія”.
В порушення вищевикладеного, додані позивачем до позовної заяви копії документів не засвідчені належним чином в установленому порядку, зокрема не зазначено посаду та прізвище особи, яка завірила копії документів, дати засвідчення копії.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви справляється судовий збір.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлена ставка судового збору 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем фактично заявлено дві вимоги немайнового характеру, а саме визнати недійсним договір про надання послуг (виконання робіт) від 01.01.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Віваро» та Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» та зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Сервіс Стаф» внести зміни до договору про участь у господарській діяльності від 03.06.2020 щодо обов'язкового укладення трудового договору Обслуговуючим кооперативом «Сервіс Стаф» з асоційованими членами (фізичними особами).
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, загальний розмір судового збору, який позивач мав сплатити за подання цієї позовної заяви, становить 4540,00 грн (2270,00+2270,00).
Позивач як доказ, що підтверджує сплату судового збору, до позовної заяви додав копію дублікату квитанції 0.0.2249555939.1 від 31.08.2021 про сплату судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Таким чином, позивач сплатив судовий збір у розмірі, який є на 2270,00 грн меншим за ставки, визначені законом.
Суд звертає увагу на те, що встановлення підтвердження зарахування судового збору до державного бюджету здійснюється тільки з оригіналу платіжного доручення.
Аналогічна правова позиція визначена Верховним Судом в ухвалі від 25.05.2020 у справі № 910/1762/20.
Суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України. Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.
Аналогічну правову позицію викладено в ухвалах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №904/1081/18, від 25.05.2020 у справі № 910/1762/20 та інших.
Отже, позивач не надав доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку.
Відповідно до приписів ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
У справах "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany", "Kreuz v. Poland", “Пелевін проти України”, “Наталя Михайленко проти України” та інших Європейський суду з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоча остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою (див. згадане вище рішення у справі “Вайт і Кеннеді проти Німеччини”, п. 59; рішення у справі “Т. Р. та К. М. проти Сполученого Королівства” (T.P. and K.M. v. The United Kingdom) [GC], № 28945/95, п. 98, ECHR 2001; а також у справі “Z. Та інші проти Сполученого Королівства” (Z. And Others v. The United Kingdom) [GC], № 29392/95, п. 93, ECHR 2001). Якщо дане обмеження відповідає таким принципам, то воно не становить порушення статті 6.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу триденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду, шляхом подання до суду та відповідачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, заяви про усунення недоліків.
До заяви мають бути додані докази направлення відповідачу, зазначених в мотивувальній частині ухвали документів.
3. У разі зазначення у заяві про усунення недоліків нових обставин спірних взаємовідносин на обґрунтування своїх позовних вимог позивач повинен зазначити та надати відповідні докази, що підтверджують викладені обставини, а за необхідності і правові підстави позову щодо таких нових обставин.
Звернути увагу позивача, що повторне залишення позовної заяви без руху у разі зазначення нових обставин, але ненадання відповідних доказів, що підтверджують викладені обставини нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено.
Таким чином, недотримання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України при наведенні у заяві про усунення недоліків таких нових обставин тягнуть за собою наслідки у вигляді повернення позовної заяви.
4. Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч. 4, 6 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
5. Попередити позивача про те, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, у тому числі щодо неподання або несвоєчасного подання своїх доводів та доказів на їх підтвердження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею 31.05.2021 та оскарженню не підлягає.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Шморгун