ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
07 вересня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/955/21
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско-Карт Україна»
до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»
про стягнення 104 139,21 грн,
Дії та аргументи Позивача
13.07.2021Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско-Карт Україна» звернулося з позовом до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення 104 139,21 грн, з яких 94 600 грн основної заборгованості, 3 541,12 грн інфляційних, 1 050,64 річних та 4 947,47 грн пені за договором поставки № 1Т від 25.01.2021.Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача витрат на сплату судового збору у сумі 2 270 грн.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на виконання договору за видатковою накладною № Т-9223 від 25.01.2021 протягом січня-грудня поставив Відповідачу товар - дизельне паливо (Євро 5) на загальну суму 114 600 грн. Відповідач вартість товару сплачував частково та з порушенням строків оплати, у зв'язку з чим заборгував 104 139,21 грн. Через наявність заборгованості Позивач нарахував 3 541,12 грн інфляційних та 1 050,64 річних та 4 947,47 грн пені.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач не заперечує факт поставки товару та заборгованість в сумі 94 600 грн, проте заперечує стягнення заборгованості та взагалі підстави звернення Позивача до суду.
Так, Відповідач вказує на скрутне матеріальне становище, викликане запровадженням на території України карантинних заходів. Також відповідач надав відповідь на претензію, в якій просив Позивача відстрочити погашення заборгованості до 30.04.2021 та вважає, що відсутність заперечення Позивача з цього приводу є його згодою на таке відстрочення.
Разом з цим, у відзиві Відповідач пропонує Позивачу укласти мирову угоду.
Також Відповідач просить суд зменшити розмір пені до 1 грн, посилаючись на скрутне матеріальне становище та на застосування Позивачем такої міри відповідальності як річні та інфляційні, що на думку Відповідача вже є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою від 16.07.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження. Цією ж ухвалою учасникам справи були встановлені строки подачі процесуальних заяв. Зокрема, у справі поданий відзив на позов.
При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні даного рішення, суд зазначає, що Позивач дотримав вимоги частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.
Суд також констатує, що сторони не заявили будь-які процесуальні клопотання.
Установлені судом обставини
25.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Глуско-Карт Україна», як Постачальник, та Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт», як Покупець, уклали договір № 1Т (а.с.9-16), за умовами якого:
- Постачальник зобов'язався у січні-грудні 2021 року поставити і передати у власність Покупця матеріали (Дизельне паливо (Євро 5) по талонам (карткам) або еквівалент), а Покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його (пункт 1.1);
- Постачальник повинен поставити Покупцю товар загальною кількістю 5 000 літрів (пункт 2.1.1.);
- ціна договору становить 114 600 грн (пункт 3.1.);
- розрахунки по договору провадяться шляхом оплати Покупцем вартості партії товару протягом 30 календарних днів з дня поставки партії талонів (карток) Покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) Постачальника (пункт 4.1.);
- право власності на товар переходить до Покупця в момент передачі талонів (карток) Постачальником (пункт 5.4.);
- покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар (пункт 6.1.1);
- при несвоєчасній оплаті вартості товару Покупцем, Постачальник має право стягнути з Покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 7.2.).
25.01.2021 Позивач виставив рахунок № ТЛН-006281 на оплату товару, а саме дизельного палива в кількості 5 000 літрів на загальну суму 114 600 грн (а.с.27).
На виконання умов договору Позивач за видатковою накладною № Т-9223 від 25.01.2021 передав, а Відповідач прийняв дизельне паливо (в талонах): в кількості 120 штук номіналом 20 літрів разом на 2 400 літрів на суму 55 008 грн та 260 штук номіналом 10 літрів разом на 2 600 літрів на суму 59 592 грн, на загальну суму 114 600 грн (а.с.17).
Позивач надав зведений реєстр відпуску товару на АЗС з 25.01.2021 по 02.02.2021 за талонами ДП «Херсонський морський торговельний порт», здійсненого на підставі договору поставки № 1Т від 25.01.2021, відповідно до якого Відповідачу було відпущено 5 000 літрів дизельного палива за адресою обслуговування - Херсонська область, Корабельний район, м. Херсон, вул. Качельна, 2 (а.с.18-26).
На підставі викладеного суд резюмує, що на виконання умов договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 114 600 грн.
На виконання умов договору Відповідач сплатив за платіжними дорученнями № 540 від 15.03.2021 - 5 000 грн, № 550 від 16.03.2021 - 5 000 грн, № 562 від 17.03.2021 - 5 000 грн та № 575 від 18.03.2021. Всього Відповідач здійснив оплату на загальну суму 20 000 грн (а.с.28-31).
Як слідує з відповіді на вимогу про сплату боргу за поставлений товар № 18-23/148 від 01.04.2021 Відповідач підтвердив наявну заборгованість, але послався на неможливість її погашення у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем (а.с.32).
За обрахунками Позивача, Відповідач, станом на час розгляду справи в суді, вартість отриманого товару сплатив не в повному обсязі, а тому заборгованість складає 94 600 грн.
Отже, за вказаних обставин та доказів Позивач підтвердив наявність договірних відносин з Відповідачем щодо продажу товару, його вартість, а також несплачену суму вартості товару.
Оцінка суду установлених обставин та положень законодавства
Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов'язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
При визначені правової природи договору врахуванню підлягають його умови, права та обов'язки сторін, а також предмет.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов'язань (майново-господарських зобов'язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.
Зокрема, згідно з приписами частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Поряд з цим, за частиною 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Отже, за укладеним між сторонами договором поставки Позивач зобов'язався поставити товар, а Відповідач - сплатити його вартість. При цьому пунктом 4.1. сторонами визначено, що Покупець сплачує вартість партії товару протягом 30 календарних днів з дня поставки партії талонів (карток) Покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури) Постачальника.
Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов'язань, за якими суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).
Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов'язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов'язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.
У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов'язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.
Отже, зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб'єктивної умови відповідальності.
У спорі Відповідач не здійснив оплату товару у повному обсязі, чим порушив взяті на себе зобов'язання та заборгував 94 600грн.
Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб'єктивних, але і об'єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.
У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об'єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання.
Посилання Відповідача на скрутне матеріальне становище не є підставою для звільнення від зобов'язань по договору в частині сплати за поставлений товар, оскільки Позивач також веде свою діяльність на території України і також працює в умовах запровадженого карантину.
Твердження Відповідача про те, що сторони погодили розстрочення заборгованості, оскільки Позивач не висловив своїх заперечень щодо цього є хибним, оскільки незаперечення само по собі не є погодженням.
Пропозиція Відповідача, висловлена у відзиві, не приймається судом до уваги, оскільки відповідно до статті 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок (частина 1);сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву (частина 2). Одностороння ж заява, в даному випадку Відповідача, не є підставою для розгляду та укладення мирової угоди.
Підсумовуючи наведені правові положення та обставини, суд зазначає, що за пунктом 4.1. договору Відповідач зобов'язаний сплатити Позивачу вартість кожної партії поставленого товару протягом 30 календарних днів з дня поставки партії талонів (карток) Покупцю на підставі рахунку (рахунку-фактури). Отже у Відповідача виник обов'язок зі сплати вартості товару, а у Позивача виникло право на отримання і стягнення такої вартості 25.02.2021.
За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманого товару у сумі 94 600грн у встановлений строк, порушив взяте на себе зобов'язання та під час судового розгляду не довів зворотного.
Щодо відповідальності за невиконання зобов'язань
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 4 947,45 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Як слідує з положень частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У пункті 7.2 договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної сплати рахунків Відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від неоплаченої суми.
Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов'язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов'язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов'язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов'язання.
У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.
Суд перевірив розрахунки Позивача та зазначає, що безпосередньо в розрахунках не наведено кінцеву дату нарахування пені, але в тексті позовної заяви зазначено «станом на дату складання позовної заяви» та беручи до уваги дату складання позовної заяви - 06.07.2021, суд бере за основу дату закінчення строку нарахування штрафних санкції - 05.07.2021 і це співпадає з розрахунком Позивача за кількістю календарних днів прострочення.
З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені з урахуванням часткової оплати за кожним періодом окремо за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:
- 114 600 грн (за період з 25.02.2021 по 04.03.2021) х 2 х 6 (ставка НБУ) : 365 днів х 8 днів : 100 = 301,41 грн;
- 114 600 грн (за період з 05.03.2021 по 14.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 10 днів : 100 = 408,16 грн;
- 109 600 грн (за період з 15.03.2021 по 15.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 1 день : 100 = 39,04 грн;
- 104 600 грн (за період з 16.03.2021 по 16.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 1 день : 100 = 37,25 грн;
- 99 600 грн (за період з 17.03.2021 по 17.03.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 1 день : 100 = 35,47 грн;
- 94 600 грн (за період з 18.03.2021 по 15.04.2021) х 2 х 6,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 29 днів : 100 = 977,10 грн;
- 94 600 грн (за період з 16.04.2021 по 05.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 81 день : 100 = 3 149,01 грн.
Таким чином сума пені, розрахована Позивачем є вірною і складає 4 947,46 грн, як сума чисел 301,41 грн, 408,16 грн, 39,04 грн, 37,25 грн, 35,47 грн, 977,10 грн та 3 149,01 грн.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов'язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 1 050,64 грн та інфляційних у сумі 3 541,12 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд перевірив розрахунок річних та зазначає, що аналогічно розрахунку пені за кінцеву дату нарахування взято 05.07.2021.
Суд здійснив власний розрахунок річних з урахуванням часткової оплати за кожним періодом окремо за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365:
- 114 600грн (за період з 25.02.2021 по 14.03.2021) х 3% х 18 днів : 365 днів = 169,55 грн;
- 109 600 грн (за період з 15.03.2021 по 15.03.2021) х 3% х 1 день : 365 днів = 9,01 грн;
- 104 600 грн (за період з 16.03.2021 по 16.03.2021) х 3% х 1 день : 365 днів = 8,60 грн;
- 99 600 грн (за період з 17.03.2021 по 17.03.2021) х 3% х 1 день : 365 днів = 8,19 грн;
- 94 600 грн (за період з 17.03.2021 по 17.03.2021) х 3% х 110 днів : 365 днів = 855,29 грн.
Таким чином, загальна сума річних складає 1 050,62 грн, як сума чисел169,55 грн, 9,01 грн, 8,60 грн, 8,19 грн та 855,29 грн.
Суд перевірив розрахунок інфляційних та зазначає, що Позивачем здійснено нарахування інфляційних до 31.05.2021 саме цю дату суд сприймає як кінцеву.
Суд також здійснив власний арифметичний розрахунок інфляційних за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період - сума заборгованості.
Так, індекс інфляції за період з 25.02.2021 по 31.05.2021 становить103,743255%з розрахунку: 101,7% (в березні 2021)х100,7% (в квітні 2021)х101,3% (в травні 2021).
Таким чином, інфляційне збільшення на суму боргу 94 600 грн за період з 25.02.2021 по 31.05.2021 становить 3 541,12 грн з розрахунку: 94 600грн х 103,743255% - 94 600грн.
Отже, розрахунок інфляційних, здійснених Позивачем, в сумі 3 541,12 грн є вірним.
На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов'язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу інфляційні та річні в обрахованих судом сумах.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати Відповідачем 94 600 грн основної заборгованості, 3 541,12 грн інфляційних та 1 050,64 річних та 4 947,47 грн пені у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в цих сумах.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору у сумі 2 270 грн, сплачені платіжним дорученням № 2701 від 06.07.2021, які у відповідності до статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 238 та 240 ГПК України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; ідентифікаційний код 01125695) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Глуско-КартУкраїна» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, буд.11; ідентифікаційний код 32489155) - 94600 грн основної заборгованості, 3541,12 грн інфляційних та 1050,64 річних, 4947,47 грн пеніта 2270 грн компенсації по сплаті судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.К. Закурін