Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2021 р. м ХарківСправа № 922/3577/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кононової О.В.
розглянувши матеріали
за заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_1
про визнання неплатоспроможним
Фізична особа ОСОБА_2 звернулась до господарського суду Харківської області з заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність фізичної особи на підставі книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
В поданій заяві ОСОБА_2 просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність та вказує на те, що наразі має прострочені зобов'язання у загальному розмірі 315 162,09 грн.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 не може самостійно погасити наявну суму заборгованості перед кредиторами у зв'язку з відсутність належного рівня доходу для погашення такого розміру заборгованості, що стало підставою для її звернення до суду з даною заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Законом України від 05.06.2020 № 686-ІХ "Про внесення змін до Кодексу України з процедур банкрутства" доповнено Прикінцеві та перехідні положення Кодексу України з процедур банкрутства пунктом 2-1, відповідно до якого встановлено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією у разі відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюється з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
Заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), крім відомостей, передбачених частиною першою статті 34, частиною другою статті 116 цього Кодексу, повинна містити пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією.
Ініціюючий кредитор або боржник - фізична особа додає до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) заяву арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, про участь у справі, яка повинна відповідати вимогам, встановленим частиною третьою статті 28 цього Кодексу.
Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), призначає арбітражного керуючого, зазначеного в абзаці другому цього пункту, розпорядником майна або керуючим реструктуризацією.
У разі якщо заява ініціюючого кредитора або боржника - фізичної особи про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не містить пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією або до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) не додано заяви цього арбітражного керуючого про участь у справі, або з підстав, визначених частиною третьою статті 28 цього Кодексу, цього арбітражного керуючого не може бути призначено розпорядником майна або керуючим реструктуризацією, або заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство подано боржником - юридичною особою, призначення арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна або керуючого реструктуризацією здійснюється господарським судом самостійно з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих України, у порядку, що діяв до дня введення цього Кодексу в дію, шляхом застосування автоматизованої системи.
До заяви ОСОБА_3 додана заява арбітражного керуючого Черкасова С.А. на участь у справі про неплатоспроможність Фізичної особи ОСОБА_3 та угода, укладена боржником ОСОБА_3 с арбітражним керуючим Черкасовим С.А. від 05.05.2021, в який арбітражний керуючий погодився на умовах розстрочення оплати на 10 місяців виконувати повноваження керуючого реструктуризацією/керуючого реалізацією майна у справі про неплатоспроможність.
В обґрунтування такої позиції щодо можливості звернення до суду з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність без попереднього авансування винагороди арбітражного керуючого та укладенням відповідної угоди, заявник посилається на постанову Верховного Суду по справі № 910/726/20 від 19.11.2020, в який суд зазначив, що законодавцем установлено спосіб врегулювання неплатоспроможності фізичної особи виключно за заявою боржника. При цьому Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Тож держава виконує свій позитивний обов'язок щодо забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство, не встановлюючи для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Водночас законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансування на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає положенням частин 2, 6 ст. 43 Конституції України.
Зазначене не позбавляє можливості боржника (фізичної особи) укласти угоду з арбітражним керуючим, який погодиться на умовах відстрочення оплати до реалізації майна боржника виконувати повноваження керуючого реструктуризацією у справі про банкрутство цієї особи, та подати до суду разом із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство відповідне звернення обох осіб (боржника та арбітражного керуючого) про призначення цього арбітражного керуючого керуючим реструктуризацією у справі про банкрутство фізичної особи. Місцевий суд може розглянути подані документи як альтернативу мирного врегулювання правовідносин з оплати винагороди арбітражному керуючому та прийняти відповідне рішення про можливість задоволення заяви боржника, дослідивши всю сукупність наданих ним доказів на обґрунтування неплатоспроможності фізичної особи.
Отже, Верховний суд зазначив про обов'язок місцевого суду дослідження всієї сукупності доказів, наданих боржником до заяви про неплатоспроможність щодо вирішення питання про авансування винагороди арбітражного керуючого як альтернативи мирного врегулювання вказаних правовідносин та прийняти відповідне рішення.
Заявником до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність доданий договір про відстрочення сплати винагороди арбітражному керуючому, укладений між арбітражним керуючим Черкасовим С.А. та Островською З.С. від 05.05.2021, в якому сторони домовились розстрочити сплату винагороди арбітражному керуючому (авансування винагороди) на 10 місяців, шляхом внесення (перерахування) оплати рівними частинами по 3 405,00 грн. щомісячно на депозитний рахунок суду, в якому відкрито провадження у справі про банкрутство.
Дослідивши матеріали заяви в їх сукупності, судом встановлено, що відповідно відомостей, зазначених в деклараціях про майновий стан боржника та опису майна боржника, - за Островською З.С. не зареєстровано жодного майна, яке в подальшому, у разі визнання боржника банкрутом та переходу до процедури погашення боргів та реалізації майна, може бути реалізовано та за рахунок якого буде можлива сплата винагороди арбітражному керуючому.
Крім того, боржник вказує, що наразі не працевлаштований, не має постійного джерела доходів.
Отже, суд вважає, що виконання боржником зобов'язання, передбаченого укладеним між ОСОБА_3 та арбітражним керуючим Черкасовим С.А. договором є завідомо об'єктивно неможливим, оскільки у боржника відсутнє майно та будь який дохід, за рахунок якого відбуватиметься майбутня оплата витрат.
Пунктом 12 частини 3 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, законодавцем чітко визначено, що при зверненні із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність необхідним додатком до заяви є докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Кодекс України з процедур банкрутства та інші норми законодавства, не передбачають права боржника бути звільненим від авансування винагороди арбітражному керуючому при поданні такої заяви, як не передбачають можливості відстрочення чи розстрочення заявнику в авансуванні такої винагороди.
Частинами першою, третьою, четвертою та сьомою статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується; використання примусової праці забороняється; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною першою статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Абзацом першим частини другої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
При цьому, Законом України "Про судовий збір" не передбачено сплати судового збору за подання заяви фізичною особою про порушення справи про банкрутство. Зазначене обґрунтовує виконання державою свого позитивного обов'язку забезпечення доступу неплатоспроможних фізичних осіб до правосуддя у справах про банкрутство у спосіб не встановлення для таких фізичних осіб ставок судового збору за звернення із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Разом з тим, законодавцем не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг керуючого реструктуризацією за три місяці виконання ним повноважень, що є гарантією з боку держави оплати праці цією особи на час формування реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство та відповідає гарантіям на оплату праці відповідно до частин другої, шостої статті 43 Конституції України.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" та від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України", право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Тобто, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Господарським процесуальним кодексом України.
Згідно частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Згідно частини 1 статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.
Частина 3 згаданої вище статті містить чіткий перелік документів, що додаються до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Суд вважає за потрібне зазначити, що у разі прийняття у якості належного доказу в підтвердження майбутньої оплати послуг арбітражного керуючого, укладеного між сторонами договору за відсутності майна у боржника та відсутності інших джерел для покриття витрат на виплату винагороди арбітражному керуючому, може бути розцінено як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства у контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.56 року, Конвенції Міжнародної організації праці N 105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Зважаючи на викладене, суд робить висновок про обов'язок боржника подати до суду докази авансування на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Згідно частини 3 статті 37 Кодексу України з процедур банкрутства, яка застосовується судом на підставі статті 113 цього Кодексу, господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Господарським процесуальним кодексом України.
Враховуючи те, що заява ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність містить вище вказані недоліки, суд залишає дану заяву про відкриття провадження у справі без руху.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 3, 4 статті 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись частиною 3 статті 37, статтями 113, 116 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 74, 80, 81, 174, 232-236 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -
Заяву (вх. 3577/21 від 06.09.2021) ОСОБА_3 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність залишити без руху.
Встановити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 10-ти денний строк з моменту вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність шляхом подання до суду:
- доказів авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень у розмірі, встановленому абзацом 3 частини 2 статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства.
Роз'яснити заявникові, що невиконання вимог даної ухвали у встановлений строк є підставою для її повернення заявникові.
Ухвалу направити ОСОБА_3 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.
Ухвалу складено та підписано 07.09.2021.
Суддя О.В. Кононова