Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2674/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп", місто Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", місто Харків
про стягнення 104 043,47 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (як відповідача) 104 043,47 грн. попередньої оплати за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03 січня 2019 року. Також позивач просить суд покласти на ТОВ "Променергоізол" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12 липня 2021 року позовну заяву ТОВ "ТСЛ Груп" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/2674/21. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п'ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України; відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.
З матеріалів справи № 922/2674/21 вбачається, що поштове відправлення з ухвалою Суду про відкриття провадження від 07.06.2021 вручено ТОВ "ТСЛ Груп" 15 липня 2021 року; ТОВ "Променергоізол" - 21 липня 2021 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями Укрпошти, які повернулися на адресу суду та долучені до матеріалів справи. Отже, сторони визнаються такими, що були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", разом з тим, наданими відповідачу процесуальними правами не скористалася; у встановлений статтею 251 ГПК України строк відзив на позовну заяву не подало.
Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно розглянувши справу № 922/2674/21 в межах строку, встановленого статтею 248 Господарського процесуального кодексу України; дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
03 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (надалі іменується Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" (надалі іменується Покупець) було укладено Договір поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т (Договір), відповідно до умов якого Покупець бере на себе зобов'язання прийняти та сплатити вартість Товару, в порядку та в строки вказаних в п.4.1,4.2, 4.3 частині цього Договору, а Постачальник бере на себе зобов'язання поставити та передати у власність Покупця Товар відповідно до специфікації та/або товаросупроводжувальних документів, які складають невід'ємну частину цього Договору, на умовах, викладених в Договорі.
Згідно пункту 1.3. Договору найменування, асортимент, ціна та кількість Товару що постачається, строк оплати зафіксовані у супроводжувальних документах на Товар, а саме: у замовленнях на поставку (Додаток 1 до Договору), рахунках на оплату, видаткових накладних, які с невід'ємною частиною Договору.
Пунктами 2.1., 2.2. Договору сторони погодили, що поставка Товару здійснюється партіями. Постачальник надає Покупцю інформацію про перелік, ціни та асортимент Товару, що може бути поставлений, будь-яким зручним для нього способом. Покупець згідно наданої інформації, замовляє Товар у відповідальної особи по роботі з клієнтами, в офісі Постачальника або на території Покупця, а також іншим зручним для Сторін способом (в т.ч. телефонним зв'язком, електронною поштою), У випадку відсутності письмового замовлення па поставку Товару, підтвердженням погодження Сторонами асортименту (номенклатури), кількості, ціни Товару, строку і умов його поставки є факт відсутності заперечень з боку Покупця щодо асортименту (номенклатури), кількості, ціни Товару, строку і умов його поставки протягом 1 (одного) робочого дня з моменту отримання Покупцем рахунку на оплату та оплата по наданому Постачальником рахунку на оплату.
Відповідно до пункту 4.1. Договору Покупець здійснює 100% попередню оплату за кожну партію Товару згідно виставленого Постачальником рахунку. Сторони можуть погодити інші строки розрахунків, що зазначається у рахунку на оплату, Додатку 1 до Договору.
Оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений у реквізитах Постачальника в цьому Договорі. Товар вважається оплаченим тільки після документального підтвердження зарахування банком на поточний рахунок Постачальника коштів від Покупця за партію Товару. Оплата здійснюється Покупцем в національній валюті на підставі цього Договору. При здійсненні платежу Покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату рахунку-фактури, виписаного Постачальником на оплату замовленої партії Товару (пункти 4.2., 4.3. Договору).
З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" було виставлено рахунок-фактурн №181, на загальну суму 169 043,47 грн. з ПДВ.
Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп", в свою чергу, на виконання зобов'язань за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2019, перераховано на рахунок Продавця 100% оплату згідно рахунка-фактури № 181, що підтверджується Платіжним дорученням № 1938 віл 31 березня 2021 року на суму 169 043,47 грн. Факт перерахування коштів, підтверджується також Податковою накладною з ПДВ № 50 від 31.03.2021, яку зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Звертаючись до суду із даним позовом ТОВ "ТСЛ Груп" зазначає, що зобов'язання щодо поставки Товару відповідачем не виконано. Відповідно, 03 червня 2021 року позивачем на адресу ТОВ "Променергоізол" було надіслано вимогу № 26-05/5/21 від 26.05.2021, про повернення суми попередньої оплати в розмірі 169 043,47 грн., яку отримано відповідачем 03 червня 2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення Укрпошти № 0413606375746 та накладною Укрпошти № 141 від 07.06.2021.
Отже, Покупець реалізував своє право на повернення сум попередньої оплати, а у ТОВ "Променергоізол" виник обов'язок повернути ТОВ "ТСЛ Груп" сплачену останнім суму попередньої оплати. Проте відповідач здійснив лише часткове повернення грошових коштів на суму 65 000,00 грн., в т.ч.: 35 000,00 грн. згідно Платіжного доручення № 1259 від 09.06.2021, із призначенням платежу: "повернення грошових коштів згідно вимоги про повернення коштів № 26-05/5/21 від 26.05.2021", а також 30 000,00 грн. згідно Платіжного доручення № 1272 від 16.06.2021, із призначенням платежу: "повернення грошових коштів згідно вимоги про повернення коштів № 26-05/5/21 від 26.05.2021".
Таким чином, сума попередньої оплати за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2019, що залишилась неповернутою Товариством з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", становить 104 043,47 грн. Обставини щодо стягнення вказаної суми в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "ТСЛ Груп" до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Окремим видом зобов'язання є договір поставки. Так, згідно з частинами першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Так, відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу приписів статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною другою статті 693 ЦК України також передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Як вже було встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" перераховано на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" 100% вартості Товару за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2019 на суму 169 043,47 грн. При цьому суд визначає правову природу сплаченої суми коштів, саме як передоплату, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
Водночас направивши відповідачу вимогу № 26-05/5/21 від 26.05.2021 про повернення суми попередньої оплати у розмірі 169 043,47 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" реалізувало своє право на односторонню відмову від зобов'язання з поставки, що повністю відповідає положенням цивільного законодавства. Товариство з обмеженою відповідальністю "Променергоізол", в свою чергу, доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростувало, жодних доказів передачі Товару в розпорядження позивача матеріали справи не містять. Повернення грошових коштів здійснено відповідачем лише частково.
Суд також зазначає, що правова природа вищезазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов'язань за договором - не змінюється і залишається такою доти, поки сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми. Обумовлені законом підстави для зміни правової природи перерахованих позивачем коштів, внаслідок непоставки відповідачем товару, - не настали, що тягне за собою правові наслідки, обумовлені частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, враховуючи, що стаття 693 Цивільного кодексу України наділяє особу правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права, що було реалізовано позивачем в межах даної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" щодо примусового стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" 104 043,47 грн. попередньої оплати за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03 січня 2019 року - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Розглянувши також вимогу позивача щодо розподілу судових витрат у даній справі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" судового збору в розмірі 2 270,00 грн. та витрат на правову (правничу) допомогу в розмірі 10 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Позовні вимоги у даній справі задоволено у повному обсязі, а відтак витрати по сплаті судового збору в мінімальному розмірі - 2 270,00 грн. покладаються на відповідача та підлягають стягненню на користь ТОВ "ТСЛ Груп".
Також дослідивши матеріали справи та докази, надані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Разом із тим, згідно частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, при здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, господарському суду слід враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також, в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Суд також звертає увагу на те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Як вбачається із матеріалів справи, в якості доказів понесення витрат на оплату послуг адвоката до матеріалів справи надано Додаток № 4 до договору № 26-07/08/19 від 26 липня 2019 року - Замовлення № 4 на надання правової (правничої) допомоги від 25.05.2021, в якому сторони - ТОВ "ТСЛ Груп" та Адвокатське бюро "Мінченко та партнери" погодили, що правовою (правничою) допомогою є претензійно/ позовна робота по стягненню суми попередньої оплати за договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2014 року, у розмірі 169 043,47 грн.
Сторони погодили, що фіксований розмір гонорару (винагороди) за надання правових (правничих) послуг визначено Сторонами з врахуванням вимог ст. 126 Господарсько-процесуальною Кодексу України, складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу (строку) виконання складає 10000,00 (десять тисяч гривень 00 коп.), які включають у себе:
- позасудове (претензійне) стягнення суми попередньої оплати за договорам поставки № ПЕ12019/03/0І-01Т від 03.01.2019 року (підготовка та складання вимоги про повернення коштів);
та/або
- судове (позовне) стягнення суми попередньої оплати за договором поставки № ПЕ12019/03/0І-01Т від 03.01.2019 року (підготовка та складання позовної заяви усіх необхідних клопотань, заяв, пояснень, та інших процесуальних документів, які необхідні для захисту прав та законних інтересів Клієнта у Господарському суді Харківської області).
14 червня 2021 року, за результатами надання правових послуг за Замовленням № 4, згідно Договору про надання правової (правничої) допомоги № 26-07/8/19 від 26.07.2019, сторонами було складено, без зауважень підписано представниками та скріплено печатками Акт надання послуг № 67, згідно якого Адвокатське бюро надало послуги за 10 000,00 грн., в т.ч.:
Підготовка та складання вимоги про повернення суми попередньої оплати за договором поставки № ПЕІ20І9/03 01-01Т від 03.01.2019 на суму 500,00 грн.
Підготовка та складання позовної заяви за позовом ТОВ "ТСЛ Груп" до ТОВ "Променергоізол", про стягнення заборгованості за договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2019 на суму 9 500,00 грн.
Враховуючи те, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, тощо, суд, оцінивши в сукупності вищезазначені докази, дійшов висновку, що вони можуть бути прийняті як належні, а витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" на правничу допомогу підлягають розподілу.
При цьому, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 ГПК України).
У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом також враховано правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Крім того, вирішуючи питання необхідності надання доказів фактичної оплати послуг з отриманої ТОВ "ТСЛ Груп" правової допомоги на суму 10 000,00 грн., суд також враховує правову позицію, яку викладено Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19: "за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу)".
Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" до відшкодування витрати у фіксованій Договором сумі 10 000,00 грн. підтверджені належними доказами, є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та відповідають критерію розумності їхнього розміру, а тому можуть бути задоволені.
Таким чином, за приписами частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" також підлягають стягненню витрати позивача на професійну правничу допомогу в Господарському суді Харківської області.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 2, 13, 15, 16, 73-80, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Променергоізол" (місцезнаходження: 61071, місто Харків, вулиця Новожанівська, будинок 1; код ЄДРПОУ 40231736) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТСЛ Груп" (місцезнаходження: 04073, місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 21, корпус Літера "Б", кімната 506; код ЄДРПОУ 39614472) попередню оплату за Договором поставки № ПЕІ2019/03/01-01Т від 03.01.2019 в розмірі 104 043,47 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" вересня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/2674/21