Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"06" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2162/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
при секретарі судового засідання Сіліній М.Г.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК "Нафтогаз України"), місто Київ
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", місто Харків
про стягнення 280 650 401,77 грн.
за участю представників:
позивача - адвокат Єфременко О.О. довіреність № 14-13 від 15.01.2021;
відповідача - адвокат Ващенко Т.Д. довіреність № 40-6218/79 від 26.12.2019;
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (НАК "Нафтогаз України"; позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) 280 650 401,77 грн. заборгованості за поставлений згідно Договору № 1186/1718-ТЕ-32 від 21 вересня 2017 року природний газ, з яких: 213 699 710,45 грн. - сума основного боргу, 16 738 349,65 грн. - пеня (відповідно пункту 7.2 Договору), 15 546 517,88 грн. - три проценти річних та 34 665 823,79 грн. - інфляційні втрати (відповідно статті 625 ЦК України).
Також НАК "Нафтогаз України" просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені позивачем судові витрати в сумі 794 500,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.06.2021 позовну заяву НАК "Нафтогаз України" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2162/21; постановлено розглядати справу за правилами (в порядку) загального позовного провадження.
Розгляд справи № 922/2162/21 в підготовчому засіданні неодноразово відкладався задля забезпечення принципу змагальності та реалізації прав сторін на повне та об'єктивне встановлення всіх обставин справи.
Учасники справи виклали письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору у заявах по суті справи.
Так, 25 червня 2021 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив КП "Харківські теплові мережі" на позовну заяву у справі № 922/2162/21 та клопотання про зменшення пені (вх. № 14990), згідно якого відповідач позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення основного боргу за період з липня по вересень 2018 року за договором № 186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017, пені, 3% річних, інфляційних втрат на загальну суму 280 650 401,77 грн. визнав і враховуючи тяжкий фінансовий стан підприємства, просив суд зменшити розмір пені на 86,3%.
06 липня 2021 року на електронну адресу суду надійшла відповідь НАК "Нафтогаз України" на відзив (за вх. № 4315), відповідно якої позивач зазначив, що не вбачає виключних та достатніх підстав для зменшення штрафних санкцій.
21 липня 2021 року КП "Харківські теплові мережі" також подало до суду заперечення на відповідь позивача на відзив (вх. № 17004).
За результатами підготовчого засідання 09.08.2021 Судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 922/2162/21 та призначено справу до розгляду по суті на 06 вересня 2021 року об 11:30 годині, на підставі частини другої статті 185, частини першої статті 195 ГПК України. Відповідну ухвалу постановлено без виходу до нарадчої кімнати і занесено до протоколу підготовчого засідання у справі № 922/2162/21.
Представник НАК "Нафтогаз України", який брав участь в судовому засіданні 06 вересня 2021 року, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник КП "Харківські теплові мережі" в судовому засіданні 06 вересня 2021 року визнав наявність заборгованості та просив суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 86,3%. Також відповідач просив при вирішенні питання щодо стягнення судового збору застосувати частину першу статті 130 ГПК України та стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 50%, а 50% судового збору повернути позивачу з державного бюджету.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази та приймаючи до уваги визнання позову КП "Харківські теплові мережі", суд встановив наступне.
21 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (в подальшому перейменоване на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"/ Постачальник) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (Споживач) було укладено Договір постачання природного газу № 1186/1718-ТЕ-32 (надалі - Договір) із змінами, що внесені Додатковими угодами до нього: від 23.11.2017 - Додаткова угода № 1; від 12.01.2018 - Додаткова угода № 2; від 04.04.2018 - Додаткова угода № 3; від 07.06.2018 - Додаткова угода № 4; від 06.08.2018 - Додаткова угода № 5; від 06.09.2018 - Додаткова угода № 6.
У відповідності до предмету Договору (пункти 1.1., 1.2.) Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві газ, а Споживач зобов'язується оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно пункту 3.7. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період означає повне виконання постачальником своїх зобов'язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному місяці (пункт 3.10. Договору).
Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу (пункт 5.4. Договору).
Відповідно до пункту 6.1 Договору, оплата за газ здійснюється Відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 30 вересня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 12.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 6 від 06.09.2018).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору НАК "Нафтогаз України" було передано у власність відповідача природний газ на загальну суму 2 561 956 598,71 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін Актами приймання - передачі природного газу: від 31 жовтня 2017 року на суму 262 812 845,86 грн.; від 30 листопада 2017 року на суму 457 877 057,11 грн.; від 31 грудня 2017 року на суму 500 315 278,25 грн.; від 31 січня 2018 року на суму 588 486 727,84 грн.; від 28 лютого 2018 року на суму 538 764 979,20 грн.; від 31 липня 2018 року на суму 72 287 365,42 грн.; від 31 серпня 2018 року на суму 62 837 006,15 грн.; від 30 вересня 2018 року на суму 78 575 338,88 грн.
Однак, за твердженням позивача, яке також не спростовується представником Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", оплата за Договором здійснювалась несвоєчасно - з порушенням встановлених договором строків. Фактично у спірному періоді відповідачем було сплачено 2 062 952 532,12 грн. При цьому, стягнення суми основного боргу (що становить 285 304 356,14 грн.) , пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат за зобов'язаннями КП "Харківські теплові мережі" з жовтня 2017 року по лютий 2018 року вже розглянуто у справі № 922/3602/18.
Відповідно, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача за зобов'язаннями з липня по вересень 2018 року складає 213 699 710,45 грн.
У зв'язку з порушенням встановлених у Договорі № 1186/1718-ТЕ-32 строків оплати прийнятого природного газу, на суму основного боргу позивачем нараховано також пеню у розмірі 16 738 349,65 грн. (на підставі пункту 8.2. Договору), 3% річних в розмірі 15 546 517,88 грн. та інфляційні втрати в розмірі 34 665 823,79 грн. (на підставі статті 625 ЦК України). Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до суду з даним позовом.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 Цивільного кодексу України). Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, стаття 12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зі змістом якої кореспондуються і приписи статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України).
Частиною третьою статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статті 193 ГК України та статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом статті 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить стаття 525 ЦК України.
Частиною першою статті 530 ЦК України також встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 ГК України).
Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Так, згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, що передбачено частиною першою статті 612 ЦК України.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку визнав повідомлені позивачем обставини, а також нових доказів оплати отриманого за Договором № 1186/1718-ТЕ-32 природного газу у липні, серпні та вересні 2018 року не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в частині стягнення з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" основної заборгованості в розмірі 213 699 710,45 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Згідно також з вимогами частини другої статті 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (частина перша статті 199 ГК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Частиною шостою статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктами 8.1., 8.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 2 від 12.01.2018) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Враховуючи неналежне виконання КП "Харківські теплові мережі" зобов'язань з оплати природного газу у встановлений Договором термін, господарський суд доходить висновку про правомірність позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій (нарахування пені).
Крім того, відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Отже, у даному випадку, за порушення виконання грошового зобов'язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
До матеріалів справи позивачем надано розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат по кожному зобов'язанню помісячно (за липень, серпень та вересень 2018 року). Перевіривши періоди та кожне нарахування окремо, суд встановив, що розрахунок пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України та відповідає вимогам частини шостої статті 232 ГК України; нарахування інфляційних втрат також не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними.
Відповідно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" також в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 16 738 349,65 грн., трьох процентів річних в розмірі 15 546 517,88 грн. та інфляційних втрат в розмірі 34 665 823,79 грн.
Вирішуючи заявлене відповідачем у відзиві на позов клопотання про зменшення пені на 86,3% суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначена норма ставить право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
Частина третя статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття значно та надмірно є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).
Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо (аналогічний висновок про застосування норми права викладений у постанові Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 924/243/19).
За правовою позицією Верховного Суду, яка наведена у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає її зменшення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто в сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
В обґрунтування підстав зменшення пені на 86,3% відповідач зазначає, що фінансування Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям. Однак, тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. На протязі останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту теплову енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. Так, у 2018 році 86,3% від загального обсягу виробленої теплової енергії споживається населенням.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки про заборгованість за спожиту теплову енергію від 23.06.2021, станом на 01.06.2021 загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 4,4 млрд.грн., у тому числі заборгованість населення 3,9 млрд.грн, бюджетних організацій - 186,8 млн.грн, госпрозрахункових організацій - 175,7 млн.грн, заборгованість місцевого бюджету з компенсації пільг 79,1 млн.грн.
Важкий фінансовий стан підприємства відповідача також підтверджується балансом підприємства на 31.03.2021, у якому відображені збитки підприємства. Сума збитків станом на 31.03.2021 становила 10,0 млрд. грн.
Крім того, господарська діяльність відповідача по наданню житлово-комунальних послуг підпадає під сферу дії окремих законів, що спрямовані на захист інтересів споживачів цих послуг, але порушують інтереси підприємств, що надають ці послуги. Так, Законом України Про тимчасову заборону стягненні пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги № 486/96 від 13.11.1996 до 01.01.2011 було заборонено нараховувати і стягувати із громадян пеню за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг. Хоча з 01.01.2011 заборона на нарахування й стягнення пені знята, але стягнення пені з населення передбачено Законом України Про житлово-комунальні послуги від 09.11.2017 № 2189-VIII лише з травня 2019 року на підставі укладених відповідно до вимог статей 13-15 цього закону договорів. Однак, укладення таких договорів відтерміновано на строк 5 місяців після закінчення карантину. Вказані обставини унеможливлюють нарахування та стягнення пені з громадян підприємством відповідача та позбавляють його джерел погашення по штрафних санкціях.
Законом України Про реструктуризацію заборгованості по квартирній платі, платі за житлово-комунальні послуги, спожитий газ і електроенергію дозволяється реструктурувати заборгованість за комунальні послуги строком до п'яти років.
Відповідно до довідки від 23.06.2021, станом на 0106.2021 сума реструктурованої заборгованості складає 219,8 млн.грн., що на переконання суду також підтверджує скрутний фінансовий стан підприємства.
Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що прострочення оплати відповідачем за поставлений газ відбулось не тільки з вини відповідача, оскільки відповідач є комунальним підприємством, основним різновидом господарської діяльності якого є надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню та іншим споживачам. Основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання є населення, що підтверджується довідкою від 23.06.2021 про кількість теплової енергії, відпущеної КП Харківські теплові мережі споживачам за 2018 рік.
Так, з листопада 2014 року КП "Харківські теплові мережі" працює в умовах дії постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217, якою затверджений порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладені спеціальні обов'язки. Згідно цього порядку теплопостачальні організації відкривають в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів "населення", "релігійні організації", "бюджетні установи", "інші споживачі". Всі кошти, які надходять на рахунки із спеціальним режимом використання КП "Харківські теплові мережі", розподіляються згідно з нормативами, встановленими НКРЕКП, та перераховуються банком на рахунки постачальника природного газу (НАК "Нафтогаз України"), оператора газотранспортної системи (AT "Укртрансгаз"), оператора газорозподільних систем (ПАТ "Харківміськгаз"), постачальника покупної теплової енергії (ПрАТ "Харківська ТЕЦ-5") та на поточний рахунок КП "Харківські теплові мережі".
Відповідно, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері теплопостачання та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність у цій сфері, відповідач не має можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за поставлену позивачем теплову енергію, у зв'язку з чим вина відповідача з прострочення платежів за спірним договором відсутня.
Слід також звернути увагу на те, що у зв'язку з неналежним виконанням Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" умов Договору № 1186/1718-ТЕ-32 від 21 вересня 2017 року позивачем нараховано та заявлено до стягнення три проценти річних у сумі 15 546 517,88 грн. та інфляційні втрати в сумі 34 665 823,79 грн. Суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, а тому стягнення таких нарахувань компенсує можливі негативні наслідки для НАК "Нафтогаз України", пов'язані з порушенням відповідачем умов договору.
Під час вирішення питання про зменшення пені суд також враховує ступінь виконання зобов'язання за договором складає 80,6% (передано природний газ за договором на суму 2 561 956 598,71 грн., сплачено 2 062 952 532,12 грн.).
Приймаючи до уваги, що КП "Харківські теплові мережі" у відповідності до рішення Харківської міської ради є централізованим підприємством щодо постачання населенню теплової енергії, а фінансування КП "Харківські теплові мережі" здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, при цьому, відповідач обмежений в можливості здійснювати нарахування населенню штрафних санкцій за порушення строків оплати чи не оплати таких послуг, а також обмежений в праві припиняти надання вказаних послуг, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі призведе до покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря, що в свою чергу може негативно вплинути на інтереси населення м. Харкова, які є основними споживачами послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Крім того, на переконання суду, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Відповідний висновок міститься у мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Запропонований Відповідачем розмір зменшення стягуваної неустойки кореспондується як із ступенем виконання спірного грошового зобов'язання, так і з рівнем обсягу теплової енергії, що споживається населенням, для генерації якої використовувався поставлених природний газ, а отже відповідає принципу пропорційності у розумінні статті 15 Господарського процесуального кодексу України.
НАК "Нафтогаз України", разом з тим, не надано доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства позивача, саме у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору. Не спростовано НАК "Нафтогаз України" і достовірності доказів, наданих відповідачем в обґрунтування запропонованого розміру відсотку зменшення стягуваної неустойки. Своєю чергою, правомірність врахування визначених відповідачем обставин у якості належних підстав для розгляду питання про зменшення суми штрафних санкцій узгоджується із релевантною для даного випадку позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 13.08.2019 у справі № 922/3602/18.
Беручи до уваги вищенаведене, з огляду на збитковість комунального підприємства, а також на значну дебіторську заборгованість населення перед відповідачем та відсутність можливості нараховувати штрафні санкції за порушення строків оплати населенням наданих відповідачем послуг, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем та відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача, суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 86,3% - пропорційно обсягу теплової енергії, що споживається населенням.
Таким чином позовні вимоги НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню - в сумі 2 293 153,90 грн.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно також до частини третьої статті 7 Закону України "Про судовий збір" та частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на те, що Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" визнало заборгованість за Договором № 1186/1718-ТЕ-32 від 21 вересня 2017 року до початку розгляду справи по суті, на відповідача покладається 50% судового збору - 397 250,00 грн. Судовий збір у розмірі 397 250,00 грн. підлягає поверненню Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з державного бюджету на підставі відповідної ухвали.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 13, 15, 73-80, 86, 123, 129, 130, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (місцезнаходження: 61037, місто Харків, вулиця Мефодіївська, будинок 11; код ЄДРПОУ 31557119) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу за Договором № 1186/1718-ТЕ-32 від 21.09.2017 в розмірі 213 699 710,45 грн., три проценти річних в розмірі 15 546 517,88 грн., інфляційні втрати в розмірі 34 665 823,79 грн., пеню в розмірі 2 293 153,90 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 397 250,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В задоволенні позову в частині стягнення 14 445 195,75 грн. пені - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 ГПК України, з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, а також пункту 4 розділу X Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" вересня 2021 р.
Суддя В.В. Рильова
справа № 922/2162/21