Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
30 серпня 2021 року м. ХарківСправа № 922/2381/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Буракової А.М.
при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області, м. Харків
до 1. Харківської міської ради, м. Харків , 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, м. Харків , 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Централис", м. Харків , 4. ОСОБА_1 , м. Харків
про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, витребування майна
за участю представників:
прокурора - Бондаренко О.С.
відповідача 1 - Скидан М.А.
відповідача 2 - Скидан М.А.
відповідача 3 - не з'явився
відповідача 4 - Очиченко О.Г.
Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до 1. Харківської міської ради, 2. Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Централис", 4. ОСОБА_1 (відповідачі) згідно якої просить суд:
1) визнати незаконним та скасувати п. 58 додатку 1 до рішення 7 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про відчуження об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Харкова" від 06.07.2016 № 283/16;
2) визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлових будівель від 21.08.2017 № 5499-В-С, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Централис" (код ЄДРПОУ 39592119), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кривошеїною І.М. і зареєстрований в реєстрі за № 1712;
3) витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь об'єднаної територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради за адресою: м. Харків, пров. Троїцький, 4/3, зобов'язавши ОСОБА_1 передати вказані приміщення за актом приймання - передачі об'єднаній територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради;
4) судові витрати по справі покласти на відповідачів.
В обґрунтування позову керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області вказує, що відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.07.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначено підготовче засідання.
Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, через канцелярію суду 27.07.2021 за вх.№ 17510, надало заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України.
В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради вказує, що прокурором в одній позовній заяві було поєднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
Керівник Слобідської окружної прокуратури міста Харкова, через канцелярію суду 03.08.2021 за вх.№ 18107, надав письмові заперечення на заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради, в яких вказує, що дана заява є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Розглянувши заяву Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки і комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.
Пунктом 8 ч.1 ст. 226 ГПК України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Згідно статті 47 ГПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо іншої сторони діє в судовому процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; права або обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; предметом спору є однорідні права і обов'язки.
Частиною 1 статті 173 ГПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Таким чином, зазначеними нормами процесуального права передбачено право позивача пред'явити позов до кількох відповідачів, об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
У постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 905/2043/18 вказано, що під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Отже, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов'язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
Об'єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також запобігти можливості ухвалення різних рішень за однакових обставин.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №914/2191/16, від 23.10.2019 у справі №902/434/19, від 30.10.2019 у справі №922/1359/19.
Таким чином, якщо у справі вимоги можуть бути об'єднані в одній позовній заяві і таке об'єднання не матиме наслідком утруднення вирішення спору, а навпаки, дасть можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин, то вказане є доцільним.
Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 911/414/18.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги прокурором зазначено, що рішення міської ради від 06.07.2016 № 283/16 є незаконним та підлягає скасуванню, у зв'язку з порушенням вимог ст. 345 ЦК України, ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.ст. 1, 2,4, 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст.ст. 11, 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" що підтверджують, що викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, лише якщо вони не продані на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право покупця на викуп об'єкта передбачено законодавчими актами.
Водночас предметом спору, а отже і предметом доказування в силу норм ГПК України є саме питання додержання вимог законодавства у сфері приватизації під час відчуження спірного майна органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою (як органом уповноваженим територіальною громадою міста здійснювати від її імені функції розпорядника майном комунальної форми власності).
Власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави (ст. 387 ЦК України).
Якщо майно відчужено за відплатним договором, то відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею (було загублене, викрадене, вибуло із їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України.
Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим договором у ланцюгу договорів.
Крім того, з огляду на висновки, викладені Європейським судом з прав людини у рішенні в справі «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 питання правомірності відчуження об'єктів нерухомості з комунальної власності становлять не тільки державний, а й суспільний інтерес.
У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам).
Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц.
Відповідно вимог ст. 387 ЦК України саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння.
Власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка незаконно, без відповідної правової підстави володіє ним, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання угод щодо спірного майна недійсними.
Даний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду №19/028-10713 від 30.06.2020 щодо витребування спірного майна з незаконного володіння.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що заява Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.
Харківська міська рада, через канцелярію суду 28.07.2021 за вх.№ 17582, надала заяву про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України.
В обґрунтування заяви про залишення позову без розгляду Харківська міська рада вказує, що в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Однак, прокурор не навів жодної причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду, та не надав жодного доказу в обґрунтування не вжиття Харківською міською радою чи Управлінням комунального майна Харківської міської ради покладених на них законом заходів по захисту інтересів держави. Також, заявник зазначає, що у позовній заяві керівника Слобідської окружної прокуратури м. Харкова відсутня інформація, що прокурор, до подання цього позову, звергався до уповноважених органів, а таким уповноваженим органом була надана відповідь, що такий орган не в змозі самостійно здійснити захист інтересів держави.
Розглянувши заяву Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України, суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Частинами 1, 3 ст. 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів.
Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на приписи законодавства, на підставі яких подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.
Враховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі №911/1497/18.
При цьому, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокурором у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним з основних принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог статей 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Звертаючись до господарського суду із даним позовом прокурор вказав, що є самостійним позивачем, оскільки Харківська міська рада - один зі відповідачів, яка є органом, уповноваженим територіальною громадою м. Харкова на розпорядження комунальною власністю, незаконно обрала спосіб приватизації оспорюваного майна шляхом викупу орендарем. Тобто відповідне рішення міської ради є незаконним, таким, що суперечить положенням діючого на той час законодавства, та підлягає скасуванню, а договір купівлі-продажу, укладений на його підставі - визнанню недійсним, у зв'язку з чим вищевказані нежитлові приміщення підлягають витребуванню.
Враховуючи викладене, з огляду на те, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Харківську міську раду і одним із відповідачів у справі та заявив вимоги про визнання незаконним та скасування пункту додатку до рішення, визнання недійсним договору, витребування майна, суд дійшов висновку, що прокурором у даній справі доведено наявність передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави без визначення органу уповноваженого на здійснення відповідних функцій щодо спірних відносин.
При цьому, суд зазначає про відсутність процесуального випадку поєднання позивача та відповідача в одній особі, що унеможливить розгляд даного спору, та те, що відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати функції захисту її інтересів у спірних правовідносинах у зв'язку із визначенням Харківської міської ради відповідачем у даній справі, означає відсутність відповідного суб'єкта, якого належить повідомляти у порядку, визначеному абз. 3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, суд зазначає, що прокурор виконав вимоги ст. 53 ГПК України та належним чином обґрунтував наявність підстав для звернення до суду з позовом в межах даної справи, у зв'язку з чим заява Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 20, 47, 53, 173, 226, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України - відмовити.
У задоволенні заяви Харківської міської ради про залишення позову без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст. 226 ГПК України - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.09.2021.
Суддя А.М. Буракова
справа № 922/2381/21
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.