Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" серпня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/1406/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Калініченко Н.В.
при секретарі судового засідання Шевченко А.В.
за участю представників учасників процесу:
позивача: Мудраченка І.В., адвокат, ордер серія АН № 103286 від 01.04.21 р.
першого відповідача: не з'явився
другого відповідача: Ульяненко І.Г., адвокат, довіреність від 01.09.2020 р.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра", місто Харків,
до відповідачів:
першого відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", місто Харків,
другого відповідача: Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, місто Київ,
про витребування майна з незаконного володіння, визнання недійсним документів та припинення права власності ,-
здійснюється фіксування судового процесу технічними засобами - програмно апаратним комплексом "Діловодство суду", серійний номер диска CD-R 922/1406/21.
Позивач, Об'єднання співвласників багатоповерхового будинку "Ультра", звернувся до господарського суду Харківської області із позовної заявою до відповідачів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" та Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю, про витребування із незаконного володіння нежитлових приміщень технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. "А-23", підвалу № 2 площею 2,5 кв. м., № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. "А-23", виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. "А-23" багатоповерхового будинку "Ультра"; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 грудня 2010 року за № 2735 на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. "А-23", підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. "А-23", виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. "А-23" багатоповерхового будинку "Ультра" та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно (серія САЕ № 088579, № 088576, 088580) на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. "А-23", підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. "А-23", виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. "А-23" багатоповерхового будинку "Ультра".
Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 травня 2021 року прийнято позовну заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного буднку "Ультра" до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато у справі № 922/1406/21 підготовче провадження, строк якого продовжено ухвалою суду від 08 липня 2021 року до 07 серпня 2021 року. 26 липня 2021 року, протокольною ухвалою суду, на підставі пункту 18 частини 2 статті 182, пункту 3 частини 2 статті 185, частини 5 статті 185, статей 195, 232 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09 серпня 2021 року. 09 серпня 2021 року суд розпочав розгляд справи по суті, в засіданні суду 09 серпня 2021 року оголошено перерву по розгляду справи по суті до 18 серпня року 2021 року та 18 серпня 2021 року оголошено перерву до 30 серпня 2021 року. 30 серпня 2021 року у судовому засіданні, відповідно до статті 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та дослідивши подані суду докази, перевіривши відповідність доводів сторін фактичним обставинам справи, судом встановлено такі обставини.
11 квітня 2019 року, на підставі протоколу № 1 установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку від 11 квітня 2019 року, що знаходиться за адресою: місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок 20 , створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра" (дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань № 1 480 102 0000 081370 від 03 липня 2019 року).
Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс", яке виступало забудовником багатоквартирного будинку № 20 по провулку О. Яроша в місті Харкові, після здачі в експлуатацію будинку, проведено державну реєстрацію права власності на наступні нежитлові приміщення:
- нежитлове приміщення технічного поверху: № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м., загальною площею 372,0 кв. м. в літ. А-23 в багатоквартирному будинку № 20 за адресою місто Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088579), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2056, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31114941, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940224.
- нежиле приміщення підвалу: № 2 площею 2,5 кв. м., №61 площею 18,6 кв. м., №62 площею 26,3 кв. м., №63 площею 3,7 кв. м., №70 площею 135,5 кв. м., №74 площею 32,2 кв. м., №75 площею 21,9 кв. м., №130 площею 5,4 кв. м., №132 площею 10,9 кв. м., №139 площею 6,7 кв. м., №141 площею 7,3 кв. м., №142 площею 41,1 кв. м., №143 площею 55,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088576), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 28 липня 2010 року за номером 2074, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31114430, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940562.
- нежитлове приміщення виходу на дах: № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія CAE №088580), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2056, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06 серпня 2010 року за реєстраційним номером 31115105, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26940350.
- нежитлове приміщення виходу на дах: №12 площею 44,9 кв. м., №13 площею 43,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САЕ №088582), виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради Харківської області від 02 серпня 2010 року на підставі Розпорядження Харківської міського голови від 27 липня 2010 року за номером 2055, зареєстрованого Комунальним підприємством Харківське міське бюро технічної інвентаризації 06.08.2010 року за реєстраційним номером 31117137, номер запису 11369 в книзі 1 згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 26939882.
28 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрімпекс" та Фірмою "Т.М.М." - Товариством з обмеженою відповідальністю укладено договір купівлі продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Гамаль І.М., в реєстрі №2735, предметом якого виступали вище вказані нежитлові приміщення. Придбані приміщення Фірмою Т.М.М. - ТОВ були зареєстровані окремими об'єктами нерухомого майна з відкриттям окремих розділів та присвоєнням реєстраційних номерів, а саме:
- нежитлові приміщення технічного поверху: № 9 площею 334,5 кв. м., №18 площею 14,8 кв. м., №19 площею 9,7 кв. м., №20 площею 13,0 кв. м., загальною площею 372,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1 , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28.12.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 11369, реєстраційний номер майна 31114941, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 2 площею 2,5 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31114430, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 61 площею 18,6 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13388, реєстраційний номер майна 34289875, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 62 площею 26,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13389, реєстраційний номер майна 34290813, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 63 площею 3,7 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша , яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13390, реєстраційний номер майна 34291264, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 70 площею 135,5 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша. яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13391, реєстраційний номер майна 34298979, дата внесення запису 02 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 74 площею 32,2 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 № 13392, реєстраційний номер майна 34299081, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №75 площею 21,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13393, реєстраційний номер майна 34299141, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу № 130 площею 5,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13394, реєстраційний номер майна 34299193, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №132 площею 10,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13395, реєстраційний номер майна 34299369, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №139 площею 6,7 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13397, реєстраційний номер майна 34299610, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №141 площею 7,3 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13398, реєстраційний номер майна 34299790, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №142 площею 41,1 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13399, реєстраційний номер майна 34299916, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення підвалу №143 площею 55,0 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13396, реєстраційний номер майна 34300095, дата внесення запису 03 серпня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31115105, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 20 площею 32,4 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку №20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 1, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу №2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №13253, реєстраційний номер майна 34069879, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
- нежитлове приміщення виходу на дах № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. А-23 багатоквартирному будинку № 20 за адресою м. Харків, провулок Отакара Яроша, корпус 2, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу № 2735 від 28 грудня 2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису в книзі 1 №11369, реєстраційний номер майна 31117137, дата внесення запису 06 липня 2011 року.
Позивач вважає, що вказані приміщення є приміщеннями загального користування (допоміжними), а отже є спільним майном багатоквартирного будинку, а тому не можуть бути зареєстровані в Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно. З метою обґрунтування саме технічного призначення спірних приміщень, що мають назви: нежитлові приміщення технічного поверху, нежитлове приміщення підвалу, нежитлове приміщення виходу на дах позивачем надано для долучення до матеріалів справи фотокартки та копії поетажного плану.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. Так, Законом України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об'єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов'язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку. Статтею 2 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що цей Закон регулює відносини суб'єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об'єднанні. Згідно зі статтею 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Ультра" створено власниками квартир та нежитлових приміщень будинку по провулку Отакара Яроша, будинок 20.
В судових засіданням та в заяві по суті справи позивач наполягав на тому, що спірні приміщення відноситься до допоміжних, що має своїм наслідком їх приналежність до спільного майна зазначеного будинку, а право сумісної власності на допоміжні приміщення належить власникам квартир та нежитлових приміщень будинку.
Отже, при вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме: встановлення того, чи відноситься приміщення за адресою: місто Харків, провулок Отакара Яроша, будинок 20 до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
Відповідно до норм статті 382 Цивільного кодексу України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
У багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина 3 статті 4 Житлового кодексу Української РСР) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Отже, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 552/7636/14-ц).
При вирішенні даного спору ключовим є визначення правового статусу спірних приміщень, а саме встановлення того, чи відносяться вказані приміщення до допоміжних чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку.
Згідно статті 4 Житлового кодексу Української РСР у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Відповідно до у статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
На час виникнення спору віднесення приміщень до допоміжних регулювалося також Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", згідно зі статтею 1 якого допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення); нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об'єктом нерухомого майна.
На відміну від допоміжного приміщення будинку, тобто приміщення, призначеного для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення), нежитлове приміщення (група нежитлових приміщень) будинку - сукупність нежитлових приміщень, які мають сполучення між собою та окремий вихід на сходову клітку, коридор або земельну ділянку чи прилеглу територію і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин.
У житлових будинках можуть бути як допоміжні, так і нежилі приміщення, які мають окреме, незалежне призначення (магазини, кафе, перукарні, художні майстерні тощо).
Відтак, визначальним для правильного вирішення даного спору є визначення правового статусу нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та встановлення того, чи відноситься спірне приміщення до допоміжних чи є нежилим приміщенням в структурі житлового будинку.
Судом враховується, що допоміжні приміщення можуть бути обладнані для здійснення певного виду діяльності і не призначені для експлуатації будинку або побутового обслуговування мешканців (наприклад, при здійсненні торговельної діяльності, цивільної оборони тощо). Тобто, в різних випадках одне і те ж приміщення може відноситись до житлового фонду і мати статус допоміжного або бути самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, у зв'язку з чим в результаті приватизації квартир їх мешканцями право власності останніх на такі приміщення не виникає.
Законодавець визначає поняття "допоміжних приміщень" у частині 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та у Законі України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", які встановлюють критерії віднесення приміщень до допоміжних, а саме їх призначення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, також надає перелік приміщень, які можуть відноситися до допоміжних.
Нежитлове приміщення належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Натомість допоміжні приміщення мають вважатися всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов'язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, слід враховувати як місце їхнього розташування, так і загальну характеристику сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання. Аналогічна правова позиція щодо необхідності розмежування нежилих та допоміжних приміщень відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц.
Водночас з метою встановлення виду приміщення допоміжне чи нежиле, необхідним є встановлення технічних характеристик такого приміщення та його значення для експлуатації всього будинку, у тому числі встановлення того, чи можлива без доступу до спірного приміщення експлуатація будинку, для чого слід дослідити, зокрема, що попереднє використання таких приміщень як нежилих чи допоміжних.
Позивачем не доведено, що спірні приміщення є допоміжними приміщенням та призначене для обслуговування поверхів будинку 20 по провулку Отакара Яроша, у місті Харкові , забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Відсутні в матеріалах справи і докази того, що у спірних приміщеннях знаходяться інженерні системи (комунікації) та технічні пристрої. Представлені фотокартки не мають під собою правового обґрунтування, оскільки зроблені невідомими особами (або особою), без зазначення підстав здійснення такої фотозйомки.
Також позивач не представив до суду докази того, що спірні приміщення є допоміжними приміщеннями, які мають значення для підвищення життєвого комфорту і призначені для задоволення побутових потреб осіб, які проживають у будинку.
При цьому, в порядку статті 74 ГПК України, не надано достовірних доказів того, що спірні приміщення з самого початку будувалися як такі, що підпадають під правовий режим допоміжних приміщень. Позивач не надав ніяких доказів того, що спірні нежитлові приміщення є допоміжними приміщеннями, у яких розташоване технічне оснащення будинку (інженерні комунікації і технічні пристрої, що необхідні для забезпечення санітарно-гігієнічних умов і безпечної експлуатації квартир) без доступу до яких експлуатація жилого будинку неможлива.
Також, позивачем не доведено те, що спірні приміщення впливають на можливість подальшої експлуатації житлового будинку мешканцями. Жодного документа, який би встановлював, що за своїми технічними характеристиками спірні нежитлові приміщення є приміщеннями, які належать на праві спільної сумісної власності власникам квартир житлового будинку, позивачем не надано, а відтак у суду відсутні достатні дані про цільове призначення цих приміщень, як допоміжних.
Клопотання про проведення судових експертиз заявлено не було, а суд в своїй діяльності керуються виключно тими доказами, які представлені учасниками справи, що узгоджується із основоположним принципом диспозитивності, який визначений одним із головних принципів діяльності господарського судочинства.
Як визначено нормами статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку. Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників (стаття 6 згаданого Закону).
Згідно з рішенням Конституційного Суду України про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Як видно з правової позиції, відображеної у рішенні Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011, власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Тобто, положення частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та рішення Конституційного Суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 прямо вказують, що право власності на допоміжні приміщення виникає одночасно з правом власності на квартиру, незалежно від підстав набуття, та не потребує будь-яких дій для його підтвердження.
Наведеним та з огляду на вищенаведені приписи законодавства, приймаючи до уваги, що позивачем протилежного не представлено, суд констатує, що спірні приміщення є самостійними об'єктами цивільно-правових відносин та набуті у власність за цивільно-правовою угодою і не були призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку. Тим самим спростовано твердження позивача про те, що спірні приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного жилого будинку № 20 по провулку Отакара Яроша у місті Харкові , що призначені для забезпечення експлуатації будинку цього будинку та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, а відтак Фірма "Т.М.М." Товариство з обмеженою відповідальністю правомірно набула прав на спірне нерухоме майно, а вимоги про витребування майна у добросовісного набувача можуть заявлятись лише на підставі та у випадках та саме власником, зазначених у статті 388 ЦК України, яка передбачає як суб'єкта звернення - власника, так й вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.
Отже, з урахуванням положень чинного законодавства України та на підставі наявних в матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустими доказами той факт, що спірні приміщення будувалися саме як допоміжні приміщення, а не як інші приміщення в багатоквартирному будинку, що належать до житлового фонду, а є ізольованими приміщеннями, самостійним об'єктом нерухомого майна, з іншим призначенням, ніж допоміжні приміщення, а відтак на законних підставах та в рамках чинного законодавства спірні приміщення у зазначеному будинку належать до приватної власності та зареєстровані за Фірмою "Т.М.М." Товариства з обмеженою відповідальністю.
Щодо інших позовних вимог, які стосуються визнання частково недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 грудня 2010 року за № 2735 на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. "А-23", підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. "А-23", виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. "А-23" багатоповерхового будинку "Ультра" та про визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно (серія САЕ № 088579, № 088576, 088580) на нежитлові приміщення технічного поверху № 9 площею 334,5 кв. м., № 18 площею 14,8 кв. м., № 19 площею 9,7 кв. м., № 20 площею 13,0 кв. м. в літ. "А-23", підвалу № 61 площею 18,6 кв. м., № 62 площею 26,3 кв. м., № 63 площею 3,7 кв. м., № 70 площею 135,5 кв. м., № 74 площею 32,2 кв. м., № 75 площею 21,9 кв. м., № 130 площею 5,4 кв. м., № 132 площею 10,9 кв. м., № 139 площею 6,7 кв. м., № 141 площею 7,3 кв. м., № 142 площею 41, 1 кв. м., № 143 площею 55,0 кв. м. в літ. "А-23", виходу на дах № 19 площею 23,6 кв. м., № 20 площею 32,4 кв. м., № 12 площею 44,9 кв. м. в літ. "А-23" багатоповерхового будинку "Ультра", то суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року по справі № 911/3681/17 зазначила, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання ланцюгу договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах. А відтак, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Саме до цього зводиться висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16.
При цьому, позивач є уповноваженою особою представляти інтереси власників квартир та нежитлових приміщень (співвласники) багатоквартирного будинку № 20 за адресою місто Харків, провулок Отакара Яроша, оскільки дії щодо реалізації прав співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном вчиняє саме об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, у зв'язку з чим останній вправі заявляти віндикаційний позов, спрямований на захист оспорюваних прав та інтересів. Такий висновок суду ґрунтується на підставі статті 387 Цивільного кодексу України та статті 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22 листопада 2018 року у справі № 904/1040/18.
Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Суд вважає, що захист порушених прав позивача в даному випадку можливий лише шляхом пред'явлення віндикаційного позову до набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387, 388 Цивільного кодексу України, а інші позовні вимоги, про які мова йшла вище (визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, свідоцтв) не є ефективним способом захисту позивача у цій справі, зокрема задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння нерухомим майном, і така вимога не є нерозривно пов'язаною з вимогою про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що зумовлює відмову у позові в цій частині вимог з підстав, зазначених вище по тексту даного рішення.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, пункт 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Виконуючи імперативні вимоги статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає, що через відмову в позову, судові витрати не покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 1-5, 10-13, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 194-196, 201, 208-210, 216-220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області,-
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 ГПК України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Кодексу.
Повне рішення складено "07" вересня 2021 р.
Суддя Н.В. Калініченко