02.09.2021 Справа № 920/615/21
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі
судді Резніченко О.Ю.,
розглянув без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Комунального підприємства «Теплогарант»
до - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст»,
про стягнення 246691 грн 27 коп.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Позивач 08.06.2021 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 203318 грн 17 коп. основного боргу, 13422 грн 56 коп пені, 12671 грн 13 коп. інфляційних збитків, 3047 грн 14 коп. - 3% річних, 14 232 грн 27 коп. штрафу за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами 25.11.2010 договору про надання послуг з централізованого опалення №86/10.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що між сторонами було укладено договір про надання послуг. Позивач послуги надав. Відповідач послуги з теплопостачання спожив, однак за послуги не сплатив, чим порушив умови зазначеного договору. Тому вказане є підставою для стягнення боргу.
Ухвалою суду від 30.06.2021 було відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу без проведення судового засідання.
21.07.2021 від відповідача до суду надійшов відзив, в якому він визнав позовні вимоги у повному обсязі, а також подав суду докази на підтвердження сплати основного боргу в розмірі 203318 грн 17 коп. Крім того, просить також зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, оскільки порушення ним зобов'язань не завдало збитків позивачу.
Відповідно до ухвали суду від 03.08.2021 розгляд справи відкладено на 02.09.2021, позивачу запропоновано подати пояснення стосовно сплати відповідачем заборгованості.
04.08.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій він повідомив суд про сплату відповідачем 15.07.2021 суми основного боргу по Договору в розмірі 203318 грн 17 коп. та просить суд провадження у справі в цій частині закрити відповідно до п. 2 ч.1 ст 231 ГПК України. Крім того, заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій та просить суд задовольнити позовні вимоги в іншій частині в повному обсязі.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
25.11.2010 між сторонами було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення №86/10 (надалі - Договір). Вищезазначений факт підтверджується копією вказаного договору (а.с.18-20).
Відповідно до п. 1. Договору позивач (виконавець) зобов'язується своєчасно надавати відповідачу (споживач) відповідної якості послуги з централізованого опалення, а відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Об'єктом теплоспоживання є нежитлове приміщення, що розташовано в АДРЕСА_1 .
Пунктами 7, 8 договору визначено, що плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показами згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630. Споживач (відповідач) щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії у наступний термін: дата зняття показів приладів обліку - до 20-го числа поточного місяця; дата подання звіту до енергопостачальної організації - не пізніше 25-го числа.
Відповідно до п. 9 Договору розрахунковим періодом оплати послуг є календарний місяць.
Згідно з п.п. 10, 11 Договору відповідач за 7 днів до початку розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченої на наступний розрахунковий період. Термін сплати залишкової суми платежів за спожите тепло в поточному місяці не пізніше сьомого числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою сплати є відмітка на платіжному дорученні.
Відповідно до п. 30 Договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та дії до 30.04.2011, а пунктом 31 договору визначено, що припинення дії договору не звільняє відповідача від обов'язку повної сплати спожитої енергії.
Пунктом 33 договору передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.
Позивач поставив, а відповідач спожив за період з листопада 2020 по березень 2021 включно теплову енергію на загальну суму 1449058 грн 54 коп, що підтверджується підписаними представниками сторін актами здачі-приймання наданих послуг (а.с.39-44), проте за спожиті послуги розраховувався несвоєчасно. Вищезазначений факт не спростовується відповідачем.
Позивачем до матеріалів справи надано розрахунок суми заборгованості (а.с.8).
Судом встановлено, що станом на 31.05.2021 заборгованість відповідача складала 203318 грн 17 коп.
Згідно з ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню.
Вказані обставини визнаються сторонами у заявах по суті. Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано доводів позивача. Тому вказані вище обставини є такими, що встановлені судом на підставі належних та допустимих доказів, які надані позивачем.
21.07.2021 відповідач та 04.08.2021 позивач надали до суду заяви про повну оплату відповідачем основної суми боргу за період з листопада 2020 по березень 2021 року, в якій зазначає, що після звернення до суду з позовною заявою відповідач 15.07.2021 сплатив відповідачу 203318 грн 17 коп., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 66-67).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Тому провадження в частині стягнення 203318 грн 17 коп. заборгованості підлягає закриттю, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат.
Згідно з ст. 526, ст. 530 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (а.с.8-17).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3047 грн 14 коп. 3% річних, 12671 грн 13 коп. інфляційних втрат (за загальний період з 08.12.2020 по 31.05.2021) є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення з відповідача пені та 7% штрафу.
Згідно ст.ст. 230, 231 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Статтею 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Пунктом 13 Договору визначено, що за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплоенергію із споживача стягується пеня у розмірі 0,1% від вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені (а.с.14-16).
Враховуючи те, що право на стягнення штрафу та пені передбачено Договором, судом встановлено факт прострочення відповідачем грошового зобов'язання перед позивачем, то вимоги позивача про стягнення з відповідача 13422 грн 56 коп. пені (загальний період з 08.12.2020 по 31.05.2021) та 14232 грн 27 коп - 7% штрафу (період з 01.05.2021 по 31.05.2021) є правомірними.
Однак, відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно до ч. 2 ст. 233 ГК України у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами. Якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Із мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання. Тому, судом враховано факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами Договором, а також те, що порушення виконання зобов'язання за Договором не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Також, суд враховує не тільки фінансовий стан сторін, а й ступінь виконання боржником зобов'язань за Договором (зокрема, його повне виконання), стягнення сум інфляційних втрат та відсотків річних, які мають забезпечити баланс інтересів сторін.
У правовій позиції «Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій» Верховний Суд (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17.
Враховуючи те, що відповідачем не наведено виняткових обставин та не доведено письмовими доказами причини неналежного виконання грошового зобов'язання по Договору, суд дійшов висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій та відмовляє в його задоволенні.
Розподіл судових витрат між сторонам.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи те, що судом позовні вимоги позивача до відповідача задоволені, частина заборгованості сплачена відповідачем після звернення позивачем до суду з позовною заявою, а також встановлено факт визнання відповідачем позовних вимог до початку розгляду справи по суті, 50% сплаченого судового збору підлягають поверненню з державного бюджету на користь позивача, 1850 грн. 18 коп. витрат по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст.123, 129, 130,185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Комунального підприємства «Теплогарант» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» про стягнення 246691 грн 27 коп. - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» (вул. Деняка Віктора, буд. 5, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 34880895) на користь Комунального підприємства «Теплогарант» (вул. Садова, буд. 39-а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) 13422 грн 56 коп пені, 12671 грн 13 коп. інфляційних збитків, 3047 грн 14 коп. - 3% річних, 14 232 грн 27 коп. штрафу, 1850 грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Повернути Комунальному підприємству «Теплогарант» (вул. Садова, буд. 39-а, м. Конотоп, Сумська область, 41615, код ЄДРПОУ 32325215) з Державного бюджету (ГУК Сум.обл/Сумська МТГ/22030101, код ЄДРПОУ 37970404, Банк отримувача - Казначейство України (ел.адм.подат.) МФО-899998, р/р № UA 868999980313181206083018540, код класифікації доходів бюджету 22030101) 1850 грн 18 коп. витрат по сплаті судового збору, про що постановити ухвалу після набрання рішенням законної сили
4. Провадження у справі №920/615/21 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» на користь Комунального підприємства «Теплогарант» 203318 грн 17 коп. основного боргу закрити відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Червоний металіст» в задоволенні клопотання про зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій.
6. Видати Комунальному підприємству «Теплогарант» наказ після набрання рішенням законної сили.
7. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
8. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.
Повне судове рішення складено 07.09.2021.
Суддя О.Ю. Резніченко