"06" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1734/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом акціонерного товариства „Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Тендітник Марини Миколаївни про стягнення 39 843,09 грн., -
Акціонерне товариство „Таскомбанк” (далі по тексту - АТ „Таскомбанк”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Тендітник Марини Миколаївни (далі по тексту - Тендітник М.М.) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 39 843,09 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 21 656,00 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 15 417,30 грн., пені у розмірі 1893,84 грн., штрафу у розмірі 875,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами кредитного договору від 25.02.2019р.
Ухвалою суду від 22.06.2021р. дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження; встановлено відповідачу 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов та заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; встановлено позивачу 5-ти денний строк з дня вручення відзиву на позов для подання відповіді на відзив; встановлено відповідачу триденний строк з дня вручення відповіді на відзив для подання заперечень на відповідь на відзив.
Відповідно до ч. ч. 5, 8 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Тендітник М.М. була повідомлена судом про відкриття провадження по даній справі в порядку письмового провадження шляхом направлення ухвали про відкриття провадження по справі від 22.06.2021р. на адресу відповідача, яка вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Слід зазначити, що додатково ухвала суду від 22.06.2021р. була надіслана судом на електронну пошту відповідача, яка була повідомлена останнім Банку у анкеті-заяві про надання кредиту.
05.07.2021р. до господарського суду було повернуто рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення разом із конвертом та ухвалою суду від 22.06.2021р. у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ОСОБА_1 про розгляд судом даного спору. Оскільки ОСОБА_1 не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
25.02.2019р. ОСОБА_1 із використанням кваліфікованого електронного підпису було підписано анкету-заяву про надання кредиту фізичній особі-підприємцю.
25.02.2019р. між ОСОБА_1 (Позичальник) та АТ „Таскомбанк” (Банк) із використанням кваліфікованого електронного підпису було підписано заяву-договір №ID6028178 про приєднання до Правил обслуговування корпоративних клієнтів (продукт - кредит на розвиток бізнесу).
Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 заяви-договору №ID6028178 від 25.02.2019р. за умови наявності вільних коштів Банк зобов'язується надати Позичальникові кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до умов цього договору. Кредит надається у формі зарахування грошових коштів у сумі Кредиту на поточний рахунок Позичальника, відкритий у AT "Таскомбанк" з цільовим використанням на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Позичальника, та на придбання основних засобів та інших інвестицій в бізнес.
Згідно п. 2 заяви-договору №ID6028178 від 25.02.2019р. умовами надання кредиту є наступні: розмір кредиту: 65 000,00; валюта кредиту: гривня; вартість кредиту: розмір процентної ставки за користування кредитом - 0,0001% річних; розмір комісійної винагороди - 1,99% від суми виданого кредиту (щомісячно); тип процентної ставки - фіксована; терміни і порядок погашення кредиту - згідно графіку погашення кредиту, зазначеного в додатку до цього договору; термін повернення кредиту - 25.02.2021р.
Положеннями пп. 3.3 п. 3 заяви-договору №ID6028178 від 25.02.2019р. передбачено, що у випадку порушення Позичальником будь-якого із грошових зобов'язань Позичальник сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний календарний день прострочення.
Відповідно до пп. 4.1 п. 4 3 заяви-договору №ID6028178 від 25.02.2019р. цей договір, Правила обслуговування корпоративних клієнтів в АТ «Таскомбанк» та Цінові параметри продукту є кредитним договором.
Слід зазначити, що на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог АТ «Таскомбанк» також було надано суду витяг з Правил обслуговування корпоративних клієнтів. При цьому, на підтвердження факту надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 65 000,00 грн. позивачем було надано суду виписку по особовому рахунку за період з 25.02.2019р. по 27.05.2021р.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_1 , позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за умовами кредитного договору зобов'язань не було своєчасно сплачено на користь АТ «Таскомбанк» передбачені умовами договору платежі та не повернуто кредитні кошти, що є підставою для повернення кредиту, а також стягнення відсотків, комісії, штрафу та пені.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика”), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як з'ясовано судом та не спростовано ОСОБА_1 останньою прийняті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, сплати комісії та процентів згідно графіку погашення кредиту виконані не були. Доказів на підтвердження належного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за кредитним договором матеріали справи не містять.
З огляду на вищевикладене, враховуючи закінчення терміну, на який відповідачу було надано кредит, а також приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів своєчасного повернення кредитних коштів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для присудження до стягнення із ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованості по тілу кредиту у розмірі 21 656,00 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 15 417,30 грн.
З посиланням на умови заяви-договору №ID6028178 від 25.02.2019р., а також приписи чинного законодавства позивачем було нараховано відповідачу до сплати пеню у загальному розмірі 1893,84 грн. Так, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня була нарахована позивачем на прострочену заборгованість по відсоткам, по комісії та по тілу кредиту за період з 27.11.2020р. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення із відповідача штраф у розмірі 875,94 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Постановою Кабінету Міністрів України „Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19” №211 від 11.03.2020р. на усій території України протягом періоду з 12.03.2020р. по 03.04.2020р. було встановлено карантин, а також заборонено відвідування закладів освіти її здобувачами; проведення всіх масових заходів, у яких бере участь понад 200 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Спортивні заходи дозволяється проводити без участі глядачів (уболівальників).
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
В подальшому дія карантину, згідно постанов Кабінету Міністрів України, була продовжена із запровадженням нових обмежень з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19. Слід зазначити, що запровадження на території України карантину є загальновідомою обставиною та не потребує доказування.
04.07.2020р. набув чинності Закон України „Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19” № 691-20 від 16.06.2020р., яким розділ Прикінцеві та перехідні положення ЦК України було доповнено п. 15.
Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції Закону № 691-20 від 16.06.2020р.) у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення".
Враховуючи вимоги чинного законодавства, яким встановлено заборону нараховувати позичальнику неустойку, штраф, пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором, господарський суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ «Таскомбанк» до ОСОБА_1 позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1893,84 грн., штрафу у розмірі 875,94 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених акціонерним товариством „Таскомбанк” до фізичної особи-підприємця Тендітник Марини Миколаївни позовних вимог шляхом присудження до стягнення на користь позивача заборгованості за кредитом (тілом кредиту) у розмірі 21 656,00 грн., відсотків у розмірі 0,01 грн., комісії у розмірі 15 417,30 грн. В решті позову необхідно відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Тендітник Марини Миколаївни / АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 / на користь акціонерного товариства „Таскомбанк” /01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, будинок 30; ідентифікаційний код 09806443/ заборгованість по тілу кредиту у розмірі 21 656,00 грн. /двадцять одна тисяча шістсот п'ятдесят шість грн. 00 коп./, відсотки у розмірі 0,01 грн. /0 грн. 01 коп./, комісію у розмірі 15 417,30 грн. /п'ятнадцять тисяч чотириста сімнадцять грн. 30 коп./, судовий збір у розмірі 2112,20 грн. /дві тисячі сто дванадцять грн. 20 коп./.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.
Повний текст рішення складено 06 вересня 2021 р.?
? Примітка: дана справа розглянута 06.09.2021р. у зв'язку з перебуванням судді у відпустці з 16.08.2021р. по 03.09.2021р.
Суддя С.П. Желєзна