про відмову у видачі судового наказу
"06" вересня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2622/21
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргіі Україна» (вул. Смольна, 9 Б, м. Київ, 03022) за вх. ГСОО №2714/21 від 30.08.2021 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Агрофірма Перелі-Б» (вул Кутузова, буд. 27, с. Калчева, Болградський р-н, Одеська обл., 68723) у розмірі 3906,00грн
30.08.2021 до Господарського суду Одеської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргіі Україна» за вх. ГСОО № 2714/21 надійшла заява про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Приватного підприємства «Агрофірма Перелі-Б» заборгованості на загальну суму 4133,00грн, з яких: 3906,00грн сума боргу по оплаті наданих послуг та 227,00 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування підстав подання до суду заяви заявник посилається на те, що між сторонами було укладено договір про надання послуг, який оформлено в порядку ч.1 ст.181 ГК України та ч.2 ст. 184 ГК України за допомогою звіту про проведення аналізу ґрунту № б/н від 28.08.2019, акту наданих послуг № АІ000024955 від 04.09.2019, рахунку-фактури № АІ000027395 від 15.08.2019 та податкової накладної № 288 від 04.09.2019, з присвоєнням № АІ000025246 від 11.09.2020. Заявник вважає, що за вказаним договором виконавцем надано, а замовником без заперечень і зауважень прийнято послугу з аналізу ґрунту (пакет BASIC) на суму 3906,00 грн з ПДВ.
Згідно ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Частиною 1 статті 147 ГПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Пунктами 3 та 4 частини 3 статті 150 ГПК України унормовано, що до заяви про видачу судового наказу додаються копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
З врахуванням цих положень, судовий наказ може бути видано виключно за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі.
Статтею 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч.2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ч.2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Пунктом 1 частини 1 статті 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
З доданих до заяви копій доказів, а саме: акту надання послуг від 04.09.2019 № АІ000024955, акту звірки взаєморозрахунків за період 01.09.2019 - 10.06.2021, податкової накладної № 288 від 04.09.2019, рахунку-фактури №АІ000027395 від 15.08.2019, звіту про проведення аналізу ґрунту № б/н від 28.08.2019, вимог заявника до боржника вбачається, що усі вони складені в односторонньому порядку та не містять підпису боржника. Суд відзначає, що до заяви про видачу судового наказу заявник не додав письмового договору між сторонами, укладеного шляхом складання одного чи декількох документу/-ів, який/які містить підписи обох сторін та у змісті яких зафіксовані його істотні умови, зокрема, предмет, ціна та строк дії договору.
За цих обставин, суд дійшов висновку, що заявником заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови заявнику у видачі судового наказу.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 151 ГПК України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 148, 151, 152, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргіі Україна» за вх. ГСОО №2714/21 від 30.08.2021 про видачу судового наказу про стягнення з Приватного підприємства «Агрофірма Перелі-Б» заборгованості в розмірі 3906,00 грн - відмовити.
2.Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Ухвала набирає законної сили 06.09.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Суддя Д.О. Бездоля