ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.09.2021Справа № 910/8383/21
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Вей Фор Пей"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс доставка їжі"
про стягнення 151 459,39 грн.
Суддя Борисенко І.І.
Представники сторін: без виклику.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 151 459,39 грн. основного боргу за договором про організацію переказу грошових коштів № 28/12/17 від 28.12.2017.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, останньому були надані послуги, які не були оплачені на суму 151 459,39 грн. А також просив покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
12.07.2021 позивач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 252 ГПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
З урахуванням ціни позову, а також відсутності обставин, що зумовлюють проведення судового засідання з повідомленням сторін, у задоволенні клопотання позивача слід відмовити.
Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42.
Проте, поштовий конверт № 0105480160882 було повернуто суду 14.07.2021 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.
У силу положень пунктів 4, 5 частини 6 статті 242 ГПК України день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.
Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.
Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.
Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
28.12.2017 між позивачем (оператор) та відповідачем (підприємство) було укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 28/12/17.
Згідно з п. 1.1 договору предметом цього договору є організація та здійснення переказу грошових коштів на користь та/або за дорученням підприємства по оплатах, що здійснюються держателями електронних платіжних засобів, з використанням електронних способів обробки платежів за реалізовані підприємством товари або послуги в мережі Інтернет на веб-сайті підприємства та/або веб-сайтах партнерів підприємства, з якими у партнера укладено відповідні угоди.
Відповідно до п. 4.4.3 договору результатом успішно проведеної платіжної операції і як наслідок наданої підприємству послуги є зарахування за вирахуванням винагороди оператора та інших узгоджених сторонами витрат суми платежу, ініційованого клієнтом на вказаний підприємством банківський рахунок.
Згідно п. 4.6 договору винагорода оператора за послуги, що надаються за умовами даного договору, підлягає оплаті в наступному порядку: суми, що підлягають оплаті підприємством оператору за виконання зобов'язань, встановлених у цьому договорі, формуються на підставі звіту системи "WAYFORPAY", в процентному співвідношенні від загальної суми коштів, що підлягають виплаті платежів відповідно за тарифами, зазначеними в додатку № 2 до цього договору залежно від платіжних систем і систем, що використовують електроні гроші, за допомогою яких було зроблені оплати. Не пізніше 10-го числа кожного календарного місяця оператор формує акт про надання послуг за попередній місяць і направляє на адресу підприємства. Підприємство зобов'язується підписати акт надання послуг протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту від оператора і повернути підписаний екземпляр акту оператору. У разі невиконання даної вимоги підприємством без надання обґрунтованої відмови від підписання акту, останній вважається узгодженим і прийнятим обома сторонами.
Термін дії договору відповідно до розділу 8 договору набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а щодо розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не заявить про своє бажання його розірвати, договір автоматично пролонговується на наступний рік. Кількість таких пролонгацій не обмежена. Доказів припинення договору у встановленому порядку суду не надано.
Як стверджує позивач, протягом липня 2018 - липня 2020 років ним належним чином були надані послуги відповідачу за спірним договором, які не були оплачені відповідачем на суму 151 459,39 грн.
На підтвердження чого ним надіслано відповідачу акти про надання послуг за липень 2018 - липень 2020 років.
Факт направлення вищевказаних актів на суму 151 459,39 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 4901002094934, фіскальними чеками від 19.10.2020.
Також позивач повторно направляв відповідачу згадані акти з вимогами №№ 060121-1 від 06.01.2021, 110221-1 від 11.02.2021., що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими описами вкладень у цінні листи, поштовими накладними та фіскальними чеками від 11.02.2021.
З указаних актів вбачається, що з боку відповідача вони підписані не були.
При цьому, будь-яких заперечення щодо повного та належного надання послуг, а також обґрунтованої відмови від підписання цих актів, відповідно до п. 4.6 договору, суду не надано.
Тому, відповідно до п. 4.6 договору не підписані акти вважається узгодженим і прийнятим обома сторонами.
Таким чином, суду доведено належним чином, а відповідачем не спростовано надання позивачем відповідачу протягом липня 2018 - липня 2020 років року послуг за спірним договором вартістю 151 459,39 грн.
Всупереч ст. 74 ГПК України відповідачем не надано суду доказів оплати за одержані послуги.
За своєю правовою природою вказаний Договір, є договором про надання послуг.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 173 Господарського кодексу України встановлено, що один суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин зобов'язані вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші), а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Таким чином, відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Враховуючи, що відповідач не оплатив одержані послуги у повному обсязі, сума боргу станом на час розгляду справи та прийняття рішення становить 80 385,73 грн.
Таким чином, свої зобов'язання за Договором Відповідач не виконав, оплату за надані послуги не здійснив.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов'язання з оплати отриманих послуг на суму 151 459,39 грн., доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, строк оплати є таким, що настав, суд визнає позовну вимогу про стягнення основної заборгованості обґрунтованою.
Щодо витрат на правову допомогу, суд вказує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Положеннями статті 16 Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація вказаного принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України):
визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду , збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, шо підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів на підтвердження понесення витрат на оплату послуг адвоката, в тому числі документів, які підтверджують надання відповідної правничої допомоги, а саме: підготовки правового обґрунтування позиції в суді та представлення його інтересів при розгляді справи в судах судової системи України, детального опису виконаних робіт та будь-які підтвердження виконаної роботи у долучених до позовної заяви документах відсутні.
Тому позовні вимоги у частині відшкодування 15 000 грн. витрат на правничу допомогу є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Вей Фор Пей" задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс доставка їжі" (02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42, ідентифікаційний код 38945133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія "Вей Фор Пей" (69019, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39А, оф. 27, ідентифікаційний код 39626179) 151 459 (сто п'ятдесят одну тисячу чотириста п'ятдесят дев'ять) грн. 39 коп. основний боргу, 2 271 (дві тисячі двісті сімдесят одну) грн. 89 коп. судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя І.І. Борисенко