ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.09.2021Справа № 910/9654/21
За позовом Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 3924,36 грн
Суддя Усатенко І.В.
Без виклику представників сторін
До Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" надійшла позовна заява до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 3924,36 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було неналежно виконано свої зобов'язання із своєчасної доставки вантажу, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій у виді штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.
Ухвалою суду від 22.06.2021 відкрито провадження у справі № 910/9654/21, постановлено, розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи, надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.
Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105478425372, отримав 29.06.2021 ухвалу про відкриття провадження у справі № 910/9654/21 від 22.06.2021, проте не скористався своїм правом, забезпеченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, відзив у встановлений строк суду не надав. Про наслідки не подання відзиву відповідач був повідомлений ухвалою суду від 22.06.2021 про відкриття провадження у справі № 910/9654/21.
02.07.2021 через канцелярію суду відповідачем було подано клопотання про зменшення суми штрафу.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство «Українська залізниця» не скористалось наданими процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 6 Статуту Залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього статуту та правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до п. 1.2. Правил оформлення перевізних документів, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення. Технічні характеристики паперу, призначеного для оформлення накладної, повинні забезпечувати придатність для роздруківки на принтері, а також якісне проставлення відміток залізниці на всьому шляху перевезення. Накладна у паперовому вигляді є відображенням її електронної копії, яка обов'язково надається на станцію відправлення одночасно з накладною у паперовому вигляді. Накладна в електронному вигляді (далі - електронна накладна) складається у формі електронної реєстрації даних, які можуть бути трансформовані у письмовий запис. Засоби, що використовуються для реєстрації та обробки даних, повинні відповідати вимогам законодавства. Порядок обміну електронною накладною між відправником та залізницею, а також залізницею та одержувачем зазначається в договорі між вантажовласником і залізницею. У разі внесення змін до електронної накладної попередні дані зберігаються. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. До накладної можуть додаватися додаткові супровідні документи та документи дозвільного характеру на відправлення вантажу контролюючих органів, необхідність одержання яких передбачена законами України. У разі оформлення перевізного документа в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису) супровідні документи додаються в електронному вигляді (виготовлені за допомогою сканера тощо). При цьому оригінали супровідних документів в паперовому вигляді направляються відправником безпосередньо одержувачу.
Відповідно до ст. 22 Статуту залізниць України, за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
На підставі залізничних накладних № 43313923 від 25.03.2021, № 43313899 від 25.03.2021 Акціонерне товариство "Укрзалізниця" здійснювало перевезення пустих вагонів до місця завантаження, відправник ТОВ "ППТК", одержувач Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод". Місцем відправлення є станція Ічня, станція призначення Авдіївка. За накладною № 43313923 перевезення здійснювалось у вагоні № 51129914, за накладною № 43313899 у вагоні № 50194935. Відповідно до інформації в накладних відстань між станцією відправлення Ічня та станцією отримання Авдіївка складає 856 кілометр (відстань перевезення зазначається у графі 30). Провізний платіж визначено у розмірі 6540,60 грн. за кожною накладною. За даними накладними було виконано вагонну відправку, вантажною швидкістю (п.п. 7, 29 накладних). Відповідно до відміток у накладних № № 43313923, № 43313899 вантаж прибув за місцем призначення станція Авдіївка 08.04.2021.
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідач як перевізник вантажу, залізничним транспортом, по залізничних накладних № № 43313923, № 43313899 порушив взяті на себе зобов'язання та здійснив доставку вантажу з простроченням строків поставки, у зв'язку з чим позивачем нарахований штраф у сумі 3924,36 грн.
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до статті 919 Цивільного кодексу України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк. Вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим. Одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків, і повернути суму, виплачену йому перевізником за втрату вантажу, якщо інше не встановлено договором, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 923 Цивільного кодексу України у разі прострочення доставки вантажу перевізник зобов'язаний відшкодувати другій стороні збитки, завдані порушенням строку перевезення, якщо інші форми відповідальності не встановлені договором, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до п.п. 1.1., 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у такі терміни: у разі перевезення вантажною швидкістю: маршрутними відправками 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах 1 доба на кожні повні та неповні 200 км; дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах 1 доба на кожні повні та неповні 150 км.
Відповідно до п. 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до п. 2.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.
Відповідно до п. 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються: на одну добу: на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу; у разі переадресування вантажів; на 2 доби: у разі перевезення вантажів за участю поромної переправи; у разі перевантаження вантажу у вагони іншої ширини колії.
Відповідно до п. 2.10. Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Відповідно до ст. 116 Статуту залізниць України, За несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі: 10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби; 20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби; 30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб. Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув. Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.
Згідно із відомостями, внесеними до наявних у справі накладних, вантаж було прийнято залізницею до перевезення 28.03.2021, тому з огляду на п. 2.1 наведених Правил строк доставки обчислюється з 29.03.2021. При цьому, оскільки відстань складає 856 км, строк доставки становить 5 діб (1 доба за кожні повні та неповні 200 км шляху), а тому враховуючи п. 2.4 Правил, вантаж мав бути доставлений одержувачу не пізніше 02.04.2021 р. Проте, за накладними № 43313923, № 43313899 вантаж був доставлений 08.04.2020, тобто з простроченням 4 доби.
Таким чином штраф слід розраховувати за прострочення доставки вантажу за чотири і більше діб у розмірі 30 % провізної плати.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 78 ГПК України не спростовано відсутність своєї вини у простроченні термінів доставки вантажу.
Отже, встановивши факт порушення відповідачем правил перевезення вантажу та перевіривши розрахунок заявленої суми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення штрафу в розмірі 3924,36 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Також суд розглянув клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до 20% та дійшов висновку про його необґрунтованість, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 2 ст 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за визначених умов та на підставі аналізу конкретної ситуації.
У обґрунтування заяви про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на те, що Регіональна філія "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця", яка обслуговує позивача, та майже уся залізнична мережа вказаної філії знаходиться в зоні проведення антитерористичної операції, що значно ускладнює транспортне сполучення, та, як наслідок, спричиняє несвоєчасну доставку вантажу.
З цього приводу суд зазначає, що регіональна філія відповідача, здійснюючи перевезення та будучи обізнаною із обставинами, що можуть вплинути на затримку перевезення вантажу (вагонів), могла врахувати такі обставини при плануванні обсягів обслуговування вантажів на відповідних під'їздних шляхах та уникнути прострочення зобов'язання.
Стосовно звіту Регіональної філії "Донецька залізниця" АТ "Укрзалізниця" за 2020 рік, який на думку відповідача свідчить про понесення значних збитків залізницею, то суд зазначає, що цей звіт стосується діяльності певної регіональної філії, яка не є юридичною особою, при цьому заходи відповідальності за допущені порушення взятих зобов'язань застосовуються до головного підприємства (АТ "Укрзалізниця").
Отже, суд вважає, що відповідач не довів поважності причин невиконання зобов'язання з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності штрафу розмірам збитків позивача, заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні штрафу.
Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом встановлено, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» підлягають задоволенню в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Стосовно покладення витрат позивача на правову допомогу в розмірі 2724,00 грн. на відповідача, суд відзначає наступне.
Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно зі ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до додаткової угоди № 11/10/27 від 20.05.2021 до договору про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 320/18Ю від 19.03.2018, укладеної між Адвокатським об'єднанням «Всеукраїнська адвокатська допомога» (Адвокатське об'єднання» та Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» ( клієнт), сторони погодили порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об'єднання на надання юридичних послуг (правової допомоги) у спорі за позовом № 11/10/27 про стягнення за АТ «Українська залізниця» на користь ПРАТ «АКХЗ» суми штрафу у розмірі 3924,36 грн., адвокатське об'єднання зобов'язується здійснювати представництво та захист інтересів клієнта у суді будь - якої ланки на території України, в тому числі у Верховному Суді. У пункті 2 угоди визначено назву, опис та вартість послуг. Відповідно до п. 3.1. - 3.2. угоди, оплата послуг здійснюється протягом 15 календарних днів після підписання сторонами акту надання послуг (акту прийому - передачі наданих послуг) і отримання клієнтом рахунків адвокатського об'єднання. Клієнт бере на себе зобов'язання по оплаті судових витрат. Згідно з п. 6.1. - 6.2. угоди, правова допомога вважається наданою після підписання акту надання послуг, який підписується сторонами та скріплюється печатками. Адвокатське об'єднання надає клієнту акт надання послуг, в якому зазначаються зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатським об'єднанням понад узгоджену суму гонорару. Відповідно до п. 8 угоди, дана додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання і скріплення печатками і є невід'ємною частиною договору про надання юридичних послуг № 320/18Ю від 19.03.2018.
20.05.2021 між сторонами було складено акт № 11/10/27 приймання - передачі наданих послуг до договору про надання юридичних послуг № 320/18, від 19.03.2018, згідно з яким, Адвокатське об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога», відповідно до додаткової угоди № 11/10/27 від 20.05.2021 до договору № 320/18, від 19.03.2018, надало, а Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» прийняло послуги вартістю 2724,00 грн.
На підтвердження повноважень адвоката Бичкова Олега Євгеновича представляти інтереси Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до матеріалів справи додано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2493 від 20.03.2007 та довіреність № 11/20/03 від 01.01.2021.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України унормовано, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд, зазначає, що станом на дату розгляду справи позивачем (Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод») не додано до матеріалів справи доказів, які підтверджують здійснення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2724,00 грн. та що сума вартості отриманих послуг з правничої допомоги була сплачена ним на користь Адвокатського об'єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога».
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, суд -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (місцезнаходження: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, код ЄДРПОУ 00191075) штраф за несвоєчасну доставку у розмірі 3924 (три тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн.. 36 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 2724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири) грн 00 коп. та 2270 ( дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Усатенко І.В.