ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2021Справа № 910/7870/21
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИНАМО ІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС"
про стягнення 3772436,83 грн
Представники сторін:
від позивача: Сідлецький В.Д.
від відповідача: Поліщук О.С.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДИНАМО ІНВЕСТ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС" про стягнення 3887780,55 грн, з яких: заборгованість у сумі 3242207,99 грн, пеню у сумі 291186,16 грн, інфляційні збитки у сумі 284477,48 грн, 3% річних у сумі 69908,92 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду №03/07 від 15.07.2020.
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/7870/21, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 03.06.2021.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.05.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИНАМО ІНВЕСТ" про забезпечення позову відмовлено.
Протокольною ухвалою від 03.06.2021 підготовче засідання у справі №910/7870/21 відкладено на 17.06.2021.
16.06.2021 через відділ діловодства суд від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог. У заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення 3772436,83 грн, з яких: заборгованість у сумі 3242207,99 грн, пеня у сумі 200781,52 грн, інфляційні збитки у сумі 270137,57 грн, 3% річних у сумі 59309,75 грн.
У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У підготовчому засіданні 17.06.2021 суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду.
17.06.2021 через відділ діловодства суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Протокольною ухвалою від 17.06.2021 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання з підстав його необґрунтованості.
Протокольною ухвалою від 17.06.2021 закрито підготовче провадження у справі №910/7870/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.07.2021.
22.07.2021 через відділ діловодства суд від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 22.07.2021 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання та протокольною ухвалою від 22.07.2021 відкладено судове засідання по суті до 02.09.2021.
02.09.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
У судовому засіданні 02.09.2021, розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Так, клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване тим, що відповідач не отримував копії позовної заяви з додатками, а тому є необхідність в ознайомленні з матеріалами справи. Також відповідач зазначив, що єдиним представником відповідача є адвокат Поліщук О.С., з яким Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС" підписало договір про надання правової допомоги лише 01.09.2021.
У відповідності до ч.1 - 2 ст.216 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу. Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Згідно із ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Однак, відповідачем не обґрунтовано наявності обставин, які б у відповідності до наведеної вище правової норми можуть бути підставою для відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.
Також відповідач отримував ухвалу про відкриття провадження у справі, повідомлення про судові засідання, мав достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи та надання відзиву на позовну заяву. Окрім того, суд відкладав розгляд даної справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Проте відповідач наданими йому процесуальними правами не скористався.
Судом враховано, що за змістом ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
За таких обставин, оскільки за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з огляду на вище наведене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті.
Представник позивача у судовому засіданні 02.09.2021 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити. Також представник позивача заявив про надання доказів понесених витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.
У судовому засіданні 02.09.2021 представник відповідача зазначив про визнання позовних вимог в частині стягнення 1292919,00 грн, проти позовних вимог в іншій частині заперечив.
У судовому засіданні 02.09.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд
15.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС" (замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДИНАМО ІНВЕСТ" (виконавець, позивач) укладено договір підряду № 03/07 (далі - договір), згідно із п.1.1. якого підрядник приймає на себе зобов'язання надати послуги/виконати роботи на об'єктах Замовника, що визначаються у розрахунках договірної ціни, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість у порядку та на умовах, передбачених цим Договором.
Пунктом 3.1 договору визначено, що договірна ціна за даним договором (додаток №1 до договору) визначається у розрахунку по кожному об'єкту окремо.
У відповідності до умов договору сторонами погоджено наступні договірні ціни:
договірна ціна на облаштування спортивного майданчика на вул. Архітектора Вербицького, 8а Дарницького району м. Києва (вид будівництва - капітальний ремонт), що здійснюється у 2020 році, від 9 липня 2020 року на загальну вартість робіт - 1171455,14 грн;
договірна ціна на капітальний ремонт об'єкта благоустрою парку ім. А.Г. Шевченка на розі вулиць Одеської та Парникової в с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, що здійснюється у 2020 році, від 12 серпня 2020 року на загальну вартість робіт - 888034,45 грн;
договірна ціна на будівництво ДК 021:2015 "45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт" (Будівництво мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту розміром 42*22 в селі Богданівка Броварського району Київської області), що здійснюється у 2020 році, від 29 вересня 2019 року на загальну вартість робіт - 941358,00 грн;
договірна ціна на будівництво ДК 021:2015 "45000000-7 - Будівельні роботи та поточний ремонт" (Будівництво мультифункціонального майданчика для занять ігровими видами спорту розміром 42x22 за адресою: 07541, Київська область, м. Березань, вул. Академіка Дородніцина, 8), що здійснюється у 2020 році на загальну вартість робіт - 941360,40 грн.
Загальна вартість запланованих сторонами робіт становила 3942207,99 грн.
У відповідності до пп.9.5.1. п.9.5. договору передача виконаних робіт здійснюється за актами форми КБ-2в та довідками про вартість виконаних робіт/витрат (форма №КБ-3).
Пунктом 3.2 договору сторони погодили, що оплату робіт замовник здійснює по факту виконаних робіт шляхом 100 % оплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідного акту приймання виконаних робіт.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору у період з серпня 2020 року по вересень 2020 року позивачем виконано, а відповідачем прийнято роботи на загальну суму 3942207,99 грн на підтвердження чого позивачем надані акти приймання виконаних будівельних робіт: від 17.08.2020 на суму 616251,66 грн, від 20.08.2020 на суму 200040,00 грн, від 26.08.2020 на суму 406175,27 грн, від 17.09.2020 на суму 271782,79 грн, від 18.09.2020 на суму 765279,87 грн, від 21.09.2020 на суму 105069,40 грн, від 21.09.2020 на суму 304596,20 грн, від 29.09.2020 на суму 741320,40 грн, від 30.09.2020 на суму 531692,40 грн та довідки про вартість будівельних робіт та витрат від 17.08.2020, від 20.08.2020, від 26.08.2020, від 17.09.2020, від 18.09.2020, від 21.09.2020, від 21.09.2020, від 29.09.2020, від 30.09.2020.
Відповідач здійснив часткову оплату вартості прийнятих робіт у сумі 700000,00 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 3242207,99 грн.
Оскільки відповідач за виконані позивачем роботи у повному обсязі не розрахувався, позивач звернувся до суду із позовом (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) про стягнення заборгованості у сумі 3242207,99 грн, пені у сумі 291186,16 грн, інфляційних збитків у сумі 284477,48 грн та 3% річних у сумі 69908,92 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч.1, 3 ст.875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.
До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України визначено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підтвердження взятих на себе зобов'язань за договором та виконання робіт на загальну суму 3942207,99 грн позивач надав у матеріали справи акти приймання виконаних будівельних робіт: від 17.08.2020 на суму 616251,66 грн, від 20.08.2020 на суму 200040,00 грн, від 26.08.2020 на суму 406175,27 грн, від 17.09.2020 на суму 271782,79 грн, від 18.09.2020 на суму 765279,87 грн, від 21.09.2020 на суму 105069,40 грн, від 21.09.2020 на суму 304596,20 грн, від 29.09.2020 на суму 741320,40 грн, від 30.09.2020 на суму 531692,40 грн та довідки про вартість будівельних робіт та витрат від 17.08.2020, від 20.08.2020, від 26.08.2020, від 17.09.2020, від 18.09.2020, від 21.09.2020, від 21.09.2020, від 29.09.2020, від 30.09.2020.
Акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість будівельних робіт та витрат підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача без зауважень та заперечень.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню у бухгалтерському обліку.
Оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю (аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 910/4994/18).
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, відповідно до пункту 2.4. якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані позивачем у матеріали справи акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), а також довідки про вартість будівельних робіт та витрат на загальну суму 3942207,99 грн підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, без зауважень та заперечень.
Виходячи з наведених вище приписів процесуального закону, враховуючи положення договору суд дійшов висновку, що надані позивачем приймання виконаних будівельних робіт, які є первинними документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за виконані роботи, оскільки відповідають вимогам, зокрема статті 9 вказаного Закону України і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995.
Відповідач у свою чергу не надав суду належних та вірогідних доказів на спростування факту виконання позивачем робіт та понесених останнім витрат.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2. договору сторони погодили, що відповідач здійснює оплату по факту виконаних робіт шляхом 100 % оплати протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту підписання відповідного акту приймання виконаних робіт.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як підтверджено матеріалами справи відповідач здійснив часткову оплату вартості прийнятих робіт у сумі 700000,00 грн, у зв'язку із чим заборгованість відповідача за договором становить 3242207,99 грн.
Оскільки заборгованість відповідача по договору за виконані позивачем роботи у сумі 3242207,99 грн належним чином доведена, доказів сплати відповідачем заборгованості матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про задоволення позову в цій частині.
У зв'язку із простроченням грошового зобов'язання позивачем заявлені до стягнення (у редакції заяви про зменшення позовних вимог) пеня у сумі 291186,16 грн, інфляційні збитки у сумі 284477,48 грн та 3% річних у сумі 69908,92 грн.
З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за виконані роботи передбачена у пункті 12.3. договору, згідно із яким, за порушення грошових зобов'язань (несвоєчасну оплату виконаних робіт, перерахунок авансів та інших платежів) замовник сплачує підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у цей період, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
З урахуванням наведеного, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга". (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Позивач здійснює нарахування пені у наступному порядку:
з 01.09.2020 по 18.09.2020 на суму 416251,66 грн;
з 18.09.2020 по 18.03.2021 на суму 116291,66 грн;
з 04.09.2020 по 17.09.2020 на суму 200040,00 грн;
з 10.09.2020 по 10.03.2021 на суму 406175,27 грн;
з 02.10.2020 по 02.04.2021 на суму 271782,79 грн;
з 03.10.2020 по 03.04.2021 на суму 765279,87 грн;
з 06.10.2020 по 06.04.2021 на суму 105069,40 грн;
з 06.10.2020 по 06.04.2021 на суму 304596,20 грн;
з 14.10.2020 по 14.04.2021 на суму 741320,40 грн;
з 15.10.2020 по 15.04.2021 на суму 531592,40 грн;
Згідно із розрахунком 3% річних позивач нараховує у такому порядку:
з 01.09.2020 по 18.09.2020 на суму 416251,66 грн;
з 18.09.2020 по 18.03.2021 на суму 116291,66 грн;
з 04.09.2020 по 17.09.2020 на суму 200040,00 грн;
з 10.09.2020 по 10.03.2021 на суму 406175,27 грн;
з 02.10.2020 по 02.04.2021 на суму 271782,79 грн;
з 03.10.2020 по 03.04.2021 на суму 765279,87 грн;
з 06.10.2020 по 06.04.2021 на суму 105069,40 грн;
з 06.10.2020 по 06.04.2021 на суму 304596,20 грн;
з 14.10.2020 по 14.04.2021 на суму 741320,40 грн;
з 15.10.2020 по 15.04.2021 на суму 531592,40 грн;
Судом встановлено, що у періоді нарахування з 01.09.2020 по 18.09.2020 на суму 416251,66 грн позивачем допущено помилку, а саме нараховані 3% річних та пеня за 18.09.2020.
Так, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних та пені.
У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі №922/1008/16 зазначено наступне:
"35.3 В даному випадку суд першої інстанції вірно здійснив перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
35.4 Враховуючи викладене, правомірними є висновки господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 782 913,52 грн. та відмови в частині стягнення 3% річних в сумі 39 583,31 грн оскільки позивачем у розрахунку 3% річних в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, включено день фактичної сплати суми заборгованості."
Крім того, в постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №910/13064/17 вказано:
"Верховний Суд зазначає, що з огляду на відсутність підстав нарахування пені в періоди до укладення додаткових договорів та наявність прострочення сплати процентів за частину місяців, охоплених додатковими договорами від 04.12.2014, підлягає з'ясуванню розмір пені та правильність розрахунку, оскільки позивачем у розрахунки включено в періоди простроченого платежу і день фактичної сплати заборгованості."
Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі №910/20107/17.
З огляду на наведене, відсутні підстави для здійснення нарахування 3% річних та пені на суми заборгованості по актах прийому-передачі за 18.09.2020, тобто за день фактичної сплати заборгованості.
Також при нарахуванні пені на суму 116291,66 грн по акту від 20.08.2020 за період з 18.09.2020 по 18.03.2021 позивачем не враховані приписи ч.6 ст.232 ГК України, а тому правильним періодом нарахування є з 18.09.2020 по 04.03.2021, оскільки прострочення за вказаним актом відбулося з 04.09.2020.
За перерахунком суду пеня становить 200003,98 грн, 3% річних - 59275,63 грн. за таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені та 3% річних суд задовольняє частково.
Нарахування інфляційних втрат здійснене позивачем: за вересень 2020 року на суму 416251,66 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 116291,66 грн; за вересень 2020 року на суму 200040,00 грн; за вересень 2020 року - квітень 2021 року на суму 406175,27 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 271782,79 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 765279,87 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 105069,40 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 304596,20 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 741320,40 грн; за жовтень 2020 року - квітень 2021 року на суму 531592,40 грн.
Розрахунки інфляційних втрат у сумі 270137,57 грн є обґрунтованими та арифметично правильними, у зв'язку із чим суд задовольняє позовні вимоги у цій частині.
Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог
Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Щодо заявлених позивачем до стягнення із відповідача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано у матеріали справи: договір №216/21 від 28.04.2021 про надання правової (правничої) допомоги, укладений з Адвокатським об'єднанням "ЄУКОН"; додаткову угоду №1 від 28.04.2021 до договору №216/21 від 28.04.2021 про надання правової (правничої) допомоги; платіжне доручення №2633 від 13.05.2021 на суму 50000,00 грн; ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1113890;
Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.04.2021 до договору №216/21 від 28.04.2021 про надання правової (правничої) допомоги Об'єднання зобов'язується надати правову допомогу, а клієнт зобов'язується прийняти належним чином та оплатити її в повному обсязі відповідно до п.2. цієї угоди.
Згідно із п.1.1. додаткової угоди №1 від 28.04.2021 до договору №216/21 від 28.04.2021 про надання правової (правничої) допомоги клієнт замовляє виконання і оплачує, а Об'єднання зобов'язується надати послуги щодо представництва інтересів клієнта у судовій справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС" заборгованості за договором підряду №03/07 від 15.07.2020 у суді першої інстанції.
У відповідності до п.2.1. договору вартість послуг (гонорар) Об'єднання передбачених п.1.1. даної додаткової угоди становить 100000,00 грн, з яких: 50000,00 грн - авансовий платіж.
Позивачем здійснено оплату авансового платежу у сумі 50000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2633 від 13.05.2021.
Дослідивши подані позивачем докази,оскільки позивачем належними та достатніми доказами доведено витрати на правничу допомогу по справі №910/7870/20 на суму 50000,00 грн, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача частини витрат на правничу допомогу (суми авансового платежу).
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги у цій справі задоволені частково, то суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 49989,24 грн.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДРЕМСЕРВІС" (01103, місто Київ, БУЛЬВАР ДРУЖБИ НАРОДІВ, будинок 28В, офіс 507, ідентифікаційний код 30150987) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДИНАМО ІНВЕСТ" (79026, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЯНЕВА, будинок 10, ідентифікаційний код 38667104) заборгованість у сумі 3242207,99 грн, пеню у сумі 200003,98 грн, інфляційні збитки у сумі 270137,57 грн, 3% річних у сумі 59275,63 грн, витрати на правову допомогу у сумі 49989,24 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 56574,37 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 07.09.2021.
Суддя С. О. Турчин